На Бахмутському напрямку йдуть важкі бої. Росіяни продовжують кидати у бій "гарматне м'ясо" та обстрілювати міста, у яких досі живуть цивільні, використовуючи абсолютно негуманні способи ведення війни. Але українській військові впевнено тримають оборону.
Що зараз відбувається у Бахмуті, чи змінив ворог тактику ведення бою та якої зброї і техніки не вистачає нашим захисникам на фронті - в ефірі Апостроф TV розповіла офіцерка 241 ОБр ТрО Збройних сил України ОЛЬГА БІГАРЬ з позивним "Відьма".
– Яка зараз ситуація на Бахмутському напрямку?
– Щодо Бахмутського та Соледарського напрямків, мушу зазначити, що це дуже гаряча ділянка фронту. Українські військові не згодні відступати, здавати ці рубежі, незважаючи на надзвичайний тиск з боку окупантів. Тиск здебільшого відбувається піхотою, багато зеків та мобілізованих, яких просто кидають як "гарматне м'ясо". Окупант веде абсолютно негуманну війну, прострілює Бахмут, незважаючи на те, що там досі є цивільні люди та навіть діти. Розстрілюють гуманітарні пункти, пункти незламності, ведуть шквальний вогонь безпосередньо по місту. Зруйновано вже близько 80% будівель. Звісно, не так як у Соледарі, але будинки досить серйозно пошкоджені. У місті відсутні газ, електрика та вода. Наші воїни на околицях міста тримають оборону.
Читайте: Українець воює за свій дім, а за що воює росіянин? - актор Дмитро Лінартович
– Ви спілкувалися з цивільними, які залишаються у Бахмуті. Чому вони не виїжджають з міста?
– Так, у нас дуже багато історій з цивільними людьми. Наприклад, літній чоловік не хоче покидати свій дім, незважаючи на те, що в ньому велика дірка від снаряду. Каже, що йому більше немає для чого жити та куди їхати. Снарядом вбило його доньку, постраждала його сім'я і він просто знаходиться у розпачі.
Є люди, які не їдуть, бо просто не знають, що буде далі, як їм далі жити. Вони не хочуть призвичаюватися до якихось інших умов. Є певний відсоток людей, які підпали під вплив пропаганди і, ймовірно, очікують на прихід окупантів. Я не можу сказати, що цих людей багато і вони чинять нам якийсь супротив.
– Хто саме наступає на Бахмуті? Це здебільшого "вагнерівці", чи там присутні зс рф?
– Це ПВК "Вагнер", ПВК "Ліга" та штурмові підрозділи російських контрактних військ. Вони зазвичай йдуть за підрозділами "Вагнера", які розміновують територію, проводять розвідку боєм, атакують піхотою, після чого штурмові підрозділи можуть проводити якісь наступальні операції.
Наші сили оборони міцні, тут багато різних підрозділів, всі ми єдині та чинимо достойний супротив ворогу, якого часом втричі чи вчетверо більше за нас.
– З'являлися повідомлення, що "вагнерівці" атакують під дією якихось речовин, тому що важко уявити, що вони свідомо йдуть на смерть. Чи може таке бути?
– Найгірша речовина, під якою вони йдуть – це страх. Ми брали у полон "вагнерівців", вони розповідали про абсолютно нелюдські дії збоку командування. Там все зосереджене на фізичному та моральному насильстві, на тому, щоб знищувати будь-яку особистість. Їх ґвалтують, їх б'ють, їх вбивають за невиконання завдань. Тому їм простіше вмерти під нашими кулями, аніж бути зґвалтованими кадировцями.
Щодо препаратів, була у нас ситуація, коли одному з військових ми перебили ноги і він по рації викликав свого командира, просив евакуацію. На що командир йому відповів: "Мінус. Тримати кругову оборону". Він відповів: "Є тримати кругову оборону". Під чим була ця людина і чи була під чимось, або ж була під страхом - мені важко оцінити. Але ще півтори години він з перебитими ногами намагався стріляти в наших солдатів.
– Потрапляючи у полон до українських військових, "вагнерівці" вірили розповідям росіян, що їх будуть катувати, відривати руки та ноги?
– Так, був один хлопець 27 років, який все життя не виїжджав зі свого Ульянівська, потрапив у тюрму, а звідти в Україну. Питав, а що ми з ним будемо робити, він вважав, що ми його будемо катувати. Наші хлопці засміялися, сказали, що ми тут не звірі, просто приїде СБУ та забере тебе, нам не потрібна твоя кров на руках.
– Путін наказав своїм військам взяти Донбас до березня цього року. Чому росіяни так вчепилися в Бахмут та Соледар, зазнаючи великих втрат?
– Насправді дедлайни, які їм виставляють - це вже "баян". Вони постійно виставляють дедлайни. Напевно це спроба діяти психологічно на свій особовий склад, тому що вони дуже виснажені. Треба розуміти, що вони зневірені, виснажені, у них немає такого бойового духу, як у нашої армії. І їх намагаються спонукати якимись легендами, що хтось щось візьме до березня чи лютого. Але це все балачки, а треба дивитися на реальні дії. Я зараз не бачу якоїсь реальної можливості для них вийти до березня на кордони Донецької та Луганської областей.
