Українські захисники крок за кроком звільняють наші землі від російських окупантів. Сили оборони мають просування як на півдні, так і в районі Бахмута Донецької області. Нещодавно очільник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирило Буданов заявив, що на Бахмутському напрямку українські військові просуваються швидше, ніж на півдні, однак наступ не припиняється. Чим відрізняється ведення бойових дій на півдні і під Бахмутом та як наші воїни проходять насичену оборону ворога – розповів в етері Апостроф TV військовослужбовець ЗСУ Данило Яковлєв.
– Яка відмінність у складнощах під час наступу на цих напрямках?
– Різниця між Бахмутом і напрямком, який стосується саме Мелітополя, в тому, що ворог сконцентрував дуже великі сили і всі ресурси більше кидав саме на Мелітополь. Ворог розуміє: якщо ми дійдемо до моря, то не буде Кримського мосту і логістичної підтримки Криму. Тому в Криму буде дуже тяжко російському військовому контингенту взагалі існувати.
Читайте: Воєнкомів-хабарників треба садити, а не на фронт відправляти - командир підрозділу ЗСУ
На Бахмутському напрямку ситуація трошки інша в тому плані, що вони всю зиму там активно атакували, завалювали мʼясом саме місто. На цый ділянці дуже ефективно показує себе 3-тя ОШБ, яка складається в більшості з ветеранів. У них нереально великий досвід у бойових діях ще з 2014 року. Хлопці посадку за посадкою беруть, і дуже професійно це роблять. Навіть американські військові – морські котики, піхотинці – не розуміють, як так можна атакувати. Для них така війна вперше.
– Такі ближні бої є чи не найскладнішими, коли ворог за кілька метрів, а подекуди доводиться дивитися йому майже в очі. Наскільки фортифікаційні можливості ворога там відрізняються від півдня?
– Всі бачили американські фільми про Вʼєтнамську війну, де вʼєтнамці вилазять з будь-якої точки землі і просто починають атакувати американських військових. Ситуація така ж сама – тільки з російськими військовими. Вони вкопуються, як кроти. Вони це дуже професійно роблять. Вони роблять в посадці біля сотні різних дірок, де сидить по 2-3 людини, і просто як вʼєтнамці в 70-х роках вилазять з них і починають атакувати з різних напрямків. Тому дуже складно штурмувати посадки, коли ти нічого не бачиш у метрі перед собою, а десь там ще ховається ворог і готовий тебе атакувати.
На Запорізькому напрямку ситуація трохи інша – там великі поля. Це теж дає свої ускладнення в тому, що дистанція між посадками настільки велика, плюс міни, плюс штучні загородження, що доїхати з однієї посадки до іншої, коли ти одну вже забрав, настільки важко, що просто нереально іноді. Міни лежать у 2-3 ряди. На деяких напрямках росіяни це роблять дуже ефективно. Іноді є можливість бачити з дронів ці міни, коли вони за день нагріваються, ти під вечір на тепловізорному дроні їх бачиш. Є поля, які просто мінами всіяні. Таке враження, що вони їх там самі роблять десь у посадці.
Читайте: Ворог використовує снаряди часів Другої світової, але є "але": що відбувається зараз в Бахмуті
В Бахмуті ситуація інша – там багато різних посадок, і вони між собою поєднані. На Запорізькому напрямку – там поля, луги, більше висот і низин.
– Поговорімо про лінії оборони. Третя лінія – це тилова і створена для вирішення як питань із забезпечення першої і другої ліній, так і для розміщення якихось запасних позицій для відходу? І чи гірші ці позиції, ніж на перших двох лініях оборони?
