Перший місяць навчального року 2022–2023 практично завершено. Війна, безумовно, внесла свої істотні корективи до навчального процесу: школи були змушені частково піти в онлайн, одночасно зберігаючи очну форму навчання в умовах постійних повітряних тривог… Загалом доводиться викручуватися. Природно, що за таких обставин постраждала якість освіти. Яким вийшов цей перший "млинець", і чи можливо змінити ситуацію на краще - з'ясовував "Апостроф".
Освітня "каша"
Напередодні навчального року Міносвіти надало адміністраціям шкіл право самим визначати форму навчання: онлайн – для тих школярів, хто виїхав з країни чи батьки яких побоюються водити дітей до шкіл, та офлайн – для відносно спокійних регіонів України.
Однак така демократія на місцях спричинила повний хаос.
Наприклад, навіть у школах, де батьки проголосували за офлайн навчання, дітям все одно доводиться поперемінно слухати уроки в Zoom.
"Система така – тиждень моя дитина навчається у звичайному режимі, відвідуючи школу, а тиждень у них уроки проходять у Zoom, - розповідає "Апострофу" мешканка Київської області Тетяна. – Ми обирали очну форму навчання, але річ у тому, що якщо всіх охочих вчитися очно пустити до школи, то у разі повітряної тривоги місць у бомбосховищі не вистачить. Тому директор сказала, що виходитимемо із ситуації таким чином: тиждень один клас навчається очно, тиждень інший клас – паралель. Не найкращий варіант, але що робити".
Дивіться: День знань у руїнах: фото українських шкіл до та після їх руйнування окупантами
Справді, ситуація з безпекою змушує учнів ділитися змінами: поки одні навчаються у школі, інші слухають уроки онлайн.
"Наприклад, укриття вміщує 200 учнів, а в школі зареєстровано одну тисячу учнів. Бажання вчитися очно виявило 700 учнів, а укриття лише для 200. Зрозуміло, що буде або кілька змін, або змішаний тип навчання", - пояснює "Апострофу" співголова громадської організації "Батьки SOS" Олена Парфьонова.
Втім, списати цю проблему лише на неготовність освітньої інфраструктури до війни не можна.
"Багато шкіл здають підвальні приміщення під спортклуби. Вони не розірвали напередодні навчального року договори оренди. Виходить, що в школі діти не поміщаються в одне укриття і мають навчатися в кілька змін, і в цій самій школі в підвалі працює спортклуб", - каже "Апострофу" мама столичного п'ятикласника Маріанна.
Такий вимушений поділ на зміни очних учнів, плюс наявність учнів заочних у цій же школі призводить до жорсткої дезорганізації.
"У нашій школі придумали такий формат: вчитель у класі проводить урок одночасно для тих, хто вибрав онлайн та офлайн навчання. Але на мою думку таким чином знань у дітей просто не буде, за якого б формату вони не вчилися", - розповіла Вікторія Добровольська. .
"У нас у школі учнів на дистанційці небагато, але все одно вони є. Тому, наприклад, я у себе на уроках вмикаю телефон, діти підключаються до уроку, і просто стежать. Іноді доводиться їх запитувати, і це дуже складно для вчителя вести такий урок, особливо якщо діти на дистанційній роботі дуже активні і хочуть, щоб їх запитували, а ще й інтернет у школі не дуже. Нам зробили подвійне навантаження: на одному й тому ж уроці доводиться розриватися і працювати одночасно на дві форми навчання. Тут я бігаю і кажу щось в екран, там я пояснюю дітям у класі. Повна каша виходить", - скаржиться "Апострофу" київська вчителька Оксана.
Страждають не лише вчителі, яким, до речі, за дистанційних учнів грошей не платять, а й самі діти. Як очники…
"Коли ми маємо тиждень очного навчання, то дитина зазвичай ходить до школи. На наступний тиждень, коли починається онлайн навчання, то є вчителі, які говорять дітям, що ви цю тему вже проходили минулого тижня очно, і тепер буде урок для тих, хто вчиться тільки дистанційно. Виходить, що реально дитина недоотримує знань", - нарікає мама школяра Маріанна.
Так і заочники...
"У нашій школі пропонують варіант для дистанційників - стежити за уроком у класі по комп'ютеру 15 хвилин, поки вчитель щось пояснює. Потім тебе відключають, а клас займається у своєму режимі", - розповіла Юлія Машкіна.
Здавалося б, логіка диктує просте рішення: розділити дітей на класи з очним і заочним форматом навчання. Але не все так просто.
"Конкретно в моїй школі мало учнів на дистанційці. А в школі моїх дітей багато батьків вибрали дистанційний формат, тому там змогли поділити на повноцінні класи дистанційного та очного навчання. У мене ж у школі не змогли, бо у кожному класі всього по 2-3 учні на дистанційному навчанні", - каже столична вчителька Оксана.
