У Росії загострилася конкуренція між силовими кланами - ФСБ завела справу про порушення закону про оборонне замовлення через поставки продуктів для Росгвардіі, очолюваної Віктором Золотовим, який відомий своїми погрозами на адресу Олексія Навального. Про значення цієї ситуації і вплив її на Донбас "Апострофу" розповів російський опозиціонер Костянтин Боровий.
Це конкуренція і боротьба між різними так званими диванними партіями всередині Кремля, які борються за вплив, близькість до президента, фінансування і ситуацію, в якій вони можуть опинитися після відходу Путіна. Їм потрібно зберегти необхідний вплив в так званому перехідному періоді.
Тобто ми бачимо звичайну, досить жорстку конкуренцію, яка в основному проходить не в дуже цивілізованих формах. Але це силовики, які не володіють інструментами дипломатичної боротьби, володіючи при цьому інструментами інтриг.
Золотов спробував вийти в інформаційний простір, стати помітною фігурою. Але найперше його помітили конкуренти і зрозуміли, що він заявив про посилення свого впливу - а це трохи самопідстава. І природно, з ним почали боротися. Наскільки я знаю, початковий компромат на Росгвардію - це те, що Навальний отримав від своїх кураторів в спецслужбах (від Чемезова). Але цей компромат спровокував Золотова на спробу виправдатися і відповідні дії проти Навального. І таким чином ФСБшники домоглися свого, оскільки у Золотова голова без розуму. Кажуть, що він звіти не міг писати самостійно, просячи друзів це робити. І він легко проковтнув блешню конкурентів.
Звичайно, Золотов сам собі завдав серйозної шкоди. Якби він не зробив проблему публічною, то вона могла зникнути сама собою, як багато інших компроматів через Навального - проти Медведєва та інших чиновників. Але Золотов проковтнув цю блешню, вийшов у публічний простір і отримав в повній мірі.
Повторюся, це конкуренція і конкурентна боротьба всередині кремлівської партії. І така боротьба не є ознакою дестабілізації. Більш того, Путін підтримує подібну боротьбу і конкуренцію. У початковий період свого правління Путін намагався концентрувати все в один руках - тоді ФСБ почала дуже активно контролювати армію, ГРУ та інші спецслужби. Але Путін згодом вирішив, що більш оптимальною технологією буде конкуренція, в якій допускається підбурювання союзників, які між собою розбираються. В усякому разі, вони не думають про об'єднання проти самого Путіна. Але це небезпечна штука - в якийсь момент вони можуть зрозуміти, що джерело їхніх проблем - сам Путін, якого вони завзято захищають.
Ця ситуація не приведе до якихось змов, тому що їх благополуччя і існування залежать від існування самого Путіна. Дійсно, при серйозному посиленні одного з гравців в оточенні Путіна інші починають намагатися його вкусити і зжерти. Наприклад, в Радянському Союзі це називалося боротьба бульдогів під килимом - коли назовні майже нічого не виходить крім злісних огризань і якихось ознак цієї боротьби. Але це боротьба між угрупованнями в Кремлі.
На Донбасі ця боротьба ніяк не позначиться, оскільки там своя спонтанна і досить складна ситуація, в яку залучають армію, різні спецслужби, зокрема приватні військові кампанії (ПВК Вагнера). З бюджетами там погано. Проект "русский мир", на який свого часу було виділено величезне фінансування, потихеньку згортається. Різні учасники намагаються відповзти від нього, тому що цілком очевидно, що скоро у той чи інший спосіб проект буде закритий.
Наскільки я розумію, Путін зацікавлений, щоб ця точка нестабільності продовжувала існувати, але якихось радикальних рішень, нових інвестицій, кадрових і фінансових вливань там не буде. А все, що було зроблено, вважається достатнім. Тому суперництво силовиків навряд чи відіб'ється на Донбасі, де досить ясний розклад сил. Усе таки у Путіна на Донбасі не офіційний контроль, а дії через механізми спецслужб, коли неугодних просто вбивають. На Донбасі інша технологія та інші інтереси, тому цими проектами не можна домогтися великої слави. Ймовірніше, там з'являються якісь слабкості і провали спецслужб і військових.
