Сьогодні, 11 вересня, виповнюється рівно 200 днів із моменту початку широкомасштабного вторгнення військ Російської Федерації на територію України. Події останніх днів дозволяють говорити про перехоплення ініціативи українською стороною. Причиною цього є успішний контрнаступ ЗСУ, який призвів до руйнування російської оборони в Харківській області, звільненню цілої низки населених пунктів та початку активної деокупації української території. Підсумки 200 днів боротьби підбиває "Апостроф".
Читайте також: Капкан для російського ведмедя: основні підсумки шести місяців війни
За словами президента Володимира Зеленського, з початку вересня внаслідок вдалого контрнаступу українська армія звільнила близько 2 тисяч кілометрів нашої території. Насамперед це землі на Харківщині. Зокрема, відбулася деокупація таких міст, як Балаклія, Куп'янськ та Ізюм. Український наступ продовжується і, швидше за все, вже входить до меж Луганської області. А на Харківщині українські війська наближаються до державного кордону.
Українська армія звільняє міста у Харківській області
Події останніх днів дозволяють говорити про перехоплення ініціативи українською стороною. Тобто зараз складається така ситуація, коли саме наш Генштаб диктує правила гри та вирішує на якій ділянці фронту та яким чином розвиватимуться події.
С самого початку російське вторгнення мало виключно політичні цілі та дуже слабко корелювалося з реальними можливостями російської армії (як тут не згадати "Київ за три дні"). Мало того, навіть політичні завдання війни (або спеціальної військової операції, як її сором'язливо називають у Росії) вже кілька разів змінювалися за ці 200 днів, стаючи все більш розмитими й менш зрозумілими для військових.
Втім, із перших днів вторгнення російська армія мала ініціативу. Попри виняткову мужність захисників України, російські генерали мали серйозну перевагу в тому, що вони були здатні завдавати ударів у будь-який час та у будь-якому місці на свій вибір.
Вони зробили це на першому етапі війни під Києвом, Харковом та на півдні, де змогли досягти серйозних результатів у вигляді захоплення Херсона, створення сухопутного коридору до Криму та забезпечення окупованого півострова дніпровською водою. Після відступу від Києва та з північних районів країни росіяни продовжували володіти ініціативою у наступній фазі війни, коли вони проводили наступальні операції на Донбасі.
У боях за Луганську область, у Маріуполі та під Волновахою наші військові змусили росіян стікати кров'ю за кожен відвойований метр землі. Ціна, яку заплатили росіяни та колаборанти за захоплені землі, була дуже високою. Причому це стосується не лише людських втрат, а й втрат у техніці, що навряд виправдало захоплення повністю зруйнованих Сєвєродонецька, Маріуполя чи Волновахи.
Виснаження можливостей російської армії, викликане операціями на Донбасі, наклалося на різке збільшення вогневих можливостей ЗСУ завдяки постачанню 155-мм артилерії, РСЗВ HIMARS та М270, а також масованому використанню тактичних ракет типу "Точка-У". Все це призвело до того, що ініціатива поступово втекла від російської армії.
Наша армія розпочала активні бойові дії на двох напрямках – харківському та херсонському, що стало певною мірою несподіванкою для російського командування. Особливо болючими стали удари в районі Балаклії, де лінія фронту складалася з блокпостів, на яких стояли мобілізовані з окупованих територій Луганської та Донецької областей, прикриті загонами Росгвардії.
Зараз ми можемо обережно говорити про наближення до поворотного моменту у цій війні. Не варто вважати, що таке перехоплення ініціативи далося нам легко – армія зазнала серйозних втрат насамперед у людях. Цілком очевидно, що великомасштабні наступальні операції призведуть до ще більших втрат. Тому вже найближчим часом нам знадобиться більше високоточної зброї, більше бронетехніки. Не варто забувати й про те, що попереду зима. Але, як показав хід війни, ми швидко вчимося та швидко адаптуємось. Тому зараз як ніколи для нас є важливою підтримка західної коаліції – і, як показав "Рамштайн-5", вона у нас є.
Перехоплення ініціативи на фронті вплине на хід війни. Наші солдати відчуватимуть перевагу над ворогом, а на стратегічному рівні президент Володимир Зеленський зможе продемонструвати світові, що Україна здатна повернути окуповані території.
Успіхи України на полі бою стануть стимулом для європейців. А для росіян втрата ініціативи все більше нагадує катастрофу. Вже сьогодні ми бачимо ситуацію, коли російська армія змушена перекидати підкріплення з Донбасу до Херсона та Запоріжжя, щоб зміцнити свою оборону. Як тільки російські генерали остаточно перейдуть лише до реагування на наші наступи та до оперативної оборони, бойовий дух та тактична ефективність їхньої армії можуть дуже швидко погіршитися.
До цього варто додати й дії партизанів під керівництвом ГУР, які здійснюють напади на російських солдатів, чиновників та транспортну інфраструктуру на окупованих територіях. Під таким спільним тиском на тлі поразок на фронті збройні сили РФ можуть просто розвалитися. Врятувати їх можуть лише рішучі дії військового командування. Проте впродовж усієї війни російські генерали не демонстрували військове лідерство і навряд чи вони зможуть адекватно реагувати в такій ситуації, що швидко змінюється.
Як тільки картинки армії, що відступає, і полонених російських солдатів заповнять ефіри європейських телеканалів, це стане для президента Путіна стратегічною катастрофою. Його розповіді про велич Росії та ефективність її "чудо-зброї" дуже швидко стануть приводом для глузувань не тільки в Європі, в Україні, але навіть і в Росії.
Російські полонені
Протягом більшої частини російсько-української війни ми змушені були лише захищатися та відповідати на удари російської армії на півночі, сході та півдні своєї країни. Ця ситуація може ось-ось змінитись. Найближчі місяці цілком можуть виявитися вирішальними у війні.
