В останні дні велика увага прикута до Авдіївки, яку ворог намагається взяти штурмом. Окупанти взялися за Авдіївку з новими силами, бо бояться того, що Збройні сили України зможуть з цього напрямку швидко зайти до Донецька. Про оборону Авдіївки і ситуацію на Бахмутському напрямку в етері Апостроф TV розповів військовослужбовець, голова ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ ІВАН ТИМОЧКО.
- Якою інформацією про ситуацію в Авдіївці можете поділитися?
- Авдіївка перебуває на лінії бойових дій. Зрозуміло, що ні Бахмутський, ні Вугледарський напрямки для росіян себе за великим рахунком не виправдали. Не виконали завдання, на які покладалися сподівання, щоб продемонструвати якісь невеличкі перемоги, показати це путіну та отримати певну його прихильність, а також виконати завдання по виходу на аміністративні кордони Донецької області – цього не відбулося на цих напрямках.
Читайте: Штурмувати Авдіївку відправляють досвідчених "вагнерівців": актуальні карти боїв в Україні
Росіяни переключили свою увагу на Авдіївку. Це один із напрямків, який зараз є загрозою для них, тому що це велике промислове і достатньо укріплене місто. Бої за Авдіївку тривали ще з 2014 року. У росіян викликає страх, що Авдіївка знаходиться на прямій дорозі до Донецька. За їхніми розрахунками, якщо ми будемо проводити там контрнаступ або будемо використовувати цей напрямок для наступу, то ми можемо дуже швидко зайти до Донецька. Тому вони намагаються вбити двох зайців: відтягнути або розпорошити наші сили на цьому напрямку і починають проводити певні контрнаступальні дії щодо наших військ, щоб ми не прорвалися на Донецьк.
- Керівник Авдіївської МВА Віталій Барабаш заявив, що місто перетворюється на Марʼїнку. Це дійсно так?
- На жаль, це правда, якщо навіть відповідальні особи про це заявляють. Я розумію, він як керівник адміністрації хоче привернути увагу, бо йому потрібно пояснювати ситуацію на рівні місцевого населення, пояснювати евакуацію. Насправді ж, ті самі відключення інтернету чи світла – це швидше за все заходи, які проводяться на час виявлення та знешкодження коригувальників, які знаходяться в цьому районі і наводять російську артилерію. Це змусить і місцеве населення евакуюватися, бо чим менше населення в місті, тим легше вести його оборону військам, бо вони не відволікаються на евакуацію місцевого населення.
Читайте: Росіяни чіпляються за запорізький напрямок з кількох причин - боєць ЗСУ
Також Барабаш розуміє, що несе зараз повну відповідальність за забезпечення життєдіяльності міста, і він зобовʼязаний реагувати на всі ризики, щоб потім не було питань, чому було замовчування або чому не було своєчасної реакції на ураження ворогами ввіреної йому території.
- Чи багато місцевого населення ще залишилося в Авдіївці?
- Третина десь, можливо більше. Дуже важко оперувати даними, тому що мирне населення зараз майже не пересувається містом.
- Що стосується Бахмуту. Генерал Сирський заявив, що зараз триває найбільш інтенсивна боротьба. В Інституті вивчення війни говорять, що українські війська відбили частину траси в районі Бахмута та провели успішний контрнаступ на півночі від міста. При цьому, росіяни трохи просунулися на шосе Т-051 в напрямку до центру міста. Що можете розповісти?
- Ситуація привертає увагу, але якщо враховувати заходи, які проводяться там, це вимагає певної інформаційної тиші. Сам факт того, що росіяни не змогли прорватися на Словʼянський напрямок, перейти річку Бахмутку, свідчить про те, що заходи проводяться і навіть в самому місті була підготовлена ешелонована лінія оборони. Попри всі спроби росіян повністю оточити або зайняти місто, на даному етапі уже казати про це не слід.