Більше того, кількість дітей на онлайн/офлайн навчанні може змінюватись у класі хоч щодня. Адже якщо раніше МОН дозволяло це робити раз на півріччя, то зараз будь-коли за заявою батьків.
І вишенькою на торті всієї цієї плутанини залишаються окремі рішення шкіл, які нав'язують батькам лише якийсь один формат.
"Деякі школи категорично виходять лише на очне навчання, хоча до початку навчального року МОН та місцева влада говорили, що будуть створені умови для навчання дітей у будь-якому форматі, а за фактом школи, маючи свою автономію, вирішили онлайн не вводити", - додає Олена Парфьонова.
Або навпаки: "Чи є правомірними дії директора київської школи 297 - на власний розсуд перевести дітей на онлайн навчання, не давши батькам права вибору: офлайн, онлайн, сімейна форма навчання. Зараз школу відвідують 1,2 та 5 класи. Чим діти інших класів гірші?" – скаржиться у мешканка столиці Марта.
І що з цим робити?
Без спільного знаменника
З одного боку, напрошується висновок, щоб МОН розробило якісь утилітарні правила для всіх шкіл і покінчило з безладом.
"Автономія - це, звичайно, дуже добре. Але багато батьків зловживають правом на дистанційне навчання. Вони з країни не виїхали, живуть, наприклад, у Києві, дитина гуляє вулицею під час повітряних тривог, але до школи її не віддають", - каже вчителька Оксана.
Але, з іншого боку, експерти кажуть, що на цьому етапі зробити однакові правила для всіх неможливо.
"Їх складно придумати, тому що навіть зараз ми не знаємо всіх можливих випадків. Для того, щоб написати якусь постанову чи наказ, треба мати вичерпний перелік можливих випадків. Можливо це можна буде зробити лише в другому півріччі", - каже "Апострофу" експерт напряму "Освіта" Українського інституту майбутнього Микола Скиба.
"Всіх привести до спільного знаменника не вийде, тому що абсолютно різна ситуація і в регіонах і навіть в одному місті в районах", - додає Олена Парфьонова.
"У будь-якому випадку доводиться прив'язуватися до конкретних умов конкретної школи. Я вже не кажу про конкретні умови конкретного регіону, адже ситуація з безпекою відрізняється по регіонах", - зазначає екс-міністр освіти Лілія Гриневич, коментуючи ситуацію "Апострофу".
То що робити?
По-перше, працювати з тим, що є, але працювати правильно.
"За умови такого змішаного навчання важлива його організація", - запевняє Гриневич.
Так, це непросто.
"Організувати паралельно очну та дистанційну форму освіти дуже складно, - зазначає Олена Парфьонова. - Адже ще потрібно організувати дистанційну роботу різних форм для тих, хто перебуває в Україні та тих, хто за кордоном і навчається в європейських школах у першу половину дня, але хоче вчитися в українській школі у другій половині дня. А жодних доплат вчителям за це не передбачено".
Але чи не для того потрібні міністерство та місцеві управління освіти? Щоб організовувати правильну роботу.
"А це вже залежить від професіоналізму адміністрації школи. Адже потрібно скласти досить складний розклад. Також якість навчання залежить від того, наскільки самі вчителі навчені реалізувати формат змішаного навчання. Адже це дві різні цільові групи, різні методики проведення уроку, організації роботи в класі, - пояснює Лілія Гриневич. - Також важливе збільшення можливостей для вчителів, надання їм освітніх цифрових ресурсів, які вони можуть застосовувати в дистанційній компоненті. Крім того, необхідне навчання адміністрацій шкіл та вчителів для того, щоб краще організовувати змішане навчання".
По-друге, непогано було б попрацювати над комунікаційною складовою.
"Формати та форми навчання не дуже вдало змогли пояснити батькам. Мало інформації та комунікації від самих чиновників. Наприклад, далеко не всі батьки навіть знають про комунальні, а не приватні школи, які працюють лише онлайн. Для більшості це величезна проблема", - каже Парфьонова.
Зрештою, по-третє, експерти радять батькам не мовчати, якщо щось не подобається в освітньому процесі. Інакше без громадського запиту чиновники не зрозуміють, що є проблеми.
"Апелюючи до своїх прав, батькам простіше було б звертатися безпосередньо до адміністрацій шкіл та органів місцевого самоврядування, які у 99% випадків є засновниками шкіл", - зазначає Скиба.
Втім навчальний рік лише розпочався, а таких складних викликів українська система освіти ще не мала.
"Весь цей хаос триватиме ще місяць-два, поки ситуація не вирівняється, тому тут можна лише порадити батькам набратися терпіння" , - резюмувала Олена Парфьонова.