Сьогодні, 24 лютого, виповнюється друга річниця повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Цього дня "Апостроф" вирішив згадати, як змінювалася оборонна промисловість країни за умов війни.
Читайте також: Два роки великої війни: від перемог до непростих рішень
Станом на лютий 2022 року вітчизняна "оборонка" переживала не найкращі часи. Один за одним закривалися важливі військові проекти (або тимчасово припинялося їхнє фінансування), підприємства переходили до режиму тотальної економії. Тут, зокрема, слід згадати НВП "Іскра" – єдиного виробника радіолокаційної техніки для ЗСУ. І причини цього були як об'єктивні, і суб'єктивні: змінилися політичні пріоритети, військові довго не могли визначитися з базовими речами, необхідними залучення інвестицій із боку західних оборонних компаній: як-от калібр артилерії, стрілецької зброї, типами літаків для Повітряних Сил.
Все це призвело до того, що виробництво боєприпасів у країні було вкрай обмеженим. Більш-менш функціонували програми відновлення мінометних мін зі складів, модернізації танкового парку та виробництва легкої бронетехніки приватними компаніями. Контракт на виробництво великої партії бронетранспортерів БТР-4 було поставлено на паузу з технічних міркувань, швидкість та якість модернізації авіатехніки перебували на дуже низькому рівні.
У цих складних умовах почалося широкомасштабне російське вторгнення. Першою від російських ракетно-бомбових ударів постраждала промисловість. За два роки війни фактично всі відомі агресору об'єкти були або повністю знищені, або дуже серйозно пошкоджені. До честі деяких керівників "оборонки" у найважчі перші дні вони змогли або вивезти частину готової продукції або передати її до війська — так, російську бронетехніку під Києвом у березні 2022 року знищували, в тому числі й за допомогою ПТРК "Стугна", яка була виготовлена за експортним замовленням для однієї з близькосхідних країн.
Бойова робота ПТРК "Стугна"
Після того, як у квітні 2022 року вдалося відбити першу хвилю російської навали, почалися підрахунки втрат та спроби відновити (хоча б частково) роботу оборонної промисловості. Частина фірм переїхали до західних областей, де на новому місці почали розгортати роботу. Решта обрали переїзд до Європи та організацію власних чи спільних підприємств.
Однак війна стає все більш технологічною, тому армія потребує тисяч безпілотників – як розвідувальних, так і ударних. Досить швидко з'явилися десятки напівкустарних підприємств, які намагалися продати армії свою продукцію. Тим паче, що є можливість закуповувати компоненти в Китаї, а виробництво корпусів дронів не потребує великих виробничих потужностей. Військові зі свого боку максимально спростили процедуру приймання їх на озброєння. В результаті станом на лютий 2024 року ЗСУ отримали десятки різних варіантів безпілотників. Офіційно Міністерство оборони України в період з 22 лютого 2022 року по 22 липня 2023 року прийняло на озброєння або в експлуатацію 28 моделей БПЛА різних типів українського виробництва. У тому числі 9 моделей дронів-камікадзе (серед яких три літакового типу), а також 6 моделей FPV-дронів.
Читайте також: Війна дронів: чому росіяни панічно бояться українських безпілотників
Вдалим проектом, "доведеним до пуття" під час широкомасштабного вторгнення стала 155-мм колісна САУ "Богдана". Станом на лютий 2022 року, було лише два дослідні зразки та чотири стволи до них, але через два роки є вже десятки виготовлених машин. Відкритим залишається питання виробництва стволів, оскільки очевидно, що потужностей заводу в Краматорську, де вони вироблялися, внаслідок російських артилерійських ударів просто не існує. Йтиметься про розгортання виробництва за кордоном або про постачання стволів західного виробництва.
САУ "Богдана" на фронті
Окремо стоїть відновлення ракетної програми. В умовах "туману війни" незрозуміло де і як саме, але вдалося налагодити виробництво протикорабельних ракет "Нептун". За деякими даними, на початок вторгнення їх було лише чотири одиниці (швидше за все, дві були використані для знищення крейсера "Москва" 13 квітня 2022 року), а на даний час кількість підтверджених пусків цих ракет вже перевищила десяток.
Вдалося відновити також виробництво легкої бронетехніки – поряд із канадськими Roshel, бійці на фронті все частіше бачать й "Козаки" з "Новаторами", які були зроблені у 2023 році.
Поки не вдалося перейти на масове виробництво боєприпасів, хоча все частіше на різних відео та фото з фронту можна побачити артилерійські снаряди та мінометні міни з маркуванням "Зроблено в Україні".
125-мм танкові снаряди українського виробництва
Звичайно, існує безліч проблем, які неможливо самостійно вирішити. Тому в останні кілька місяців активізувалися контакти із західними оборонними корпораціями. Наприклад, компанія Rheinmetall запустила (принаймні формально) низку проектів. З останніх – завод із виготовлення боєприпасів в Україні. Інша німецька компанія – Dynamit Nobel Defence – вивчає можливість виробництва в Україні протитанкових гранатометів Panzerfaust 3.
Також продовжується реалізація супер проекту – будівництва в Україні заводу з виробництва ударних безпілотників Bayraktar. За словами міністра з питань стратегічних галузей промисловості Олександра Камишина, у липні 2023 року розпочалося реальне будівництво. Як це буде реалізовано за умов постійних ракетно-дронових ударів супротивника — поки що не зрозуміло, але сам факт зафіксуємо.
Досвід розгортання серійного виробництва зброї за умов війни – безцінний. А українська зброя, яка пройшла випробування на фронті, очевидно матиме попит на міжнародному ринку озброєнь. Але це потім, а зараз основне завдання – якнайшвидше здобути перемогу над агресором.
Читайте також: Україна і Польща уклали угоду про спільне виробництво зброї: у Варшаві вже виділили кредит
