На Бахмутському напрямі ЗСУ продовжують звільняти українські землі від окупантів. Спільними зусиллями 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, 5-ї окремої штурмової бригади та бригади "Лют" з Гвардії наступу звільнено Кліщіївку. І тепер Бахмут опинився в напівоточенні. Які наслідки звільнення Андріївки та Кліщіївки, що відбувається на лінії фронту, і чому ворог перекидає свої елітні десантні підрозділи з Лиманського на Запорізький напрямок – в етері Апостроф TV розповів ізраїльський військовий оглядач ДАВІД ШАРП.
- Минулого тижня ми обговорювали просування наших військ на Бахмутському напрямку, бо дуже тяжкі бої були і за Андріївку, і за Кліщіївку. Тепер ми розуміємо, що у нас є напрям на Курдюмівку, можемо звільняти трасу 0513, на якій знаходиться село Одрадівка. Які ще для ЗСУ відкриваються горизонти у плані наступу та подальших дій?
– Для початку я хотів би зазначити, що звільнення двох цих сіл має й символічне значення. Найважчі бої, які тривали багато тижнів і місяців, завершилися. Поставлено крапку, яка має географічне ім'я. А точніше три крапки. Це важливо для морального стану українського суспільства та для негативного морального впливу на противника.
Читайте: У кліщах біля Кліщіївки: чому у Кремлі виявилися затиснуті на Бахмутському напрямку
Проте вважати, що із взяттям Кліщіївки відкриваються якісь серйозні перспективи – було б неправильно. Взяття цих населених пунктів – це маленькі кроки разом з іншими такими ж на інших напрямках. Вони складаються в один великий крок, який ще належить зробити, щоб взяти під контроль дуже важливі траси – десь вогневий контроль, а десь і фізичний – які відіграють важливу роль у забезпеченні російських військ на цій ділянці фронту. Я сказав би, що бої йдуть не за контроль над тим чи іншим селом, а саме за контроль над дорогами.
Наступ на цій ділянці триває з травня, йде дуже обережними темпами, коли оборона ворога продавлюється. Не вводиться багато сил одночасно, а робиться просування невеликими силами крок за кроком. Але для досягнення результату оперативного значення, наприклад взяття Бахмута в оперативне оточення, варто ще зробити чимало кроків і це буде дуже непросто.
Варто чекати ще й на контратаки з боку російської армії. Сам факт, що бої за Кліщіївку та Андріївку тривали так довго, а за Курдюмівку ще тривають – показує, що не варто чекати легкої прогулянки.
- Ворог сконцентрував на Бахмутському напрямку до 50 тис. особового складу та достатньо техніки. А з нашого боку повідомлялося, що ми здійснюємо контрнаступ силами, що оборонялися, без застосування додаткових ресурсів та матеріальних засобів. Тобто ми так добре були підготовлені на цій ділянці фронту, що нам навіть не потрібно застосовувати додаткові сили та засоби?
- Тут треба розуміти, що ці сили від початку були зібрані на цій ділянці. Наприклад, є тактична група "Адам" для того, щоб проводити цю наступальну операцію в тих рамках, як це задумано: повільний поступ, витіснення російських військових, як і на півдні. Тож потенціал тут є.
Читайте: Кавказький бунт: чому дагестанці відмовляються воювати в Україні
Також слід розуміти, що ситуація динамічна. Якщо українське командування відчує, що потрібно вводити додаткові сили для розширення успіху чи стримування противника, це буде зроблено.
І навпаки, при переході до оборони є можливість, що ті чи інші сили, які тут задіяні, будуть перекинуті на інші ділянки фронту. Тому не можна підходити до такого питання схематично та за шаблонами. Все залежить від задумів сторін та того, як успішно вдається діяти.
- Наш основний прогрес на півдні – це звільнення Роботина та Вербового. Партизани руху "Атеш" помітили перекидання резервів окупантів на Запорізький напрямок. Це ворог намагається додати в живій силі та техніці, щоб втриматися? Чи вдасться це їм зробити?
- Чи це останні резерви - нам невідомо. Це може знати українська розвідка чи розвідки країн НАТО, які контролюють резерви росіян. Але, безумовно, це спроби росіян перекинути свої резервні частини на найбільш загрозливу ділянку фронту.
Ділянка Роботине - Токмак - це потенційно найбільш проблематична ділянка фронту для рф. Вони розуміють, що українське командування планує досягти тут оперативного успіху – це вихід до міста Токмак та його охоплення, наприклад. І для недопущення цього перекидаються резервні частини, зокрема двох десантних дивізій з Лиманського на Запорізький напрямок. І перекидання здійснюється зокрема через Маріуполь.
Той факт, що перекинуто саме десантні частини, які були задіяні на іншій ділянці фронту, прозоро натякає на відсутність у окупантів резервів безпосередньо на півдні, які спочатку мали там перебувати і чекати свого часу. Це показує, що вже задіяні ті сили, які не планували задіяти на початку.
Ось наскільки їх вистачить – сказати важко. Це покажуть лише бої. Також не відомий наступальний потенціал української армії. Оскільки наступ - це величезна витрата боєприпасів, знос техніки і звичайно ж втрати. Це моральна та фізична втома. І тут триває боротьба потенціалів резервів двох протиборчих сторін. І від цього залежить результат бою: чи вдасться українцям досягти оперативного успіху – вихід до Токмака. Або росіянам вдасться відстояти фронт.
– Ви згадали про десантників і справді слід зазначити, що їх там багато, за деякими оцінками до 10 тис. осіб. Це і 93-та, 11-а, 98-а, 106-а дивізії ПДВ. Але є така інформація, що росія їх кинула під Роботине як звичайну піхоту. Про що це каже?
- По-перше, десантники у цій війні не десантуються з літаків, та й вертолітних десантів давним-давно не було від початку вторгнення. Російські десантники у цій війні діють плюс-мінус як звичайна піхота.
По-друге, десантні підрозділи більш боєздатні, ніж інші частини російської армії. Тому їх використовують на найнебезпечніших ділянках фронту, зокрема й для затикання дірок.
Щодо 10 тисяч десантників. Наскільки я розумію, це інформація із британського щоденного зведення. Вони говорили про частини двох дивізій, перекинутих під Роботине. Але треба розуміти, що 10 тисяч – це повний штатний склад цих двох дивізій. Навіть самі британці висловлюють сумніви щодо укомплектованості. Я висловлю ще більший сумнів – склад дивізій далекий від повного.
Таким чином дивуватися не доводиться. Десантуватися нема де й ніколи. Потрібно вирішувати термінові завдання щодо усунення серйозної загрози. Під Роботиним над російським фронтом нависла серйозна загроза, тому там опинилися найбоєздатніші частини при тому, що їх доводиться знімати з іншої ділянки фронту, де їх уже задіяли. Це прямо говорить про проблеми з резервами в російській армії: мабуть, тих резервів уже не вистачає і доводиться діяти таким неординарним способом. Але все питання в іншому: чи вистачить їм цього, щоб утримати фронт?
Читайте: Крим "осліп": росіяни втрачають найцінніше на півострові
