Закінчився третій місяць війни з Росією. Він був наповнений численними подіями на фронті та за кордоном – як дуже обнадійливими для України, так і досить важкими для нашої армії та суспільства. Ситуацію, що склалася після першого кварталу збройного протистояння, аналізує Апостроф.
За підсумками трьох місяців війни, колективний Захід остаточно визначився зі своєю позицією: посилювати санкції проти Росії, підтримувати Україну фінансово та шляхом постачання зброї аж до перемоги. Про це свідчать зустріч голів оборонних відомств та начальників штабів понад 40 держав світу, яка відбулася 26 квітня на авіабазі "Рамштайн" у Німеччині, а також так званий "Рамштайн-2", який пройшов 23 травня в онлайн-режимі. Це була координаційна рада з питань надання збройної допомоги Україні, яка була зібрана з ініціативи США. Офіційно було заявлено про надання Україні важкого озброєння, яке дозволить не лише утримати позиції, а й перейти у наступ. Зокрема, 23 травня було ухвалено рішення озброїти Україну протикорабельними ракетами Harpoon.
Крім того, 28 квітня у Палаті представників переважною більшістю голосів було ухвалено закон про ленд-ліз для України. 9 травня президент США Джо Байден підписав його, запустивши механізми передачі військових матеріалів та озброєння, які працювали за часів Другої Світової війни. Практично відразу в ЗМІ почали говорити про можливе постачання для української армії широкого асортименту зброї американського виробництва – від танків "Абрамс" та гаубиць М777 до ЗРК "Патріот" або навіть винищувачів F-16.
У цьому є одна важлива деталь: зброя західного виробництва – це високотехнологічний продукт, який вимагає серйозної підготовки персоналу. Причому не лише тих, хто її застосовуватиме на полі бою, а й тих, хто її обслуговуватиме. Дуже добре, якщо процес правового оформлення постачання зброї йшов одночасно з відправкою військовослужбовців на курси перепідготовки у Польщі, Німеччині чи Литві.
Щодо ситуації на фронтах, то війна вступила у таку стадію, коли локальні успіхи чи невдачі загалом не впливають загальну картину. Росіяни продовжують утримувати позиції у Херсонській та Запорізькій областях та намагаються наступати у Луганській та Донецькій областях. Утримують вони позиції на півдні Харківської області, відступаючи при цьому на півночі.
Російські військові продовжують ракетний терор - практично щодоби завдаючи ударів по об'єктах військової та цивільної інфраструктури. Особливий акцент робиться на залізницю з метою ускладнення перекидання резервів, а головне - зброї та боєприпасів західного виробництва.
Удари завдаються по всій території України – від Львівської до Чернігівської області. При цьому, мабуть, вже починає даватися взнаки нестача сучасних "Калібрів" та Х-101 - все частіше пуски виконуються з борту стратегічних бомбардувальників Ту-95 та Ту-160 ракетами Х-22 ще радянського виробництва. Їхня точність бажає бути кращою – саме тому дуже часто вони влучають куди завгодно, але тільки не в ціль, та й перехоплення нашою системою ППО стали значно масштабнішими. Однак якщо така ракета все ж таки влучає в ціль, то завдає дуже великої шкоди через більш потужну бойову частину. Характерний приклад - казарми у Навчальному Центрі Сухопутних військ "Десна", зруйновані внаслідок ракетної атаки 17 травня.
Результати обстрілу селища "Десна"
За останній місяць зафіксовано просування російських військ на Донбасі – зокрема, до 12 травня після важких боїв вони змогли взяти важливе у стратегічному плані місто Рубіжне (вірніше те, що від нього залишилося після варварських бомбардувань з повітря та ударів артилерії) та розпочали бої за Авдіївку.
Водночас спроби переправитися через річку Сіверський Донець з метою флангового удару у напрямку Слов'янська закінчилися для росіян розгромом у районі Білогорівки. Її масштаби оцінити дуже складно, точна кількість втрат невідома, але, судячи з супутникових знімків, то в боях там нашою артилерією знищено близько сотні одиниць ворожої техніки – танки, БМП, інженерні машини.
Наслідки розгрому російських військ біля Білогорівки
На загальне становище на фронті впливатиме ситуація навколо "Азовсталі", звідки відбулася евакуація заблокованих там українських захисників - бійців полку НГУ "Азов", військовослужбовців ЗСУ та інших формувань. Повне захоплення росіянами Маріуполя у найближчій перспективі призведе до перекидання російських частин на інші ділянки фронту, що може призвести до загострення ситуації. Куди саме - поки що абсолютно незрозуміло – варіанти у противника є, це і Авдіївка, і Сєвєродонецьк, і продовження наступу на Вугледар.
Протягом місяця серйозно змінилася ситуація на нашу користь у Харківській області. Особливо у північній її частині, де ЗСУ, 15 травня, вийшли на кордон із Російською Федерацією. Дуже часто говорять про те, що таким чином військові убезпечили від обстрілу Харків, проте насправді це не зовсім так. Місто знаходиться настільки близько від кордону, що обстрілювати його тими ж РСЗВ "Смерч" цілком реально, що й відбувається в останні дні.
Не зовсім зрозуміла ситуація навколо острова Зміїний у Чорному морі. За офіційними повідомленнями, тут 7 травня українські війська знищили малий десантний корабель і два зенітні ракетні комплекси. Крім того, в ніч проти 8 травня оперативне командування "Південь" повідомило про знищення трьох російських катерів. Водночас росіяни говорять про величезні втрати української авіації та спецназу під час боїв за острів. Офіційної інформації щодо цього немає.
Загалом прогнози на найближчий місяць вельми туманні – з одного боку варто очікувати, що росіяни продовжать видавлювати наше угруповання на Донбасі та цілком імовірно перейдуть у наступ на запорізькому напрямку, з іншого боку очевидно, що наш Генеральний штаб готує контрнаступ.
Проте всі наші наступальні плани поки що наштовхуються на явну нестачу важкого озброєння на фронті. Найближче завдання ЗСУ – щонайменше утримати нинішню лінію фронту до масової появи сучасної західної зброї, яка дозволить перейти в контрнаступ.
