Аби попередити відтік особового складу з армії, нардепи продовжують ініціювати зміни в законодавство, які, зокрема, передбачають лояльне ставлення до тих, хто самовільно залишив частину. Так, проголосований за основу документ передбачає збереження грошового забезпечення за військовослужбовцем у СЗЧ. “Апостроф” поцікавився, якої думки про це самі військові та як інакше можна уникнути дезертирства.
8 жовтня Верховна Рада прийняла за основу законопроєкт № 12095 про внесення зміни до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу". Його ініціатор - Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки.
Зміни стосуються процесу повернення на службу військових, які самовільного залишили частину (СЗЧ) або місце служби. Документ є наступним кроком після ухвалення Радою декриміналізації дезертирства чи СЗЧ на перший раз. Процедура - доволі довга.
“Особа, яка вперше вчинила СЗЧ, повинна самостійно звернутися до правоохоронних органів, які відкрили кримінальне провадження, із письмовим клопотанням про намір продовжити проходження військової служби, - розповідає “Апострофу” Андрій Шабельніков, керуючий партнер АО "EvrikaLaw". - Надалі правоохоронні органи повідомляють командира військової частини про те, що військовослужбовець, який вчинив СЗЧ, хоче повернутися на службу. Якщо командир бажає, щоб ця особа була повернута у його бойовий підрозділ, то він надає обовʼязкову письмову згоду на це”.
Після отримання згоди правоохоронні органи звертаються до суду, де вони повинні обґрунтувати, чому особу варто поновити на службі, продовжує юрист. Як наслідок суд приймає рішення про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності. Потім військовослужбовцю надається три доби для прибуття до військової частини, де його поновлюють на службі з відновленням виплат і соціальних гарантій.
“Таким чином військовослужбовці, які виявили бажання добровільно повернутись до військових частин та продовжити військову службу… позбавлені такої можливості, оскільки командири військових частин уповноважені продовжувати військову службу та дію контракту, поновлювати виплати грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення тільки на підставі відповідних процесуальних документів слідчих та судових органів”, - йдеться у пояснювальній записці законопроєкту №12095.
Тож автори ініціативи пропонують спростити механізм повернення із СЗЧ, внісши зміни у ч.2. статті 24 закону "Про військовий обов’язок і військову службу". Зокрема, встановити, що “під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється”.
Як відомо, час призупинення військової служби не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців, виплата грошового забезпечення призупиняється, пояснює “Апострофу” Анна Даніель, адвокат, керуюча “Адвокатським бюро Анни Даніель”.
“Після прийняття вказаного закону, за час призупинення військової служби таким військовослужбовцям буде виплачено недоотримане грошове, продовольче, речове та інші види забезпечення. І це абсолютно не логічно і жодним чином не узгоджується із кримінальним та кримінальним процесуальним законодавством України”, - зазначила юристка.
Таким чином, військовий, який добровільно повернеться із СЗЧ, не тільки уникне долі провести 12 років за гратами, а й отримає своє грошове забезпечення і стаж за період “у відгулі”.
“”ЄС” не голосувала за цей законопроєкт, бо це фактичне узаконення дезертирства <...> Військовослужбовці, які добровільно повернуться до служби протягом 72 годин, зможуть поновити свій контракт і отримати всі належні виплати та соціальні гарантії. <...> Законопроєкт має величезні корупційні ризики. Уявіть собі, що дезертиру фактично будуть нараховувати забезпечення на період його відсутності в частині”, - написала нардепка Ірина Геращенко.
Військові проти: як інакше треба боротися з дезертирством
“У моєму підрозділі були СЗЧ, вони поверталися й досі служать, - розповідає “Апострофу” речник 110 механізованої бригади Іван Сєкач. - Працюють і психологи з ними, щодо їх настрою, бажання. Є такі, що взагалі не хочуть служити, є такі, що йдуть в “запій”, а потім повертаються. Є такі, що кілька разів у СЗЧ йшли й поверталися і досі служать”.
Подекуди, військового, який повернувся з СЗЧ, направляють у навчальний центр, а буває просто переводять на інші посади в інші підрозділи, “де людині більш зручніше служити”, каже Сєкач.
СЗЧ та дезертирство (СЗЧ більше місяця), доволі масове явище. Так, з початку 2022 року Офіс генерального прокурора зареєстрував майже 60 тисяч кримінальних проваджень за фактом СЗЧ і близько 30 тисяч щодо дезертирства. Однак кількість вироків - загалом менше 5 тисяч. Таким чином, декриміналізація за ці статті по суті мало що змінила, продовжує співрозмовник видання. Проте ідея зберегти грошову винагороду й зарахувати період СЗЧ у стаж - перебір.
“А щодо продовження нарахувань - це несправедливо. Людина, яка служить і продовжує захищати Батьківщину, отримує ті ж гроші. Це взагалі нечесно буде по відношенню до тих, хто виконує свої службові обов’язки”, - переконані в 110 ОМБр.
“На мій погляд, треба робити як відпустку за власний рахунок. Ми даємо шанс виправитися і не бути покараним у разі скоєння кримінального злочину, це її приз - непокарання за вчинення цього злочину. А грошове утримання, вислуга років - та ви що? Завтра пів армії буде в СЗЧ”, - наголошує в коментарі “Апострофу” військовий експерт Олег Жданов.
Утім, законопроєкт пройшов тільки перше читання і цілком імовірно, що фінальна версія не міститиме таких суперечливих ідей. “Зараз у комітеті ведеться дискусія з цього приводу, є відповідні пропозиції, щоб тим військовослужбовцям, які пішли в СЗЧ, не зберігати стаж і не зберігати грошове забезпечення. Тому комітет ще не прийняв однозначного рішення з цього питання”, - запевнив “Апостроф” член оборонного комітету Олександр Федієнко.
Утім, досягнення консенсусу в цьому питанні не гарантує подолання проблеми СЗЧ/дезертирства, яка бере своє коріння ще на етапі “знайомства” з ТЦК. “Це наслідки маніпуляцій: того берем, того не берем, несправедлива мобілізація, “бусифікація”, - зазначає Жданов. - Разом з тим, ми майже рік ведемо розмову про реформу військової системи управління, що треба “гнати совок”, всіх московських генералів забирати й ставити молодих наших українських хлопців, які пройшли горнило війни. Незважаючи на те, що вони ще молоді, що вони підполковники або майори, у них є бойовий досвід, вони тримали позиції, вони розуміють, що і як треба робити”.
Загалом тактика одного лише пряника щодо дезертирства не запрацює. Зі старою радянською системою командування, без кар’єрних ліфтів для молодих і амбітних, без справедливої мобілізації, ми ризикуємо втратити головне, що дозволяє досі тримати фронт - армію, що вірить у перемогу.
