Обмін полоненими 27 грудня - величезна моральна перемога України. Разом із тим, президент Росії Володимир Путін вже намагається хитро використати цю ситуацію на свою користь. Україні треба мати на увазі і реагувати на дану загрозу і майбутній шантаж з боку РФ у питанні Донбасу. Таку думку "Апострофу" висловив військовий експерт Олег Жданов.
На сьогоднішній день це (обмін полоненими, який відбувся 27 грудня, - "Апостроф") - той максимум, на який зважився Путін. Тому що результат наших зусиль - це лише переговорна група в Мінську, яка показує свою безрезультатну діяльність.
Полонених можна було отримати за двох варіантів. Перший - відсторонення Путіна від влади. Але ми розуміємо, що на сьогодні це на рівні фантастики.
І другий варіант - це висока політична мотивація Путіна, тому що особисто він ухвалює рішення щодо Донбасу та ситуації в регіоні. Все керується виключно з вежі Кремля. Не треба тішити себе ілюзіями та сподіватися на якісь дива.
А мотивація Путіна в даному випадку полягала в тому, що, по-перше, він показав усьому світу, що Росія начебто не є стороною конфлікту. Вони навіть не відправили свого представника на переговорний процес, змусивши представника України в особі Віктора Медведчука сісти за стіл переговорів безпосередньо з ватажками псевдореспублік. А в якості російського сліду в цьому переговорному процесі виступив патріарх Кирило. Тобто "висока духовність", "моральність", "гуманізм" в особі РПЦ.
Друге - Путін показав всьому світу, що він є "миротворцем" і може вирішувати ці питання. Тому що Медведчук його попросив, а той у відповідь сказав, що поговорить з цими хлопцями (ватажками так званих ДНР-ЛНР, - "Апостроф"), щоб вони сіли за стіл переговорів. Тут же Росія анонсує телефонні переговори Путіна з ватажками бойовиків, незабаром ситуація вирішується і ми отримуємо полонених. Тим більше, не полонених, а незаконно утримуваних.
При цьому наша роль зводиться до того, що ми - отримувачі. Крім того, ми скромно мовчимо про те, що обміняли українських громадян на українських громадян. А в усьому світі це розтрубили - і в Росії в тому числі. Виходить, що конфлікт є "громадянським" (як його хоче подати пропаганда Кремля, - "Апостроф").
Ще одна мотивація Путіна - показати всьому світу що Росія тут "ні до чого" і треба знімати санкції. Ось поговорити з "республіками" і їх почути - тут будь ласка, Путін поговорив і почув, а вони "пішли назустріч".
У моральному плані, звичайно, це наша перемога. Але в політичному - це перемога РФ. У цьому плані, треба віддати їм належне, вони зробили все для перемоги, аж до зради. Це їх робочий девіз.
До того ж, Кремль ще відкатав такий момент, як політичний тиск і шантаж. Тобто ми готові йти на переговорний процес на будь-яких умовах, щоб отримати своїх людей. І тут же слухаємо заяву представника РФ у переговорній групі в Мінську Бориса Гризлова. А він каже, що на 2018 рік РФ ставить перед собою такі завдання, як особливий статус окупованих територій і повна амністія. Також повне виконання Мінських домовленостей за "планом Штайнмайєра" (спочатку вибори, а потім все інше). А це для нас абсолютно неприйнятно, тому що призведе до федералізації країни. І це той хвіст, за який вони триматимуть собаку.
Якби до Путіна звернувся Петро Порошенко, то це була б наша велика політична перемога. Ми би показали всьому світу, що Росія є стороною конфлікту, що два президенти виходять на пряму розмову з гуманітарного питання обміну полоненими за формулою "всіх на всіх" і тим самим виконуються Мінські домовленості. Ось це була б перемога.
А тепер всі лаври дістались Віктору Медведчуку. Зараз, якщо, не дай Бог, будуть вибори до Верховної Ради, то Медведчук скаже: "Я ж на клацання пальців домовився з Путіним, голосуйте за мене і я привезу всіх інших". Тим більше, Росія вже сказала, що в них є незаконно утримувані 103 людини. Наша пісня гарна й нова - починаймо її знову. Можна ж нескінченно ловити людей на вулиці і говорити: "Ми утримуємо громадян України, треба їх міняти".
Читайте також: Зробили "шпигуном" за пісню: що розповіли українці, які повернулися з полону на Донбасі
А вони тут списки пишуть нам. Потім Ірина Геращенко каже, що ми діємо в правовому полі згідно законодавства. Виникає питання - якого законодавства? Якщо ці люди незаконно утримуються, це йде за статтями "тероризм", "викрадення" тощо. А серед тих, кого звідти в цей список включають (тих, кого віддали бойовикам в обмін на українських заручників, - "Апостроф") - велика частина кримінальників, які сидять у тюрмах і відбувають покарання за певні кримінальні діяння. Так за яким законом ми їх міняємо? Що може бути в рамках закону, якщо тут правового поля взагалі як такого немає?
Звичайно, Петро Олексійович "стрічку перерізав", розцілував усіх. Але ж він розцілував тих хлопців, які потрапили в полон через те, що в Іловайську був котел, через те, що в Дебальцевому був котел, через те, що ДАП кинули напризволяще. А він їх всіх розцілував, зараз роздасть ордени та буде щасливий...
