Це нарешті сталося. Держава офіційно визнала зв'язок між УПЦ МП та РПЦ. До такого висновку дійшла релігієзнавча експертиза Держслужби з етнополітики та свободи совісті, яка проаналізувала статут УПЦ МП. Що буде далі? Чи прискорить таке рішення остаточну заборону московського патріархату в Україні? В цих питаннях розбирався "Апостроф".
Історія питання
Після широкомасштабного вторгнення УПЦ МП була змушена постати перед вибором: або ж і надалі залишатися лояльною до Москви, або ж офіційно засвідчити розрив будь-якого зв’язку з РПЦ. Цього вимагало суспільство, тому питання вийшло за межі самої лише релігії, а стало сприйматися як такий собі тест на відданість українському народові, що веде тяжку війну. Та схоже відповіді до цього тесту УПЦ МП підгледіла в Москві.
Декларативно УПЦ МП обрала українську сторону, зробивши антивоєнну заяву (щоправда досить "беззубу" з точки зору засудження агресора). Однак в своєму статуті – документі, який визначає статус та основні засади існування релігійного об’єднання, УПЦ МП продовжувала зберігати три літери: РПЦ.
Щоб зайвий раз не дратувати суспільство, московський патріархат в Україні навесні минулого року зізвав Собор та прибрав всі формальні згадки про РПЦ у своєму статуті. Та московський патріархат не був би самим собою, якби не вчинив чергову каверзу.
В оновлений текст статуту УПЦ МП запхала посилання на Грамоту Патріарха Московського та всієї Русі Алексія II від 27 жовтня 1990 року, де сказано буквально наступне: "Українська Православна Церква, поєднана через нашу Російську Православну Церкву з Єдиною Святою Соборною та Апостольською Церквою".
Читайте: Кого Путіну відправляти далі на війну - алкоголиків чи жінок? - капітан ЗСУ
Держслужба з етнополітики (ДЕСС) офіційно поцікавилася в УПЦ МП що це все означає. Але у відповідь отримала стандартні звинувачення в "розпалюванні релігійної ворожнечі" та "гонінь на віру".
Активізація роботи по колаборантам в рясах відбулася після зміни керівництва ДЕСС. Орган очолив відомий релігієзнавець, колишній нардеп Віктор Єленський. Тоді ж була призначена релігієзнавча експертиза статуту московського патріархату, щоб остаточно відповісти на питання: чи пов’язана УПЦ МП з Москвою, чи "злі язики" все наговорюють. УПЦ МП намагалася зірвати проведення цієї експертизи заявами про те, що, мовляв, науковці в її складі упереджені. Однак зробити цього не вдалося: експертизу все ж провели і рішення було однозначне – УПЦ МП є частиною РПЦ.
Що ж саме привело експертів до такого висновку?
Структурний підрозділ Москви
По-перше, сама процедура того, як УПЦ МП начебто розривала зв’язки з Москвою. Рішення про зміну статуту ухвалювалося на "церковній нараді", яка в той же день стала раптом Собором. Однак такі метаморфози суперечили чинному на той момент статуту УПЦ МП. На думку членів експертизи, це ставить під сумнів саму легітимність Собору, а також всі рішення, які були на ньому ухвалені.
По-друге, грамота Алексія II, посилання на яку з’явилося в оновленому статуті УПЦ МП. Вона була видана УПЦ МП на Архієрейському Соборі РПЦ, що відбувся 25-27 жовтня 1990 року. В ній сказано, що УПЦ начебто "незалежна і самостійна у своєму управлінні", але, увага, має керуватися "визначеннями цього Архієрейського Собору". А що ж тоді нарішав той Собор, що пройшов у Москві? А ось що:
- "Предстоятель УПЦ обирається українським єпископатом і благословляється Святішим Патріархом Московським і всієї Русі";
- "Митрополит Київський і всієї України, як Предстоятель УПЦ, є постійним членом Священного Синоду Російської Православної Церкви".
Український очільник церкви благословляється московським патріархом та ще й засідає в Синоді РПЦ! Дуже дивна "незалежність". До речі, чи не цього ж прагне Путін: "благословляти" українського президента "на царство" та втягнути Україну в постійні члени якогось кишенькового митного союзу чи ОДКБ?
По-третє, сам статус УПЦ МП як "незалежної і самостійної у своєму управлінні" церкви. Це, як то кажуть в народі: ні риба, ні м'ясо.
"Православне канонічне право не оперує таким поняттям, на відміну від понять "автокефальна" або "автономна" церква, - йдеться у тексті рішення експертизи. – Повністю "незалежною в управлінні" є лише автокефальна церква, яка на підтвердження свого статусу отримує відповідний документ (томос). Усі інші, крім автокефальної церкви, православні церковні утворення (автономна церква; "самоуправна церква"; "незалежна і самостійна у своєму управлінні") є структурними підрозділами своєї материнської церкви з тим чи іншим ступенем самостійності у своїй діяльності. Права й обов’язки цих релігійних організацій так чи інакше визначаються у статуті материнської церкви та статутах підлеглих релігійних організацій. І це є ключовою ознакою статусу підлеглої релігійної організації".