В Бахмуті багато будівель та підземних катакомб і взяти це місто за місяць дуже складно.
– З'явилася інформація, що російських військових до Білорусі перекидали у цистернах, щоб їх не помітили супутники. Що ви можете сказати з цього приводу?
– Ці люди можуть вдаватися до самих низьких методів ведення війни, враховуючи ту трагедію, яка сталася у Дніпрі, та ті речі, які вони роблять на полі бою, що вони роблять зі своїми військовими. Вони своїх солдатів можуть запхнути і в цистерну з соляркою. Я не здивуюся, якщо таке б було. Вони не цінують своїх людей і можуть транспортувати їх як завгодно. Але знову ж таки, надурити супутник можна, але ж є багато інших способів розвідки, які надурити не так просто.
– Чи змінюється тактика росіян на Бахмутському напрямку?
– У них сильно змінилася тактика, якщо порівнювати ще з початком повномасштабного вторгнення. На нашому напрямку вони зараз не атакують бронетехнікою, намагаються тримати її якомога далі, тобто вони не заходять великими БТГ, як це було на початку війни. В основному використовується піхота. З нашого боку досить влучно та прицільно працює артилерія. Якщо ми отримаємо систему IFADTS для HIMARS, то ефективність ведення нашого вогню буде ще краща. Відповідно проблем зі скупчення особового складу ворога у нас не буде.
– Це правда, що "вагнерівці" наступають по мертвих тілах своїх же побратимів?
– Так, звісно. Наведу приклад з бойового досвіду. По лінії оборони завжди вибудовуються інженерні загородження, ми мінуємо свою лінію оборони. "Вагнерівці" це чудово розуміють, і як вони робили дірку в нашій обороні? Вони просто загнали відділення, позаду йде загородзагін. Відділення орків проходить це мінне загородження, підривається на ньому, а далі вже штурмовий загін використовує цю дірку в обороні, щоб атакувати наші позиції. Тобто вони використовують абсолютно негуманні та неадекватні методи ведення війни.
– Чи вчаться росіяни на своїх помилках, можливо, намагаються перейняти тактику та вчитися в українського захисту?
– Зараз ми помічаємо виснаження їхніх військ і саме спеціалістів, тому що я можу порівняти роботу артилерії ще три місяці тому та зараз. Ми бачимо, що влучність та щільність вогню стала значно менша, і це вказує на те, що в них стало менше кваліфікованих спеціалістів. На нашому напрямку стало набагато менше танків, БМП та іншої броньованої техніки. Вони більше використовують некваліфікованих військових, щоб фізично захоплювати ті чи інші міста. Методи у них не змінилися з часів Другої світової. Якщо дивитися на їхню тактику, то це старий радянський бойовий статут і вони від нього не відступають.
– Техніка в них теж стара, радянська?
– Техніка в них різна буває. Часом їм ще щось нове передають. А так, піднімають літак у повітря – ми його збиваємо. Ведуть танк – ми його також збиваємо.
– А снарядний голод у ворога відчувається?
– Насправді обидві сторони зараз економлять снаряди. У нас це пов'язано з тим, що ми стали більш кваліфіковані, ми почали влучніше та ефективніше працювати. У росіян же снарядів та спеціалістів стає менше. У цьому головна причина. Плюс їхні артилерійські системи – це наша головна ціль, удари завдаються по них. І якщо порівняти будь-яку їхню артилерійську установку з тими, які отримали ми, то ми маємо велику перевагу.
– Якої техніки не вистачає нашим захисникам на Бахмутському напрямку?
– Необхідна система адміністрування артилерійського вогню, я мрію про той момент, коли ми нарешті зможемо застосувати IFADTS. Потрібні контрбатарейні радари та системи радіоелектронної розвідки. Ми наразі не маємо цього в достатній кількості і це спричиняє певні незручності. Також потрібні снаряди та техніка, щоб ми могли проводити контрнаступальні дії. Для оборонного бою ми достатньо забезпечені, а для наступу нам необхідна броня.
– Як на фронті реагують на новини про передачу нам зброї?
– Наші воїни зараз настільки поглибленні бойовими діями, що вони не включаються у ці питання та не аналізують це. У рядового солдата чи сержанта зараз інші проблеми та турботи. Питаннями зброї переймаються штаби і там це обговорюється.
– Що мотивує українських військових?
– Нас мотивує єдність українців, підтримка народу. Треба розуміти, що ця робота дуже важка і нам потрібна підтримка суспільства. Нас мотивує поведінка нашої влади, мотивує підтримка західних партнерів. Те, що не мотивує - це чвари та якийсь розбрат всередині нашої країни. А так за єдину Україну кожен з нас готовий до останнього подиху стояти на позиціях.
– Які у вас плани на після перемоги?
– Після війни я продовжу службу. Я розумію, як багато треба зробити, щоб відбудувати нашу країну, скільки стабілізаційних дій треба буде зробити на звільнених територіях. Тому нам потрібно буде набратися терпіння, наснаги та мотивації, щоб працювати з тими територіями, які ми повернемо назад до України.
