Українські захисники продовжують просування на Донеччині. Зокрема, є певні успіхи на Бахмутському напрямку. У Бахмуті все ще перебувають російські окупанти, проте, як кажуть наші воїни, залишилося противнику недовго. Про ситуацію на Донеччині, успіхи в районі Бахмута та складнощі звільнення самого міста-фортеці розповів боєць батальйону "Свобода" ЯРОСЛАВ ЛИСЕНКО.
– Найперше запитаю про ситуацію на Донеччині: як виглядає картина бойових дій?
– На Донеччині завжди гаряче. Ми вже бачимо зі своїх позицій Лисичанський напрямок. Зараз наші хлопці успішно борються з піхотою, танковими атаками. Вишукуємо ворога у всіх шпаринах, окопах, бліндажах, де вони тільки можуть сховатися.
Читайте: Скільки Путін готовий воювати проти України: у США озвучили прогноз
Тому дуже радий, що на нашому рахунку за три з лишком місяці понад 10 танків, дуже велика кількість вбитого особового складу (противника). Зараз вишукуємо. У нас, завдячуючи нашим друзям, волонтерам, є дрони і засоби визначення ворога на великих відстанях.
Працюємо ефективно, наближаємо перемогу. Ворог не пройде крізь батальйон "Свобода" – цей батальйон ніколи не відступав і не здавав свої позиції. Зараз ми дуже раді, що ті позиції, які ми колись боронили – це Курдюмівка, Зеленопілля – вже скоро знову будуть нашими. Недовго ворогу залишилося панувати і в самому Бахмуті. Ви знаєте, є гарні новини. Будемо обережні, але, думаю, протягом невеличкого періоду Бахмут знову стане українським.
– Ви не уявляєте, як приємно це чути. Якщо є можливість, розкажіть, як у противника з технікою? Дуже часто військові кажуть, що навіть невеликий відтинок фронту вороги засипають технікою, тому що її у них вдосталь.
– Техніки, як і раніше, в них до біса. При розмові мого комбата з полоненим ми дізналися, що навіть коли вони втрачають по 3-4-5 танків за атаку, їм обіцяють за тиждень поставити 14-15 танків просто так. Це не надсучасна зброя, а танки, починаючи від 60-х років – Т-55 чи Т-53. Я навіть не знаю, як цей мотлох називається. Але вони все одно використовують ці танки. Це все одно дуже загрозлива техніка для піхоти і наших оборонних позицій. Тому ми їх виявляємо ще на дальніх підступах до позицій, де все оброблено, заміновано, забетоновано, де була можливість, то все перерите. Тільки через маленькі стежки, про які вони знають – але вони помиляються, що там немає мін – вони можуть пробратися. Результатом їхніх нещодавніх кількох танкових атак була втрата великої кількості техніки.
Читайте: Західна тактика не спрацювала в боях в Україні: в США з'ясували причини
Для нашого відносно невеличкого підрозділу Нацгвардії батальйону "Свобода" підбити 10 танків – це дуже великий успіх, як і для будь-якого підрозділу, який зараз стоїть на сході та боронить нашу Батьківщину.
– Безмежно вдячні вам за це. Подією дня став "Оленегорский горняк", який "негативно сплив". Як такі події впливають на фронт, і чи мають свій вплив?
– А як же. Якщо ми не плачемо від радості, то дуже радіємо. Ми всі очікуємо, що впаде остаточно не лише Чонгарський міст, яким не будуть перевозити важке озброєння на Херсонський, Миколаївський і Мелітопольський напрямки. Ми очікуємо, що всі кораблі, яких там небагато залишилося, якимось чином підуть на дно. Для цього треба, щоб було бажання наших західних партнерів, які можуть нам передати будь-яку кількість – а у них вона є – снарядів, які потоплять дуже швидко цей старий мотлох радянських часів.
Я вже не кажу про те, що якщо б захотіли США, Британія, Німеччина, Італія допомогти нам у зерновій угоді, то вони б сюди теж завели свої конвої. Тоді б той (російський) флот став би базуватися там, де йому і треба на сьогоднішній момент – тобто десь в Ростові-на-Дону. Чи краще – на дні Азовського чи Чорного морів.
– Повернімося до Бахмутського напрямку. Північні та південні території навколо Бахмута утримуються нашими військовими. Гарячою зараз залишається ситуація біля Андріївки та Курдюмівки. Розкажіть детальніше про те, що біля Бахмута зараз відбувається.
– Ми якраз і ведемо бойові дії на півночі, і доволі успішно. Ні для кого не буде секретом, що ми не будемо битися в самому Бахмуті. На мою скромну думку, нам треба взяти у великі недружні обійми угруповання, яке там зараз знаходиться. Там уже і десантники були, і "вагнери", і "шторм-z", і так звані "ополчєнці" так званих "ДНР-ЛНР".
– А зараз там хто?
– За нашими даними, "шторм-z", який там залишився. Це карні злочинці, які мають контракт – вдумайтеся – зі збройними силами росії. Це взагалі шлях в нікуди – набирати ґвалтівників і убивць в армію, щоб вони йшли "звільняти" якісь території, які вони вважають своїми.
Хто б там не залишився, хлопці не сильно перебирають, луплять всіх поспіль. Ще трошки і ми візьмемо їх у величезні кліщі, і вони самі вийдуть з Бахмута, тому що у самому місті є певні складнощі. Перша складність – це багатоповерхова забудова, яку дуже важко зачищати. І промзона разом із бомбосховищами теж являють собою деякі складнощі в процесі атаки і звільненні міста від ворога.
– З того, що ми бачили, виходить, що багатоповерхівок у Бахмуті вже не так і багато, враховуючи, що ворог його методично стирав з лиця землі.
- Звісно, вони практично всі зруйновані, але залишається ще промзона. Я не памʼятаю всіх підприємств, але чого вартують тільки катакомби і бомбосховища заводу шампанських вин, який займає певну частину міста Бахмут. Плюс, там є ще військова частина, у якій, я впевнений, теж є укриття, в яких можна ховатися дуже тривалий час. Тому треба їх оточити з флангів, щоб вони самі побігли. А у них уже, за нашими розвідданими, за роботою з полоненими, настрої на відхід є. Вони розуміють, що вони Бахмут не втримають.
Читайте: Скільки Росія готова воювати проти України: у Німеччині назвали терміни
