25 січня відзначається День Великомучениці Тетяни Римської. Разом із канонічними християнськими обрядами традиційно в цей день проводили всілякі ворожіння, хоча церква і не схвалює такі дії. Виявляється тому, що 25 січня (за старим стилем 10 лютого), наші пращури відзначали День Домовика. Згодом все переплелося і дати сплутались. "Апостроф" розповідає, звідки пішли ці традиції та чому День Тетяни такий популярний у східному християнстві.
Асиміляція свята
З приходом християнства на землі Русі служителі нової релігії мали вирішити найголовніше питання – як залучити вірян до нової церкви. Адже на противагу прадавній вірі слов'ян, що будувалась на єднанні з богами (природою), обрядах, требах та магічних ритуалах, де люди були дітьми богів, пропонувалась кардинально нова концепція. В християнстві людина була рабом бога, а з усіх "магічних" ритуалів – лише хрещення, символ якого тоді мало хто розумів.
Зрештою, протягом століть, християнство асимілювало в собі фактично всі знакові прадавні свята слов'ян, що були символами календарного року й не лише.
Сьогодні християнство є напівмагічною релігією, в якій на побутовому рівні лишились обрядові звичаї прадавніх слов'янських вірувань. Ті ж таки кутя на Різдво, трави на Маковія, яблука та мед на Спаса чи клечення (зелені гілки та трава в домівці) на Зелені свята. І мало хто замислюється над тим, що всі ці обряди геть не пов'язані з християнством.
І якщо деякі свята ще можна пов'язати за сенсом (наприклад 19 грудня – Діда Мороза – Велеса стало святом Миколая Чудотворця), то деякі пов'язані майже непомітно.
Наприклад, 25 січня – так званий День Тетяни. В прадавніх слов'янських віруваннях 25 січня відзначали День Домовика - Кудеси. І єдине, що пов'язує ці два свята – так це традиції ворожіння.
Читайте також: Хрещенські ритуали: що потрібно і не можна робити 19 січня
Домовик, Домця і Тетяна
Свята Тетяна, як мучениця перших століть християнства, вшановується і в православній, і в католицькій церквах, проте справді широко її шанування поширилося лише серед східних християн. Святу Тетяну мучили, вимагаючи зректися Христа. Тут сталося диво, коли з ран замість крові потекло молоко і тіло почало благоухати. Святу кинули в багаття, але вона залишилася неушкодженою. Тоді її оголосили чаклункою і постригли, вважаючи, що сила чаклунства в її косах.
Домовик - сімейне божество. Бог дому, бог родини, предків і домашнього вогнища. Недарма він живе за піччю або під порогом. Домовик непомітний, але його можуть бачити маленькі діти. Його перевозять до нового дому, щоб захистити свою родину. Коли родина живе в злагоді з Домовиком, він навіть намагається допомагати по господарству. У Домовика є жіночі іпостасі - Доманя (Домася, Домаха, Домця), що означає "жінка, господиня дому".
На думку деяких дослідників, саме те, що християнська великомучениця Тетяна вважається однією з тих, кому моляться за збереження домівки, оскільки вона була дияконесою і опікувалася збереженням церкви, її день святкують у день Домовика, як головного охоронця сімейного вогнища. Молоко замість крові та звинувачення у чаклунстві – все це сплелося.
Так, щоб задобрити Домовика, йому залишають на столі частування - чашку з молоком та пахучі солодощі. А ворожіння на Тетянин День збереглося протягом століть, так само, як ворожіння в День Домовика. І одними із головних атрибутів ворожіння – є саме вогонь (свічки), молоко та жіночі коси.
Піч, Чур та Домовик
Як вже говорилось, Домовики живуть під піччю. Піч — то здавна був вівтар, бо саме тут живуть хатні боги родинного вогнища, біля яких живуть батьки й діди, народжуються діти та онуки.
Вогонь у печі, це той незгасимий живий вогонь, який приніс з неба та подарував його людям на землі Сварог, а тому наші батьки й діди його свято шанують. Коли немає шани до святині дому, вогонь мстивий.