Крім того, предстоятель УПЦ МП Онуфрій і досі лишається членом Синоду РПЦ. Сам Онуфрій це, звісно, заперечує, однак: "Твердження митрополита Онуфрія, про "припинення" членства у Синоді РПЦ не отримало документального підтвердження, відомого експертній групі", - значиться у тексті висновку.
Наведені вище основні докази, стали фундаментом для того, щоб релігієзнавча експертиза прийшла до однозначного висновку: УПЦ МП є структурним підрозділом РПЦ!
"Догматично немає до чого причепитися. Обрядова сторона – спільна для всіх православних церков. Мова про політичну орієнтацію", - пояснює "Апострофу" одна з членів експертної групи Людмила Филипович.
А що далі?
І це найцікавіше і найважливіше питання. Визнавши УПЦ МП частиною РПЦ офіційно, які наслідки очікувати від такого рішення?
В УПЦ МП, звісно ж назвали рішення релігієзнавчої експертизи "упередженим та незаконним" (яка несподіванка). Однак такі заяви навряд чи на щось вплинуть.
А що ж буде? Справа в тому, що в парламенті вже зараз зареєстровано чимало законопроектів, які так чи інакше забороняють діяльність в Україні релігійних об’єднань, керівний центр яких знаходиться в державі-агресорі. Та у всіх них один спільний недолік: спочатку потрібно офіційно зафіксувати, що УПЦ МП керується із центру в Росії. Відсутність такої фіксації, наприклад, давала змогу московському патріархату не змінювати своєї назви на "РПЦ в Україні", попри те, що відповідний закон вже давно діє. Залежна від Москви? А ви спочатку доведіть.
Але тепер це зафіксовано. А значить, будь-який закон, що заборонить діяльність релігійних об’єднань з керівним центром в державі-агресорі, буде стосуватися УПЦ МП напряму. Зіскочити завдяки тому, що закон не про них, в УПЦ МП вже не зможуть.
"Тепер має бути ухвалений закон, який вже знаходиться у Верховній Раді. Цей закон дає хід експертизі. В ньому сказано що робити після експертизи", - пояснює "Апострофу" голова Держслужби з етнополітики і свободи совісті Віктор Єленський.
За словами Єленського, мова йде про законопроект №8371, що ініційований Кабміном. Цей законопроект забороняє діяльність релігійних організацій, які афілійовані із центрами впливу релігійної організації, керівний центр якої знаходиться за межами України в державі, яка здійснює збройну агресію проти України.
Таким чином, якщо законопроект буде ухвалено, діяльність УПЦ МП в Україні буде заборонено, адже тепер вже офіційно визнано, що вона афілійована з РПЦ. Домагатися такої заборони ДЕСС зможе у судовому порядку. Однак існує і…
Інший сценарій
Якщо парламент піде шляхом ухвалення урядового законопроекту 8317, то перше ніж звернутися до суду та заборонити діяльність УПЦ МП, ДЕСС повинна буде видати припис щодо усунення порушень, виявлених за результатами проведення релігієзнавчої експертизи. За інформацією "Апострофа", такі рекомендації вже розробляються у ДЕСС.
Але судячи з позиції, яку продовжує займати єпископат УПЦ МП, ні до яких рекомендацій там ніхто не дослухається. І що тоді?
"У такому разі, думаю, почнеться шлях судових процедур, зокрема, будуть пред’являтись конкретним людям і конкретним парафіям позови за конкретні злочини. Для цього, звісно, потрібна доказова база, але там, повірте, різноманітних матеріалів вистачає. Було би добре, щоб розпочався діалог, але керівництво церкви зайняло позицію нічого не робити", - додає Филипович.
При цьому, за словами експертів, мова йде навіть не про міжконфесійний діалог.
"Діалог потрібен не для того, щоб об’єднатися з ПЦУ чи ще кимось. Відповідно до чинного законодавства держава не вимагає жодних об’єднань, - пояснює "Апострофу" член експертної групи Ігор Козловський. – Держава стоїть на позиціях того, що зараз під час війни бути у зв’язках зі структурами в країні-агресорі виглядає не дуже правильно. Вони повинні не тільки на словах, але і справами показати, що вони повністю розірвали зв'язок з Москвою і дійсно вийшли на шлях автокефалії. А як вони надалі будуть розвиватись, це вже їхня справа. Для них може бути безліч варіантів, і вони могли би ними скористатися".
З тактичної точки зору, поза страуса, яку зайняла УПЦ МП, їй поки що вигідна, адже на будь-який поштовх держави в бік від Москви можна реагувати криками про "гоніння на віру".
"Але ж вічно так бути не може. Вони в ситуації, коли вимушені зробити хід. Інакше вони дочекаються, що залишаться ні з чим. Майже кожного дня від них йдуть 2-3 парафії. Якщо вони нічого не будуть робить, для них це закінчиться крахом", - зазначає Людмила Филипович.
