RU  UA  EN

Субота, 23 листопада
  • НБУ:USD 41.05
  • НБУ:EUR 42.85
НБУ:USD  41.05
Суспільство

Те, що називалося дідівщиною, повністю зникло з нашої армії - головний сержант ЗСУ

Збройні сили України отримали корпус сержантів-професіоналів

Збройні сили України отримали корпус сержантів-професіоналів Олександр Косинський Фото: Генеральний штаб ЗСУ

Українська армія за останні 8 років перетворилася на справжню армію західного зразка. Починаючи з 2014 року Збройні сили України постійно реформувалися. Зміни торкнулися інституту сержантів. З'явилися нові знання, кардинально змінилася система відбору кадрів, підхід до навчання сержантів і коло їх обов'язків.

Чим займаються сержанти в Україні, як реформувався інститут сержантів – про це в ефірі програми "Фронт Бадрака" на Апострофі TV розповів головний майстер-сержант, головний сержант Збройних сил України ОЛЕКСАНДР КОСИНСЬКИЙ.

– Як розвивається інститут сержантів в Україні? Які зміни відбулися протягом останніх півроку – рік?

– Насамперед, я хотів би пояснити, що головний майстер-сержант – це звання, а головний сержант Збройних сил України – це посада, бо іноді цивільні особи плутаються у званнях та посадах.

Щодо реформування сержантського корпусу. Коли почався цей новий етап війни, питання реформування сержантського корпусу так, як ми його розглядали раніше, на якийсь час втратило свою актуальність. Зараз першочергове завдання сержантів – виконання бойових завдань: зупинка та розгром ворога, відвоювання наших територій, виконання завдань за призначенням у всіх напрямках, не лише на передній лінії фронту. Сержанти – це також скелет сил логістики, підтримки Повітряних сил тощо. Тобто на всіх напрямках, на всіх фронтах сержанти зараз виконують бойові завдання. Зокрема дуже багато заходів реформування сержантського корпусу, які ми планували на цей рік і взагалі до 2025 року, ми зупинили, оскільки вони зараз несвоєчасні. Але ця реформа, на мою думку, залишається однією з найпріоритетніших у розвитку ЗСУ.

Дуже важливим є те, що в попередній час – найактивніше з 2014 по 2022 рік – ми проходили цю реформу, і встигли багато зробити до початку повномасштабної війни. Розвиваючи наш професійний сержантський корпус в умовах постійного протистояння з Російською Федерацією, нехай не такого інтенсивного, ми встигли сформувати основу професійного сержантського корпусу. Не на сто відсотків, як хотілося б, бо була дуже велика плинність кадрів. Багато сержантів, яких ми готували, згодом переходили або в цивільний сектор, або отримували офіцерські звання. Але сержанти, які все ж пройшли нашу підготовку, стали не просто сержантами-строковиками, які від рядового складу відрізнялися тільки тим, що носили лички на погонах. Наші сержанти навчилися ухвалювати незалежні рішення під час виконання певних завдань у рамках задуму командира. Вони навчилися брати відповідальність і, звісно, управляти особовим складом.

Я вважаю, що саме сержантська реформа стала одним із найважливіших компонентів нашого успішного протистояння такій величезній армії як армія російської федерації. Один із цих компонентів, який дозволяє нам громити ворога.

– Сучасний сержант – це не лише командир. Чи входить до обов'язків сержанта навчання особового складу водінню техніки чи стрільбі з гармат. Як це відбувається?

– Ви назвали усі основні компетенції сержанта. Однією з основних функцій та завдань сержанта є навчання особового складу. Насамперед – індивідуальна підготовка. Звісно, сержант – це насамперед командир, лідер. Тобто найкращий із найкращих солдатів стає сержантом, проходить відповідне навчання. Він не просто навчається, він розвиває свої лідерські якості, розвиває своє мислення, свій світогляд. Тобто це дуже серйозна посадова особа.

Командир відділення, командир розрахунку, командир екіпажу – базові первинні сержантські посади. Але також сержанти обіймають посади командирів взводів.

– Коли немає штатного командира взводу?

– Є сержантські посади командирів взводів. Наприклад, в артилерійських підрозділах, комнадирів взводів за напрямом зв'язку, постачання тощо. Командир взводу – це така посада, яка може бути і офіцерською, і сержантською.

Далі у нас розвинена вертикаль посад головних сержантів. Це ті, хто був командирами відділень тощо. Вони стають головними сержантами взводу, роти, батальйону і так до головного сержанта Збройних сил України включно. Крім того, ми створили інститут інструкторів – сержантів, які навчають особовий склад саме у навчальних центрах. Там також є кілька рівнів інструкторів. Взагалі одним із гасел реформи сержантського корпусу було: "Сержант має вчити солдата, сержант має вчити сержанта". Однією з головних цілей, яких ми хотіли досягти, було перевантаження повністю на сержантський склад усієї індивідуальної підготовки рядового складу та у навчальних центрах та військових частинах. Певною мірою це вдалося.

