Вже кілька тижнів увага усієї України та світу прикута до півдня України, а саме – до контрнаступу українських захисників. Військові крок за кроком просуваються на Запорізькому напрямку, звільняючи населені пункти від російських окупантів. Проте це просування не є легким – ворог до наступу готувався дуже довго. Про ситуацію на Запорізькому напрямку, як проривали перші лінії оборони окупантів та як ворог укріплюється зараз, а також про те, чи може війна завершитися у 2023 році - в етері Апостроф TV розповів військовослужбовець ЗСУ Віктор Бурлик.
– Найбільша увага зараз прикута до плацдарму, який українські військові відвойовують, вклинюючись в оборону ворога на Запорізькому напрямку. Розкажіть, будь ласка, про ситуацію там.
Читайте: Потрохи евакуюються з Токмака: майор НГУ про страх окупантів перед ЗСУ і про ціну наступу на Півдні
– Роботине нещодавно було звільнено, у Новопрокопівці зараз ідуть активні бойові дії. Ворог розуміє, що втрата Новопрокопівки і далі вихід на Солодку Балку, Ільченкове – досить серйозна небезпека для їхньої лінії оборони. Також Збройні сили України вклинюються на схід до населеного пункту Вербове. Є такий вклин між Вербовим та Роботиним на Очеретувате. Це небезпека для ворога, оскільки це досить потужний плацдарм, і ворог змушений всі резерви з різних ділянок фронту перекидати сюди, щоб "гасити пожежу".
Напрямок досить динамічний. Працює і авіація, і артилерія, і танки, тобто доволі потужні наступальні дії з боку Збройних сил України. Ворог так само підтягує сюди резерви, максимально підсилюючи технікою. Десь така ситуація.
– Яка динаміка цієї ситуації? В останні тижні надходять повідомлення, що українським військам вдається знищувати достатньо велику кількість живої сили ворога, що росіянам важко поповнювати їх. Якщо частину російських укріплень уже пройшли, наскільки серйозно укріпленими є наступні лінії, як багато там мінних загороджень? Як змінюються завдання ЗСУ в процесі цього просування на кілометри вперед?
– Основне завдання після того, як звільняється якийсь населений пункт чи якась ділянка фронту, – це стабілізаційні заходи. Ворог може в будь-який момент контратакувати, оскільки це нещодавно були "його" позиції. Це наражає на небезпеку військовослужбовців Збройних сил України. Після стабілізаційних закладів, вже коли там виставляються опорні і спостережні пункти, вже можна говорити про подальші наступальні дії.
Саме на Мелітопольському напрямку часто буває, коли одні й ті самі позиції переходять з рук у руки. Тому говорити про те, що ворог кидає зброю і тікає, не варто. Ворог активно намагається відбити атаки ЗСУ, часом йому це вдається, часом – ні. Тому такими повільними кроками наші змушені наступати. Також зважаючи на те, що в повітрі панує російська авіація, зібрати великий кулак, якусь бронегрупу не можна – ворог просто підніме авіацію ї почне її знищувати. Тому ми використовуємо тактику малих груп із підтримкою техніки – БМП, танків. І таким чином поступово просуваємося.
Читайте: На Запоріжжя прибуло 1,5 тисячі "бойових бурятів": зведення Генштабу ЗСУ
Про оборонну лінію. Вона є ешелонованою. Вона не є такою, що пройшов якийсь укріпрайон, і все відкрито. Ворог, розуміючи, що втрачає якісь оборонні рубежі, в терміновому порядку будує нові: окопи, фортифікаційні споруди. Вони намагаються якось вирівнювати лінію, щоб не допустити прориву ЗСУ. Так само все мінується, зокрема дистанційно зі спеціальних систем. Ворог досить серйозно налаштований оборонятися і легкої прогулянки тут точно не буде.
– Нинішні лінії оборони росіяни вибудовували кілька місяців, тобто достатньо тривалий період.
– Десь біля пів року, якщо не більше.
– Зараз, українські війська просуваються на тому напрямку в бік Токмака. Навколо нього прямо фортецю будували певний час, тому там лінії укріплені. Але за першими лініями, за мінними полями якщо росіяни змушені щось добудовувати, воно ж, мабуть, не такої кількості, не такої якості і не такої ж щільності.
– Сто відсотків. Це робиться поспіхом. Найважче було 47-й бригаді, яка перша вклинювалася в ці оборонні рубежі, оскільки це зовсім інша специфіка. Це кожне пристріляне дерево, чітка логістика, забезпечення, польові склади боєприпасів, звʼязок, лінії, все по дротах, дублюючий звʼязок. Кожен підрозділ знав, де має стояти, як у випадку атаки відбиватися. Це досить потужно було – це найважче. Просто чули за перехопленнями: тільки наша техніка кудись виходила, все летіло туди. Все було настільки пристріляне…
Звичайно, коли відбувається вже якийсь прорив, змінюється і логістика. На кожний опорний пункт потрібно підвозити і боєприпаси, і харчування, і воду, і пальне, і повинні якісь ротації бути. Коли лінія за тиждень кілька разів змінюється, банально бувають випадки, коли ворог може заблукати і зайти не в той окоп. Коли немає звʼязку, ворог навіть не знає, чи на підсилення посилати людей, чи вже позиції захоплені і там вже наші. Побудова їхніх нових ліній навіть близько не порівнюється з тими, які були.
– Коли ми пригадуємо Херсонщину і особливо Харківщину, росіяни так хаотично відступали, що залишали техніку і цілі склади боєприпасів. У нинішніх умовах все це знищується і вистрілюється чи щось росіяни лишають?
– Динаміку наступу, звичайно, не можна порівнювати з Харковом, оскільки тут відбивається по кількасот метрів. Можу сказати, що на перших рубежах, які брали Збройні сили України, була достатня кількість боєкомплекту та стрілецької зброї - вони були дуже готові до оборони. Якщо би наступ був настільки потужним, як на Харківському напрямку… Але б ми точно цього не змогли зробити, бо ворог знав про те, що він буде.
– Тут зовсім не порівнюю швидкості наступу, зрозуміло, що ситуація зовсім інша. Попрошу вас перекласти заяву Зеленського з політичної площини у військову. В інтервʼю журналістам він сказав, що війна може закінчитися в 2023 році – усе залежить від подій на фронті. Чи ми можемо думати, що таке правда може трапитися, і які умови для цього потрібні?
– Цілком підтримую цю пропозицію, оскільки це може бути реально. Прорив на Мелітополь і блокування сухопутного коридору, повний вогневий контроль над Кримським мостом поставить росію в дуже незручне становище. Вберегти Крим буде вкрай важко. Потрібна буде логістика, їм знадобиться перекидати війська.
Втрата сухопутного коридору і звільнення Україною Запорізької та Херсонської областей поставить риску як до 24 лютого. За що "боролися", за що були такі втрати, такі санкції? За те, щоб трохи більше Донецької області окупувати чи Луганської? Для всього світу об росію витруть ноги, і всі амбіції агресора, диктатора путіна просто будуть смішними.
– Що зараз вам необхідно, буквально по пунктах?
– Авіація, БПЛА, ударні БПЛА, боєприпаси до HIMARS, оскільки вони дуже щільно і результативно знищують боєсклади, логістичні центри на віддаленій відстані. Що ще? Протидронові системи, системи РЕБ дуже потрібні Збройним силам України, оскільки ворог так само має велику кількість дронів, він масштабує виробництво.
Читайте: Якщо не буде мотивації самому йти у військкомат, ми цю війну не виграємо - офіцер ЗСУ "Хохол"