– Відносно так і ні. Наприклад, на тому ж Мелітопольському напрямку росіяни побудували не просто бліндаж з дерева, а повноцінні бетонні блоки. У них є двоповерховий бліндаж з бетону в землі – це взагалі нонсенс. Це дуже тяжко зробити, але вони там всюди. І це якраз друга, а то й третя лінія. Тому в них є перша, друга, третя лінії, а також "містечковий" захист. У них біля Токмака все місто по колу – це суцільна загорожа з мін, бліндажів, окопів і різних споруд, які теж будуть заважати його штурмувати, коли наші дійдуть до нього. Тому у росіян ці лінії схожі між собою.
Читайте: Куп'янський злам: чого домагаються росіяни
Просто питання в тому, що росіяни зараз кидають всі свої активні сили на першу і другу лінії, тому що наші вже першу пройшли, зараз доходять до другої. Росіяни це бачать, і починають тупо закидати мʼясом. Нещодавно написали російські військові, що в них у Пʼятихатках менше ніж за добу зникла ціла рота людей. Один росіянин пожартував, що це бермудський трикутник для них. І в Роботино – це теж напрямок Токмака – більше батальйону зникло менше ніж за три дні. І ніхто не може зрозуміти, як так сталося.
– Це дизертирство?
– Це більше касетні боєприпаси. Прикол у тому, що їх перекидають з Херсонського і Кримського напрямку вночі. Вони не знають, куди їдуть і куди потрапляють. Вони місяцями сиділи на Херсонщині, а тут їх за дві години перекидають на Запоріжжя – в невідомий район, підлаштовують під інше командування. Те командування не буде розбиратися, що це за люди. Вони їх одразу кидають в бій, а наші їх "розбирають" дуже швидко. Наші всюди працюють по тилових базах противника. Росіяни теж не можуть зрозуміти, звідки в нас постійно ця інформація зʼявляється. Дуже дякую всім українцям, які на окупованих територіях не бояться і допомагають Збройним силам України деокупувати їх дім.
– Яка ж протидія цим укріпленням, які будують росіяни? Це можна робити виключно за допомогою техніки, чи єдиний вихід – це ось такі контактні бої?
– Дуже сильно допомагають дрони. У тебе є завжди вибір: або ти втрачаєш дрон, або ти можеш втратити життя бійця. Завжди всі командири обирають дрон. Цими дронами ти просто підлітаєш в упор до посадки чи всередину посадки. Якщо дрон зібʼють, значить в тому місці точно хтось є, і наші знають, де перші лінії окопів росіян. Це дуже хороша практика серед наших військових, але це вимагає дуже великої кількості дронів. Немає вибору просто. Так само вночі – ти можеш понизитися на мінімальну дистанцію і в тепловізор з дрона побачити, де починається рух росіян, і ти вже розумієш, де вже росіяни сидять. Це дуже сильно допомагає.
– Що далі? Працює артилерія чи ударні дрони, коли вже виявлено ворожі позиції? Який алгоритм найкращий для того, щоб уберегти життя українських військових?
– Все залежить від ситуації, операції і планування. Від того, що ти можеш зробити наскок, що вони не будуть цього очікувати. Всі знають їхню філософію війни: завжди танки, арта, міномети, а потім піхота. У росіян так завжди. А у нас зовсім не так, у нас армія більш західного зразка. Наші роблять таки наскоки, як нещодавно було на Херсонському напрямку, де українська спецура просто вирізала близько 20 російських окупантів, і вони досі не розуміють, як наші це зробили. А вони просто дуже тихо вночі на човнах приплили без двигунів – і просто немає 20 окупантів.
Так само з посадками. Наші, буває, просто наскоком підлітають, і росіяни не можуть зрозуміти, що відбувається. Це дуже ефективно, тому що арта росіян не завжди хоче працювати по своїх, тому такі наскоки працюють. Але, звісно, арта і танки дуже допомагають, тому що вони відрізають противнику тил і не дають окупанту як втекти, так і надіслати підтримку своїм людям.
Читайте: ЗСУ досягнули "тактично значущого" прогресу: Захід змінив думку щодо українського контрнаступу
