Цього тижня мало не весь Іран охопило полум’я протестів. Через рішення уряду ввести обмеження на продаж пального та підняти на нього ціну, сотні тисяч іранців повиходили на вулиці та площі своїх міст. Але нічим хорошим народний виступ не закінчився — влада втопила протести в крові. "Апостроф" спробував з'ясувати, чи є шанс у “іранського майдану” змінити майбутнє країни та регіону.
Протест придушений, але історія триває
Тегеран вкотре продемонстрував, що не в його стилі “церемонитися” з антиурядовими протестами. Щойно розпочалися заворушення, іранський режим “відрубив” інтернет по всій країні на декілька днів, і “спустив з ланцюга” силовиків, які не цурались навіть застосування вогнепальної зброї. В підсумку — від сотні до двохсот загиблих протестантів (це за підрахунками міжнародних організацій - офіційний Тегеран визнає лише “декілька” смертей), понад тисячу заарештованих та обрубаний на корені протест. Більше деталей світ не знає і, швидше за все, не скоро дізнається. Наймасштабніше в історії відключення інтернету по всьому Ірану на понад 70 годин не лише перервало комунікацію між протестантами, але й стало ефективною перешкодою від витоку інформації за кордони Ірану.
Втім, авторитарні режими люблять оголошувати про “замирення” країни за момент до того, як вона по-справжньому вибухає. Чи дійсно все згасло в Ірані? Адже протести на соціоекономічному ґрунті там спалахують регулярно. Очікувати негайного продовження антивладного бунту або ж якихось поступок від влади в Ірані поки що немає підстав.
“Інформація, яка надходить з Ірану, дуже спорадична, але на її основі можна стверджувати, що владі вдалося на нинішньому етапі придушити протести та змусити людей піти з вулиць. Протести в Ірані зазвичай дуже швидко набирають антирежимного та антиклерикального характеру, а тому допоки в уряду вистачатиме ресурсів на їх придушення, він не йтиме на поступки. А якщо ресурсів не вистачить, то це буде кінець режиму. За умови збереження влади аятолл, ніяких компромісів не буде” - зазначив у розмові з "Апострофом" Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень.
Схожу позицію "Апострофу" висловив також Ілія Куса, експерт з питань близькосхідної політики Українського інституту майбутнього: “Виключати, що колись в майбутньому протести спалахнуть знову, не можна — проблеми, через які вони почалися нікуди не зникли. Але сьогодні більшість протестів в іранських містах успішно розігнали силою”.
Американські санкції та гра у “велику державу”
Каталізатором іранського протестного вибуху стало рішення уряду нормувати продаж бензину та підняти ціну на пальне. Подібне рішення мало бути нонсенсом в країні, яка належить до світових лідерів за запасами нафти та природного газу, але Іран має серйозні проблеми з нафтопереробною галуззю та вимушений імпортувати бензин. Ці проблеми, як і ряд інших негараздів в іранській економіці, спричинені жорсткими санкціями, які на Тегеран наклали США. Це дало підставу багатьом ЗМІ говорити, що саме США винні в протестах, і мовляв, таким чином Вашингтон хоче розхитати іранський режим та зробити його більш поступливим.
Доля істини в такому твердженні є, адже левова частка антиіранських санкцій дійсно направлена на ті галузі, від яких соціально-економічне становище широких верств іранського населення дуже залежне. “Американські санкції мали вирішальний вплив на соціально-економічну ситуацію в Ірані. Вони стали каталізатором процесів, які підштовхнули владу до таких непопулярних рішень, як підвищення цін на бензин. Але також має місце провальна комунікація влади з народом, адже вона не змогла пояснити, чому приймала такі рішення та чому саме зараз”, - розповів Ілія Куса.
Але і без американських санкцій Тегеран не надто успішно розпоряджався доступними ресурсами, що і призвело до складної ситуації та протестного руху. Адже, замість того, щоб пускати виручку від продажів нафти на економічні та інфраструктурні проекти, іранський режим “грається” у велику регіональну державу. “В Ірані вже відбувалися протести на соціально-економічному ґрунті, і тоді ніяких санкцій не було. Адже доступні ресурси Тегеран направляв не на вирішення економічних проблем, а на зовнішню експансію та ведення війн в державах Близькосхідного регіону. І це є коренем проблем Ірану. Країна занадто багато витрачає на війни”, - пояснив Ігор Семиволос.
Читайте: Це буде крутий заробіток для російських компаній: Ілія Куса про війну в Перській затоці
Між контрреволюцією та дестабілізацією
Хоча формально протести в Ірані розігнані та придушені, ставити крапку в історії зарано. По-перше, проблеми, через які ситуація загострилася, навіть і не наблизилися до свого розв'язання. І по-друге, конфліктом між владою та народом можуть скористатися консервативні сили. На адресу чинного президента Роухані вже лунають звинувачення від двох найвпливовіших консервативних та реакційних сил в Ірані — шиїтського духовенства та Корпусу Вартових Ісламської Революції. Мовляв, президент занадто ліберальний і взагалі, сплутався зі “смертельним ворогом” Ірану — Ізраїлем. Такі події свідчать, що наслідками “зубожіння” та загострення економічних проблем Ірану цілком може стати прихід до влади “реакційних” сил та консервація авторитаризму.
“Зміщення законного уряду консервативними силами цілком можливе, хоча навряд, що вони підуть на такий ризик. Зміна режиму нестиме за собою втрату легітимності та серйозну кризу. І може обернутися сценарієм, подібним до історії СРСР, коли спроба змістити Горбачова закінчилась розвалом країни. Тому консерватори, швидше за все, чекатимуть виборів, щоб змістити владу законним шляхом”, - висловив переконання Ігор Семиволос.
В ситуації з Іраном, придушення протестів та навіть посилення авториратизму — далеко не найгірший сценарій. Адже якщо все піде шкереберть, і хвилі народного обурення вдасться знести режим, наслідки для Ірану та регіону будуть катастрофічні.
“Для повноцінного народного повстання влада має втратити легітимність в очах народу. Досі цього не відбувалося, обурення направлено точково — на окремих корумпованих чиновників, та назовні — на тих же американців та Дональда Трампа. Внаслідок успішного повстання, до влади можуть прийти ще більш радикальні сили, а такі в іранському суспільстві є. І цей сценарій не вигідний нікому, адже він дестабілізує Іран. А наслідки такої дестабілізації будуть в рази гіршими, ніж навіть дестабілізація Сирії в 2011 році”, - вважає Семиволос.
Будь-які серйозні проблеми в Ірані стануть проблемами для всього Близькосхідного регіону. Адже, внаслідок своєї активної зовнішньої політики, Тегеран “зав'язав” на себе дуже багато регіональних процесів та проблем. “Іран відіграє в регіоні хоч і консервативну, контрреволюційну та реакційну, але стабілізуючу функцію. Коли ця функція зникне, і на Іран, і на увесь регіон чекає ціла хвиля проблем та конфліктів”, - каже Семиволос.
