Професор Державного університету Іллі (Грузія) ОЛЕГ ПАНФІЛОВ в інтерв'ю "Апострофу" розповів про те, яких помилок припустилася Україна в інформаційному протистоянні з Росією. На його думку, в першу чергу, з самого початку російської агресії, треба було відключити російські телеканали. Крім того, для інформування російськомовного населення в нашій країні необхідно створити власний громадський російськомовний телеканал. На думку ПАНФІЛОВА, Росія програє інформаційну війну на Заході, оскільки російську пропаганду там сприймають дуже мало людей.
- Ви працювали в Раді безпеки Грузії, під час російської агресії 2008 року. Яких, на вашу думку, помилок припустилася Україна в інформаційному протистоянні з Росією з тих, що не зробила Грузія?
- В інформаційному плані ми (в Грузії, - "Апостроф") вчинили цілком нормально. На Грузію немає якогось особливого впливу російської пропаганди, а от Україні після початку військових дій потрібно було одразу ж відключити російські телеканали. Не слід турбуватися про те, що міжнародні організації скажуть з приводу свободи слова. Російська пропаганда до свободи слова не має жодного відношення, все одно як протухла ковбаса до свіжого м'яса. Оскільки у вас є досить велика п'ята колона і значна частина російськомовного населення, то завжди потрібно було працювати з ним, але цього не робилося через те, що колишній уряд і президент, навпаки, прагнули до особливих відносин з Росією. Тепер це треба робити.
- А що саме необхідно робити сьогодні?
- Можливо, слід створити телеканал російською мовою. Ми зробили такий канал одразу ж після війни. Більше його, правда, дивилися за межами Грузії, але і в самій Грузії теж.
- В Україні нещодавно виник скандал, пов'язаний з підпалом телеканалу "Інтер". Може, саме на базі "Інтера" створити якийсь російськомовний телеканал?
- "Інтер" не має відношення до того, про що я кажу, це приватна власність. Якщо у них немає проблем, пов'язаних з кримінальним законодавством, отже, вони можуть працювати. Ви не можете впливати на приватні компанії: ні на "Інтер", ні на "П'ятий канал", ні на що-небудь інше.
Тож, судячи з усього, телеканал потрібно створювати все-таки самостійно. Наш російськомовний канал був частиною суспільного мовлення. Можливо, такий самий російськомовний канал може бути і при суспільному мовленні України.
- А як Україні працювати з проросійським населенням анексованого Криму та окупованого Донбасу?
- Інформаційно працювати, пояснювати. Іншого виходу немає. В Грузії все трошки інакше було, тому що ми розвивалися, ми будувалися, нам заздрили і в Абхазії, і в Південній Осетії. Звичайно, публічно ніхто про це не говорив, але коли я був в Абхазії до війни 2008 року, абхази мені говорили, що вони цікавляться тим, як будується Батумі, як будується Тбілісі. Треба заманювати розвитком. В одному з українських ЗМІ я якось написав про те, що треба змушувати супротивника заздрити.
- Чи потрібно Україні погоджуватися на реінтеграцію окупованої частини Донбасу на умовах Росії?
- Ні. Якщо поступатися Росії, то вона продовжить захоплювати території в будь-якому випадку. Яка в цьому сенсі може бути реінтеграція? Добре, нехай буде інтеграція Донбасу в Україну за допомогою Росії, але тоді нехай буде інтеграція Північного Кавказу в Грузію за допомогою Росії. Я згоден.
- Добре, тоді як, на Вашу думку, Україні слід повертати Донбас?
- По-перше, інформаційно. По-друге, створюючи сильну міцну Україну.
- На початку серпня російська ФСБ заявила про диверсію в Криму, яку нібито готувала українська сторона. Як думаєте, які наслідки цього інформаційного вкидання?
- Це частина інформаційної війни. Якби ви знали, що тільки не говорили про чеченців під час Другої чеченської війни. Казали про те, що в чеченських печерах були знайдені креслення "Боїнгів", які потім були підірвані під час терактів 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку. Або креслення підводного човна "Курськ"... У чеченських печерах... Нічого цього, звичайно ж, і близько в реальності немає, але це інформаційна диверсія. Російським спецслужбам важливо було показати, що чеченці - бандити і негідники, тому вони поширювали про них нісенітниці.
- Чи змінюється стратегія російської інформаційної війни впродовж останніх років?
- Ні, впродовж останніх 25 років не змінюється. Інформаційна війна Росії проти сусідів розпочалася ще з часів війни в Абхазії, Придністров'ї, Нагірному Карабасі і Південній Осетії. Вона не змінюється, вона розвивається, стає більш технологічною. В чеченську війну тільки починали використовувати Інтернет, а зараз це вже дуже відомий механізм поширення дезінформації.
- Чи вдається Путіну зараз вигравати інформаційну війну на Заході?
- Ні. У Великій Британії дивилися і дивляться Бі-бі-сі, у Франції дивляться французькі канали. Ви правда думаєте, що люди вмикають телевізор, щоб зайвий раз подивитися Russia Today? На Заході дуже мало людей, які дійсно споживають російську пропаганду.
- В Україні зараз дуже стурбовані тим, як вибори у Франції та Німеччині, а також у США вплинуть на ставлення Заходу до України.
- Я б радив людям, які дійсно цікавляться американськими виборами, читати американські газети, а не російські. Я думаю, що більшість українців досі вживають інформацію з російських джерел, у російській інтерпретації і в російському викладенні. Журналістам потрібно більше знати європейські мови для того, щоб користуватися першоджерелами, а не їх перекладом в російській інтерпретації. Якщо ви хочете об'єктивності, то її потрібно отримувати саме з першоджерел, а не в чиємусь викладенні.
- Чи потрібно Україні якось впливати на інформаційний простір Росії?
- Там вже давно поставлено бар'єр: у Росії є закон, що забороняє наявність іноземного капіталу в медіа.
- Чи потрібен Україні такий закон?
- Я думаю, що це не зовсім обов'язково. Може бути ліміт у відсотковому обмеженні (частки у володінні тим чи іншим медіа-активом, - "Апостроф"), але забороняти? Ні! Інакше ви втратите інвесторів і в інших областях.
- Але, може, варто все-таки заборонити наявність у медіа капіталу країни-агресора?
- Це інша справа. До того ж капітал країни агресора можна ігнорувати точно так само, як ми з дружиною ігноруємо російські товари в Грузії. Не слід весь час кивати на державу, потрібно займати громадянську позицію.