Одна з найгарячіших точок сьогодні на фронті – місто Бахмут. Збройні сили України впевнено тримають оборону, а російські окупанти намагаються весь час штурмувати місто, відправляючи людей на вірну смерть. Та ворог постійно поповнює запаси живої сили та техніки, щоби знищити українське місто - і недооцінювати його не варто.
Що відбувається на Бахмутському напрямку, які сили використовує там окупант та як погодні умови впливають на проведення бойових завдань - в етері Апостроф TV розповів командир аеророзвідників підрозділу TERRA МИКОЛА ВОЛОХОВ з позивним "Абдула".
– Чи відчуваєте ви зміну тактики росіян, збільшення тиску з їхнього боку, збільшення кількості живої сили, про що каже американська розвідка?
– Досить важко аналізувати та робити якісь висновки у війні, яка фактично йде на території України, але зачіпає увесь світ та геополітичні інтереси усього світу. Війна взагалі досить складна штука і давати якісь прогнози дуже важко.
Щодо ситуація на Бахмутському напрямку можу сказати, що кожна зі сторін намагається досягти успіху. Те, що вони намагають інтенсифікувати свої зусилля – це правда, вони наганяють більше сил. Коли вони будуть наступати? Ми не знаємо, мабуть, вони ще самі не вирішили. Будуть чекати або шукати оптимальної можливості й часу.
Читайте: Війна закінчиться не раніше 2024-2025 років і це оптимістична дата – захисник Бахмуту "Мадяр"
Що це означає для нас? Фактично нічого. Ми як стояли, так і продовжуємо стояти за нашу землю та захищати її. Я би краще усім порадив не так звертати увагу на слова аналітиків, на різні сигнали та меседжі, якими переповнений сучасний інформаційний простір, а задати собі два запитання. Перше – чи ти за Україну? Якщо за Україну, то друге питання: що конкретно робиш ти для перемоги України? І якщо кожен почне менше концентруватися на аналізі ситуації, а думати про те, що він може зробити, тоді ми обов'язково переможемо.
– То все ж про ситуацію на Бахмутському напрямку, що зараз відбувається?
– Росіяни намагаються кількість перегнати в якість, а будь-які процеси перетворення такої кількості у якість займають час. Вони тиснуть, відправляють своїх бійців на смерть, а ми їм допомагаємо із цим. Їхня ставка йде на те, що ми виснажимося і наші сили закінчаться, а вони конвеєром живої сили досягнуть результату.
Щодо засобів ворога, тут все, що і було: штурмова авіація, вертольоти, танки, буксована артилерія, самохідна артилерія, міномети, піхотні засоби. Чого тут тільки не має. Все, що є в російської армії, все тут використовується.
Я б не сказав, що в останні дні я відчув якусь зміну тиску ворога. Бахмут – дуже гаряча точка, і як тут було сім днів тому, так і лишається. Мені здається, що вони вже вийшли на якесь плато своїх можливостей і просто намагаються цією системною роботою нас задавити. Але не виходить.
– Кажуть, що росіяни постійно підвозять нову силу. Це для того, щоб посилити тиск, чи вони перекривають дірки через велику кількість втрат?
– Безумовно перекривають. Ми ці дірки у них активно створюємо, у них велика кількість 200-х та 300-х серед піхоти. Для мене це просто аморально і з військової, і з людської точки зору, тому що вони відправляють людей на вірну смерть, і вони її тут знаходять. Тому вони намагаються закрити ці дірки, що підтримувати постійний тиск.
Та я не відчуваю накопичення сил і не чув такої інформації від своїх побратимів. Ми їх ховаємо, вони відновлюються. Питання у тому, що йде війна на виснаження і одна людина не може не спати по четверо діб. У нас люди виживають, але стомлюються, а у них люди гинуть, а на заміну приходять нові.
– Яка підготовленість мобілізованих російських військ, яких перекидають на передову?
– Є тут десантники і "вагнерівці", "мобікі" і зеки. Уявіть собі, що весь той фронт, який був у нас на початку війни – Харків, Херсон та інші – все це втислося до цієї точки. Тут вся номенклатура живої сили.
З приводу підготовки, тут є спеціалісти. Я вважаю, що недооцінка ворога призводить до твоєї ж смерті. Спеціалісти є і вони ще не закінчилися. По характеру їх дій можу сказати, що у них дуже різношерста армія, починаючи від піхоти, яка в повний зріст іде у самовбивчу атаку, закінчуючи серйозними спеціалістами у військових напрямках. З цього випливає, що й нам потрібно краще готуватися, поки їхні спеціалісти не закінчаться.
– Щодо погодних умов, наскільки складніше, чи, можливо, простіше утримувати позиції взимку?
– На нас сезон та погода впливають, як і на всіх людей - взимку менше світла, коротший світловий день, трошки сумно. Якщо говорити про професійне, то мені як командиру аеророзвідки важче, світловий день коротший, постійний туман, висока вологість, що призводить до обмерзання оптики.
Плюс низькі хмари. Якщо раніше ми злітали на великі висоти, то зараз це іноді 70-100 метрів. Дрони на таких висотах стають вразливими, у операторів мерзнуть руки. А от сьогодні гарна погода, я дивлюся на чисте небо і радію, що мої підрозділи радуватимуть мене хорошими результатами.
– Події в Соледарі якось вплинули на позиції наших бійців у Бахмуті?
– Ні, це ніяк не вплинуло. Найкраще таке відчувається, коли ти знаходишся на передовій, от я сьогодні вранці гарно поїв, випив кави, усі мої бійці відпочивали у теплі, мають все необхідне оснащення, зимові теплі речі, рукавиці, хімічні грілки. Взяли із собою великий термос із кавою, забезпечені зв'язком та технікою у достатній мірі для комфортного виконання бойових завдань. Сполучення та логістика не перерізані і наразі навіть ризику для взяття логістики під вогневий контроль немає.
