На Близькому Сході розвивається конфлікт між США та Іраном. Сполучені Штати збільшують свою військово-морську присутність у Перській затоці, а Іран пообіцяв топити американські кораблі, в разі можливих провокацій. Чим може закінчиться протистояння, "Апострофу" розповів експерт "Українського інституту майбутнього" ІЛІЯ КУСА.
- На якому етапі зараз перебуває конфлікт США проти Ірану? Що станеться, якщо він переросте у війну?
- Сьогодні все знаходиться в стані гострої кризи. Особливо в районі Перської затоки, куди Сполучені Штати перекинули ударну бойову групу в складі авіаносця, двох есмінців і підводного човна. Також на свої бази в Саудівській Аравії та Катарі вони перекинули бомбардувальники В-52. У відповідь Іран пригрозив перекрити Ормузську протоку в Перській затоці через яку проходить велика частина нафтоналивних суден з Перської затоки в Європу. В Іраку та Сирії дуже бояться асиметричних дій з боку Ірану. Оскільки Іран через різницю військових потенціалів не здатний симетрично відповісти Сполученим Штатам, то він може вдатися до асиметричних дій на території третіх країн. Ось це класичні приклади того, що ми називаємо в Україні гібридною війною. Це проксі-війна, проксі-конфлікт. Якщо ж справа дійде до справжньої війни - це буде катастрофа для регіону, в першу чергу, економічна та політична. Іран постраждає серйозно.
- Що з ним станеться?
- Не думаю, що трапиться дезінтеграція країни, але швидше за все, відбудеться зміна влади. Хто прийде до влади - це велике питання. Але я не думаю що це будуть друзі Америки. Зрештою, у Сполучених Штатів немає союзників всередині Ірану. США також постраждають, але не відразу. Оскільки вони знаходяться далеко, до них безпосередньо загроза не буде відноситись. Але, якщо буде повномасштабна війна, то, звичайно ж, рвоне в першу чергу в Саудівській Аравії, яка є союзником США. А це вже дуже серйозна загроза американським солдатам на Близькому Сході. Обов'язково виникне питання: "Що робити? Залишати їх там? Посилювати свій контингент? Йти?" І, звісно, постраждає Ізраїль, безпеку якого буде складно гарантувати, в тому випадку, якщо в регіоні "рвоне". Знову ж виникне питання: "Що робити? Відправляти війська? Якось допомагати?". Тому, якщо буде конфлікт, то програють всі.
- Чи зацікавлена якась із сторін в дипломатичному вирішенні цього конфлікту?
- Так. Абсолютно всі сторони, я думаю, бажають загасити вогнища ескалації. Але, проблема в тому, що ніхто не хоче робити перший крок, оскільки і в Ірані, і в Сполучених Штатах всі хочуть зберегти обличчя. Трамп не може дати задню, тому що протистояння з Іраном він зробив основою своєї близькосхідної політики. Плюс, йому не пробачать ізраїльські та саудівські лобісти, а також збройове лобі, яке просуває ідею конфлікту з Іраном. Іранці також не зроблять перший крок оскільки для них це питання престижу та репутації, у тому числі - перед власним населенням. На протистоянні зі Штатами і на жорсткій антиамериканській риториці стоїть вся внутрішня легітимність іранського режиму. І вони не підуть добровільно на те, щоб по суті розписатися у власній поразці. Якщо ж вони почнуть переговори зі Штатами, то це буде виглядати так, ніби їх змусили це зробити за допомогою санкцій. Для них це неприйнятно. Це і є та проблема, яка не дозволяє вирішити цей конфлікт дипломатичним шляхом. Ніхто не хоче робити перший крок.
- Чи може якось Євросоюз вплинути на ситуацію? Чи не бачать в ЄС загрозу, у зв'язку з можливим напливом біженців?