У навчальних центрах у нас було дуже багато кваліфікованих сержантів, які самостійно проводили заняття. Чому я говорю "було"? Тому що багато хто з них пішов на фронт у складі батальйонно-тактичних, ротно-тактичних груп та деяких бойових бригад. Деякі залишилися і вони на високому рівні проводять курси для тих самих сержантів. В основному всі заняття з індивідуальної підготовки покладалися і покладаються на сержантів. Сержанти самі вчать стріляти, приводити зброю в бойовий стан, оперувати гранатою, гранатометом, працювати з технікою.

– В умовах бойових дій були випадки, коли сержанти змушені були командувати ротами?

– Таких випадків було багато і під час війни, яку ми називаємо АТО/ООС із 2014 року, і зараз. Звичайно, молодший офіцерський склад іноді вибуває через загибель, поранення, з інших причин. Сержант має бути готовий взяти на себе управління.

Читайте також: На Заході не розуміють, як ми завдаємо потужних ударів по росіянам - генерал Сергій Кривонос

– Сержант – це завжди контрактник?

- В цілому, так. Хоча наше законодавство передбачає, що військовослужбовців строкової служби можна призначати на посади старшого сержанта включно, але останніми роками ми відходили від такої практики. Чому? Тому що, по-перше, строковиків ми не використовуємо в районах ведення бойових дій для виконання бойових завдань. Вони перебувають у тилу, у військових частинах. По-друге, дуже багато підрозділів включають військовослужбовців служби за контрактом. Відповідно, не може строковик-сержант командувати контрактниками. І третє – це підготовка сержанта. Щоб стати сержантом, потрібно пройти базовий рівень підготовки. До цього етапу війни, до 2022 року це займало 3,5 місяці навчання – курс лідерства та підготовка за професійним спрямуванням. Строковик просто не встигав би всьому навчитися.

– Чи передбачаються якісь іспити?

- Так, звісно. Крім підготовки, дуже важливо саме набуття досвіду як бути солдатами. Не можна прийти і одразу стати сержантом. Необхідно бути солдатом, оволодіти своєю військовою спеціальністю, щоб досягти постійних навичок та умінь володіння зброєю, зрозуміти тактику підрозділу, набути досвіду, зокрема, бойового в різні пори року, на різних театрах бойових дій тощо. Коли цей досвід є і у тебе з'являються певні якості лідера, організатора, тоді можна розпізнати в людині майбутнього сержанта. Він має пройти підготовку. Тому формування сержанта із строковика недоцільно, і в сучасних реаліях воно не є пріоритетом.

– Як взагалі народжується сержант сучасної української армії? Я маю на увазі, чи є якась спеціальна структура, яка проводить відбір?

– Звісно, такі структури є. На жаль, не можна зараз сказати, що система відбору, кадрового менеджменту та призначення у нас працює на сто відсотків. Цю реформу ми тільки розпочали, і цього року ми планували досягти деяких зрушень, запроваджуючи новий стиль управління кар'єрою сержантів на основі ієрархії військових звань. Так само, як це відбувається у збройних силах країн НАТО. Планувалося дуже багато заходів.

Взагалі відбір сержантів відбувається у військах, у підрозділах, у військових частинах. Здійснюється він безпосередньо самими командирами та головними сержантами. У західних практиках прийнято те, що сержант відбирає сержанта. Тобто сержантам, які працюють із солдатами, найкраще видно, який із солдатів виявляє найкращі якості. Сержанти вже можуть рекомендувати кандидата своїм командирам. Тобто відбір провадиться на рівні підрозділу. Але є й кадрові органи, служби персоналу військових частин, які мають відстежувати кар'єру солдата/сержанта та здійснювати цю селекцію за встановленими критеріями. Є паспорти посад і кожен кандидат у сержанти має мінімально цьому паспорту посад відповідати. Хоча після війни ці вимоги буде знято.

– Я добре пам'ятаю радянську армію, там також були, як тоді казали, тямущі сержанти. Були люди, які пройшли Афганістан, війну й навіть водили роти на бойові виходи. Але майже всім сержантам за радянських часів було притаманне рукоприкладство. Вони вчили солдатів, але робили це своїми методами. Чи позбулася українська армія цієї помилкової традиції?

– Однозначно так. Те, що раніше називалося дідівщиною, внаслідок формування професійних збройних сил було повністю викоренено з наших колективів. Можливі залишкові прояви тієї старої негативної культури у вигляді деяких традицій. Іноді строковика-дембеля з розшитим камуфляжем табуреткою виштовхують за ворота КПП. Це, скажімо так, уривки культури, носіями якої є військовослужбовці, які служили в Радянському Союзі чи у 1990-х. Вони теж згасають потихеньку. Але рукоприкладство вже відсутнє у Збройних Силах.