Наступальний потенціал росіян на Бахмутському напрямку знизився і зараз перебуває в стадії інертних дій. Якщо до цього врахувати, що там відбулося певне взаємопоборювання між найманцями "Вагнера" та регулярними військами, то добре, що це відбулося в найбільш непотрібний момент для росіян і найбільш підходящий для нас. Ми знаємо, що росіяни також скаржаться на снарядний голод. Це свідчення того, що провести нарощування сил або якісь різкі дії, якийсь прорив - на даному етапі вони не можуть.
Звичайно, вони будуть використовувати всі наявні сили та засоби, бо для них Бахмут давно перетворився з тактичного напрямку в політично-стратегічний. На Бахмутському напрямку вони сподівалися продемонструвати якусь перемогу та розраховували, що цей напрямок дасть їм можливість прорватися на Краматорськ, Словʼянськ, Дружківку і таким чином вийти максимально на адмінкордони Донецької області та паралельно створити для нас повторні загрози на Харківському напрямку. Слава Богу, їм цього не вдалося.
Можна говорити про те, що на даному етапі Бахмут не став політичним моментом для українців, хоча ворожа пропаганда намагалася нам навʼязати ідею недоцільності Бахмута як такого в обороні. Це вдалося нам подолати. Зараз очікуємо на вирівнювання ситуації. В подальшому великий розрахунок у нас покладається на контрнаступ, про який уже всі говорять. На даному етапі навіть прорахувати чіткі його напрямки поки що не треба і зарано.
- В ГУР заявили, що росія зможе вести війну ще два роки. За вашими оцінками, на скільки рф вистачить озброєння і скільки вона може вести війну, враховуючи те, що багато експертів вказують на те, що зброя в росії закінчується?
- Я б намагався уникати зараз математичних розрахунків. Ми не знаємо, на якому рівні якість снарядів та боєкомплекту в них зараз.
- Те, що вони знімають зі зберігання старі танки, напевно, також про щось свідчить?
- Однозначно. Ми не знаємо, яка якість. Математично там може бути декілька мільйонів снарядів, але чи зможуть вони їх використати та чи зможуть застосувати – це дуже велике питання. Ті снаряди, які вони вже використовують, за великим рахунком є снарядами другого-третього сорту, які підлягали утилізації. Звичайно, тут уже говорити про якість боєкомплекту складно.
З іншого боку, чому вони закцентували ремонт на Т-54 та Т-55? Санкції вплинули на російську економіку та можливість поставки високотехнологічних засобів для встановлення на ті ж самі Т-80 та Т-90. А Т-54 та Т-55 – це танки, які ставали на озброєння за СРСР в 1946-50-х роках. Вони технологічно прості. В даних реаліях росіянам просто легше технологічно їх відновлювати.
В будь-якому разі, це танк, який стріляє снарядом, в який можна посадити екіпаж, який може становити серйозну загрозу для нашого війська. Тим паче, що на даному етапі росіяни мають потужний людський ресурс і ще можуть відправити екіпаж в один бік, як вони відправляють масово піхотинців. Але ми бачимо, що тих людей, які були готові гинути за росію, стає значно менше. Зараз соцмережі наповнені роликами, як російські мобілізовані незадоволені ставленням до них, як їх кидають у мʼясорубки. Вони заявляють про те, що з роти залишилося 10-15 осіб. Це свідчить про те, що готових загинути росіян теж стає все менше.
Більшість, що приходять з мобілізованих, той самий бойовий армійський резерв, свідчить про те, що не все так просто в тупому виконанні наказів російського командування. Росіянам зараз доводиться все більше і більше шукати компроміс між мобілізованими і тими задачами, які перед ними поставлені. Я маю на увазі російських офіцерів. Якщо раніше можна було просто розстріляти, налякати або звинуватити в зраді батьківщині, і нічого офіцеру за це не буде, то тепер, враховуючи технології та наявність гаджетів у військових, вони намагаються це донести принаймні до свого, як вони вважають, доброго царя, путіна. Це смішно, бо ми розуміємо, що він і відправляє їх на цю загибель. Але з іншого боку це добре, бо ми розуміємо, що російське суспільство має пройти всі фази усвідомлення свого військового становища в росії, що вони не розглядаються як громадяни великої країни, а є просто розхідним матеріалом.
