Українські зброярі винайшли незвичний спосіб для виробництва снарядів для збройних сил. За повідомленнями західних ЗМІ, в Україні займаються друком протипіхотних бомб для ЗСУ на 3D-принтері. І хоча такі боєприпаси не можуть замінити реальні, вони мають низку своїх переваг: оболонки є дешевшими, а виробництво корпусів не вимагає великих затрат. Як відбувається друк бомб на 3D-принтері і наскільки ефективними можуть бути такі боєприпаси – розповів експерт з питань озброєнь, головний редактор Defence Express Олег Катков.
Це супер варіант насправді. Коли ми говоримо про 3D-друк, то це нова технологія, яка вирішує величезну кількість питань, для яких необхідно було б залучити окремі галузі промисловості.
Читайте: Такого ще не бачив світ: в Україні розробляють унікальну зброю
Коли ми говоримо про такий боєприпас, нехай це буде навіть скид для дрона, – це все одно міні-бомба. Мікроавіабомба, давайте так. Але все одно треба виробити корпус з металу. Для цього потрібно мати відповідні прокатні можливості, рівень обробки, щоб це був готовий виріб. Потім приєднати снаряд до хвостовиків, які також мають відповідну конструкцію. Все це металообробка на верстатах. Бажано залучати, звісно, верстати з частково програмним керуванням, щоб було банально менше браку. На верстатах 60-х років складно зробити сучасне озброєння.
Але коли ми говоримо про скиди з дрона, про невеликий боєприпас, то 3D-принтер вирішує це завдання. І вирішує його у промислових масштабах – їх можна друкувати навіть у кімнаті однокімнатної квартири. І насправді багато хто так і робить. Завантажується відповідна готова модель, і принтер друкує. Звісно, він друкує не вибухівку, не детонатор, а сам корпус, хвостову частину. Далі у цей "футляр" можна розмістити бойову частину, яка буде спеціально створена з іншого боєприпасу або провести її заливку – у даному випадку скоріше за все пресування – і приєднати до детонатора. І після цього вже можна говорити, що такий боєприпас існує, і його можна використовувати.
За собівартістю він буде значно дешевший, ніж з металу. Його можна виробляти швидше. І якщо поставити справу на потік, то так, це, скажімо так, результат сучасної цифрової індустріальної революції.
Читайте: Дрони проти кораблів: чи потопить Україна грізний Чорноморський флот РФ
Зрештою, треба розуміти, що взагалі зараз 3D-принтери – це абсолютно нова тема. Є принтери, які здатні друкувати не лише з пластику, а є 3D-принтери, які дозволяють робити металеві вироби. У багатьох передових арміях світу, зокрема у США, ці технології вже починають інтегруватися безпосередньо у військо. Наприклад, у США 3D-принтери, які дозволяють виробляти металеві вироби, вже застосовуються для того, щоб у авіаційних льотно-експлуатаційних частинах була можливість виробляти необхідні деталі просто на місці. Це вкрай важливо для підтримки льотної здатності, коли не треба очікувати відповідні деталі протягом місяця, а їх можна надрукувати просто на місці.
Тут величезна перевага в тому, що коли ми говоримо про, наприклад, технологію 3D-друку, то замість концентрації виробництва в одному місці – як ці радянські заводи, які займають цілі квартали у містах, де автобуси ходять між цехами… Чому так було зроблено? Тому що необхідна концентрація всіх виробничих потужностей в одному місці. Коли мова про 3D-друк, то насправді завдяки цим принтерам можна організувати розгалужене виробництво. Це буде значно ефективніше, попри обʼєктивно складнішу логістику.
Не все можна за допомогою 3D-принтера зробити, але певну частину задач можливо вирішити. Питання у потребі, а потрібна величезна кількість. Ми розуміємо, що мова йде про десятки тисяч одиниць виробів для дронів.
Але треба розуміти, що такі речі як, наприклад, детонатор – а це доволі високотехнологічна річ сама по собі – на 3D-принтері не зробиш ніяк. Тобто ще два компоненти - детонатор і вибухівку - необхідно виготовляти на промислових потужностях. Але їх можливо отримувати з-за кордону через міждержавні постачання.
Читайте: "Аналоговнєт" проти Starlink'а: чи можуть росіяни заблокувати зв'язок "на нулі"