Я не служив у Радянському Союзі, я служив у 1990-х. У 1998 році я потрапив на строкову службу, так у нас ці рудименти Радянського Союзу ще залишалися. Ви кажете, що тоді сержанти теж були тямущими. Я теж став сержантом, не проходячи якихось курсів. Я був строковиком, і в цих жорстких умовах дідівщини я виявив свої певні якості та характеристики. Командир мене помітив, запропонував, мене поставили на посаду. Я - сержант, відібраний природним шляхом. Також відбиралися сержанти у Радянському Союзі. Там були природні лідери, жорсткі хлопці, організатори тощо. Тоді командири так і обирали. Найголовнішим було вміння людини командувати іншими. І немає різниці, якими способами. Офіцери йшли з казарми, їм було нецікаво, що там відбувається. Головне, щоб вранці всі завдання були виконані.

У чому різниця між тими сержантами та нашими. Коли збройні сили формуються на основі строкової служби, можна знайти людей, яких реально зробити сержантами. Але це будуть виняткові люди, тобто із тисячі це буде кілька людей. Завдання професійних Збройних сил – із тисячі людей зробити тисячу лідерів. Виявити їхні лідерські якості, навчити. Насправді лідерські задатки має кожен. Професійна армія – це багато тямущих сержантів, навчених лідерів. А термінова служба – це виняткові особи.

Наступне питання. Радянська армія у період була ефективна своєї масовістю. Нині ця система не працювала б. Зброя і техніка, яку ми зараз використовуємо, набагато складніша, ніж раніше. Ось автомат Калашнікова – його робили спеціально для строковика Радянського Союзу. З ним нічого поганого не можна було зробити, хоч би як ти не старався. А зараз техніка дуже примхлива. Отримуючи NLAW, або отримуючи якийсь Carl Gustaf, потрібно в ньому дуже добре розумітися. Тому й сержанти мають стати не просто сержантами рівня відділення. Він упродовж усієї своєї кар'єри постійно розвивається. Його знання, його вміння шар за шаром накладаються один на одного і формують його як професіонала на всіх рівнях, де він виконує обов'язки.

Читайте також: ЗСУ роблять неможливе, фахівці НАТО шоковані - генерал Олександр Павлюк

– Я думаю, що читачам буде цікаво, якщо ви трохи розповісте про сержантські звання.

– До початку повномасштабної війни нам удалося завершити реформу сержантських звань. Буквально наприкінці 2021 року ми завершили перехід та провели переатестацію військовослужбовців у цих званнях. Завдяки головнокомандувачу ЗСУ, який приділив дуже серйозну увагу цьому питанню, ми це встигли зробити. І зараз наші сержанти вже борються із ворогом у нових званнях. Скажу так, це перший наш іспит найновішого сержантського корпусу на міцність.

Ми ввели зовсім нову шкалу, відмінну від попередньої. Усі наші військові сержантські звання мають як складову саме слово "сержант". Тобто, не старшина, не прапорщик – сержант. Наразі ми маємо 8 сержантських звань. Вони поділяються на три категорії, аналогічно до офіцерського складу: молодший сержантський склад, старший і вищий сержантський склад. До звань молодшого сержантського складу належать звання молодший сержант та сержант, як було, в принципі, і раніше. За еквівалентом НАТО це рівні OR-4, OR-5. Тобто, командир розрахунку, командир відділення.

Старший сержантський склад включає три військові звання: старший сержант. Є стратегічний документ НАТО, який розповідає про градацію цих військових звань. На сьогодні ми за званням старший сержант, тобто рівень OR-6, повністю відповідаємо вимогам цієї градації. Туди заходить звання головного сержанта. Це еквівалент старого звання "старшина". Рівень посади – головний сержант роти. І є штаб-сержант – рівень OR-8. Рівень посади – головний сержант батальйону. Чому штаб-сержант? Бо це перша посада головного сержанта у штабі батальйону. Зроблено так, щоб було зрозуміло, де людина має проходити службу.

Вищий сержантський склад також включає три військові звання, це звання майстер-сержантів. Якщо за кордоном, зокрема, у Збройних силах США це сержант-майори, то ми це майстер-сержанти. Звання на рівні головного сержанта бригади, перше звання найвищого сержантського складу – майстер-сержант. Далі слідує старший майстер-сержант і головний майстер-сержант. Звання старший майстер-сержант – це головні сержанти окремих родів військ, як-от Десантно-штурмові війська, Сили спеціальних операцій, сили підтримки, логістики, медичні сили, війська зв'язку. Головний майстер-сержант – це вже сержанти видів Збройних Сил. Головний сержант Генерального штабу та головний сержант Збройних сил України, який сидить перед вами.

Читайте також

Новини партнерів