Завжди насторожі вогню стоїть "колега і сусід" Домовика - Чур. Це бог домашнього тепла і затишку. Піч дуже поважають. Недаремно кажуть у приказках: "Сказав би, та піч в хаті".
Піч свято шанують при сватанні, тоді просять поради і заступництва у Домовика, бо коли молода входить до хати молодого, вона має стати сторожем хатнього вогню. Аби задобрити Домовика, бо він дуже вороже ставиться до інших родів, приносять йому в жертву чорну курку, яку впускають під піч.
Домовик може виглядати з-під печі маленьким хлопчиком, часом сидить собі за столом, або ходить дідком по подвір’ю з люлькою. Може показатися бараном, коровою, котом або собакою, бо дуже любить домашніх тварин. Іноді перевтілюється совою, сидить на комині та лупає очима.
Ворожіння
Домовика запрошували до ворожіння, щоб той допоміг дізнатися про майбутнє. Адже Домовик, як одне з божеств, слугував Велесові, богові Наві (потойбіччя), мудрості і знань. І саме Домовик міг допомогти дізнатися, що очікує на людину. Особливо полюбляли це робити дівчата, котрі хотіли дізнатися про своє кохання.
Способів ворожіння з Домовиком було багато. Щоб ворожіння було успішним, існували певні правила, яких потрібно було дотримуватися. Перед початком ворожіння необхідно було розв'язати пояс та всі вузли на одязі і обов’язково розплести коси, якщо вони є. Лише виконавши ці прості умови людина може отримати певні знаки від долі та підняти завісу часу.
Традиційні ворожіння з Домовиком, як і на Тетянин День - на молоці та воску, на косах, на ложках.
Молоко наливали в блюдце й ставили за поріг. Потім запалювали свічку, примовляли: "Домовик, виходь на поріг, пий молоко і їж віск". Потім розтоплювали віск і виливали його у молоко, дивилися на знаки, які виходили, і намагалися їх розтлумачити. У цьому ворожінні дуже важливим є "знання образів", адже за безформною застиглою масою воску дуже важко розгадати своє майбутнє.
У традиційному ворожінні також використовувалось волосся. Опівночі дівчина наливала в миску води, додавала попіл з печі, мед та сіль, добре перемішувала і клала два пасма – своє і коханого. Якщо на ранок Домовик переплітав ці пасма, то значить благословив пару і буде весілля.
Традиційним ворожінням для задобрення Домовика також було ворожіння на ложках і цупкому ганчір'ї чи папері. Способів є декілька, але всі вони мали на меті запитати у Домовика про майбутнє. Питання ставилися таким чином, щоб знак, поданий під час ворожіння, означав лише "так" чи "ні".
Варто шанувати
Домовики люблять домашніх тварин, особливо котів та кіз, але бояться сорок. Домовика не можна залишити при переїзді в новий будинок. Треба покликати домовика з собою. В ніч перед переїздом треба поставити біля порога черевика і сказати: "Домовик, Домовик! Ось твої сани — сідай та поїхали з нами!". Або просто: "Хазяїну, їдь з нами у свій новий дім!" Інакше він розізлиться на те, що його не шанують, і буде постійно заважати людям, а часто-густо навіть шкодити.
Існує повір'я, що Домовик може душити сплячу людину. Коли ми таке відчуваємо, ми повинні запитати його: "На добро чи на зло?" Тепло – на добро, холодно – ознака хвороби.
Залишившись у будинку, з якого пішов господар, Домовик починає завдавати шкоди новому господареві. Вночі стукає і розкидає речі. Те ж саме відбувається, якщо до вас в будинок випадково заносять чужого Домовика.
Домовик, який зображений у вигляді дерев'яної скульптури бородатого діда, поставленого на покуті поруч з іншими богами – оберігатиме ваш будинок.
Домовиків годують свіжоспеченим хлібом або кашею, молоком та солодощами, залишаючи на ніч на печі чи столі, і просять берегти домівку та худобу.
