Управління верховного комісара ООН з прав людини в своїй доповіді визнало військовополоненими українських моряків, захоплених Росією в листопаді минулого року поблизу Керченської протоки. Свою думку про значення цього рішення в коментарі "Апострофу" висловив адвокат українських моряків Микола Полозов.
Для того, щоб застосовувалися норми будь-якої Женевської конвенції, зокрема Третьої [про поводження з військовополоненими] від 12 серпня 1949 року, жодного визнання або схвалення не потрібно - ці норми виникають разом з обставинами, описаними в них. Тому той факт, що українські моряки є військовополоненими, виникає не з визнання цього статусу будь-ким, а з того, що існує Третя женевська конвенція, і випадок, що стався 25 листопада минулого року, повністю підпадає під опис, що міститься в цьому міжнародно правовому документі.
Відповідно, в силу того, що цей документ існує і підписаний, вони вже є військовополоненими. Але ми розуміємо, що для реалізації цих норм необхідно, щоб їх визнавали держави, які підписали Третю женевську конвенцію, і світова спільнота.
Звичайно ж, це не перший випадок, коли міжнародний інститут звертає увагу на проблему українських моряків. Зокрема, в кінці січня Парламентська асамблея Ради Європи прийняла резолюцію, в якій містився заклик про негайне звільнення цих моряків, а також вимога поводитися з ними відповідно до норм Женевських конвенцій.
Читайте: Небезпечний "актив": чому українські моряки стали для Путіна проблемою
Таким чином, нехай і не вимовляючи слово "військовополонені", тому що був досить сильний опір в Раді Європи (на мій погляд, через лобістські можливості Кремля), моряків де-юре такими визнав і цей міжнародний орган.
Доповідь Управління верховного комісара ООН з прав людини дійсно називає все своїми іменами: тобто описуються події, і комісаріат ООН правомірно вважає, що ці моряки є військовополоненими - принаймні до тих пір, поки належним чином створений трибунал не прийме іншого рішення. А раз вони є військовими, то необхідно, звичайно ж, поводитися з ними таким чином. Російська влада послідовно порушує ці норми і поводиться з військовополоненими українськими моряками як зі звичайними кримінальними злочинцями.
Яким чином світова спільнота реагуватиме на подібного роду порушення - це питання, яке вже вирує у повітрі. Зокрема, в найближчі дні повинен бути прийнятий пакет персональних санкцій проти деяких неназваних осіб, що мають відношення до захоплення українських моряків 25 листопада 2018 року.
Зрозуміло, що саме ці санкції не матимуть ніякого відчутного ефекту. Але це, як то кажуть, прокладена колія. І чим далі міжнародні інститути кваліфікуватимуть цих моряків виключно як військовополонених, чим довше російська влада не застосовуватиме належним чином норми Конвенції по відношенню до захоплених військовополонених моряків, тим імовірніше, що цим же шляхом будуть застосовуватися інструменти набагато більшої політичної і економічної потужності. У мене відчуття саме таке.
Я позитивно оцінюю доповідь Управління верховного комісара ООН з прав людини. Це тільки початок: якщо такий авторитетний міжнародний орган таким чином бачить цю ситуацію, то, найімовірніше, інші міжнародні інститути в кінцевому рахунку будуть змушені принаймні дотримуватися публічно тієї ж позиції.
Звичайно ж, ця доповідь нам [адвокатам] допомагатиме, але в рамках загальної стратегії, де ми застосовуємо різний інструментарій, зокрема юридичні дії, включаючи звернення до міжнародних судів, які ми зараз готуємо за індивідуальними скаргами, а також медіа-супровід. Тому доповідь працює на нашу стратегію - це ще один крок на шляху до нашої мети. Але цих кроків ще належить зробити багато, щоб сформувати атмосферу, при якій Кремль зможе прийняти політичне рішення, яке задовольнить нас.