- Можливості є, але інструменти впливу на США та Іран у європейців досить обмежені. Проблема в тому, що європейська стабільність їм набагато ближча, ніж доля Ірану та Близького Сходу. В тому-то, власне, й полягає трагедія всієї ситуації, що ніхто не хоче війни, але всі до неї підбираються і всім плювати на те, що буде з Близьким Сходом. Я навіть припускаю, що якщо всі знайдуть спосіб убезпечити себе, то кинуть Близький Схід напризволяще. Це класична ситуація, яка вже повторювалася багато разів в історії. Коли ніхто не думає на кілька десятиріч вперед. Так було з Іраком, так було з Афганістаном. Всі думають, як не допустити поширення конфлікту зараз. І ніхто не думає про наслідки для Близького Сходу і для Європи потім. Прекрасний приклад - це Лівія. Всі, хто хотів - той вдерся до Лівії. А той, хто не хотів - той закрився. Мовляв, "ми убезпечимо себе, а ви робіть, що хочете. Це далеко від нас". А потім, через три-чотири роки, вони отримали проблему у вигляді біженців. Вони й дотепер пожинають плоди лівійської історії і, я думаю, ще років п'ять будуть це робити. І з Іраном буде теж саме. Тобто, Європейський союз він, по-перше, не має інструментів впливу, а по-друге, у нього немає особливого бажання кидатися на амбразуру Ірану. Особливої симпатії в Європі до іранців немає. А з США у європейців напружені відносини і якось вплинути на поведінку Дональда Трампа вони не можуть. Та й Трамп вже показував, що він не схилиться перед тиском.
Сполучені Штати перекинули ударну бойову групу в складі авіаносця, двох есмінців і підводного човна в район Перської затоки
- А скільки біженців може хлинути з Ірану в Європу, в разі війни?
- Десятки мільйонів. Це ж не тільки Іран. Це стосується Іраку, це стосується Лівану, це знову ж таки стосується Сирії, це стосується Йорданії, Саудівської Аравії, Ємену. З Ірану може і не буде біженців, якщо, наприклад, війна не переміститься на його територію, а буде великий проксі-конфлікт на території третіх країн.
- Чи є сторони, які зацікавлені в конфлікті, і яку роль відіграє тут Росія?
- У Сполучених Штатах це певна група людей, на чолі яких стоїть радник президента з нацбезпеки Джон Болтон. А ще частково держсекретар Майкл Помпео. Вони є відомими в американській політиці яструбами стосовно Ірану. Вони - представники неоконсервативного крила Республіканської партії, які дотримуються думки, що такі питання треба вирішувати силовим шляхом. Тобто жорсткість, безкомпромісність, тиск - це їхнє кредо у зовнішній політиці. Тому вони просувають ідею конфлікту, напруги, тиску на Іран. Ідею війни з Іраном, їм нашіптують, в тому числі, ізраїльські лобісти, тому що Ізраїль - ще одна група впливу, яка зацікавлена в тому, щоб придавити Іран військовим шляхом. Хоча я не зовсім розумію, навіщо це потрібно Ізраїлю, який, на мій погляд, тільки програє від цієї війни. Ще в Штатах існує група газовиків і нафтогазове промислове лобі, яким вигідна довга війна, тому що вона накрутить ціни на нафту. У разі навіть обмеженого конфлікту в Перській затоці, якщо від нього постраждають шляхи проходження нафтових танкерів, то нафта може злетіти до 100-110 доларів за барель. На такому нафтовому шоці американські компанії отримають дуже багато грошей та прибутку.
- І ось тут ми підходимо до інтересу Росії...
- Так, тут ми підходимо до інтересів Росії, тому що зростання цін на нафту, звичайно ж, вигідне російським компаніям. Це буде дуже крутий заробіток для російських нафтових гігантів. Тобто, Росія має чисто економічний інтерес. Але, з іншого боку, самі розгойдувати човен вони не хочуть, тому, що ризики для Росії є вищими, ніж для Сполучених Штатів. Росія з Іраном співпрацює в Сирії, а Іран є частиною антиамериканської коаліції в регіоні. Але якщо уявити, що США зовсім підуть з Сирії, то наступний етап конфлікту - це російсько-іранський. І тому Росія не сильно засмутиться, якщо США вступлять у протистояння з Іраном. Але вони, я думаю, спробують швидко його загасити. Бо якщо конфлікт вийде за рамки, то він вдарить і по Росії.
