Військова операція Туреччини та підконтрольних їй бойовиків на Північному Сході Сирії поставила на грань існування автономію сирійських курдів та не на жарт переполошила міжнародну спільноту. Вже стало очевидно, що бліц-кригу у Ердогана не вийшло, а тому клубок протиріч та домовленостей навколо ситуації в Сирії затягується. “Апостроф” спробував визначити ймовірні сценарії розвитку подій.
Сценарій перший. Турецько-сирійська війна
Практично в перші ж дні турецького вторгнення, позбавлені підтримки США сирійські курди, пішли на примирення з режимом Асада, уклавши активно проштовхувану росіянами угоду. Курдська автономія по факту самоліквідовується, Дамаск повертає контроль над її територіями, а натомість підрозділи сирійських збройних сил та їхніх російських союзників заходять на лінію зіткнення турків з курдами. Доволі швидко сирійці зуміли зайняти стратегічно важливе місто Мандбіж та успішно просуваються до кордону з Іраком, розмежовуючи турецькі та курдські сили. Домовленості між Дамаском та курдами “обламують” плани Ердогана, а тому цілком логічно постає питання, як далеко готова зайти Туреччина заради реалізації своїх амбіцій в Сирії. Чи варто очікувати відкритої війни між Анкарою та Дамаском, за плечима якого стоять російські військові контингенти?
“Зіткнення між турецькими та сирійськими силами вже відбуваються, але вони локальні. Чи призведе це до гарячої фази, залежить від двох речей: готовності Ердогана йти до кінця і результатів його закулісних переговорів з РФ", - повідомив "Апострофу" Ігаль Левін, співзасновник Центру вивчення повстанських рухів.
Дуже промовистим показником нинішнього рівня самостійності режиму Асада є те, що обговорювати бойові дії та окупацію сирійської території Ердоган летить до Москви. Кремль, в свою чергу, вже отримав бажане — доступ до нафтогазових родовищ у провінції Ракка, які раніше контролювалися курдами, а його попередня поведінка демонструє, що у протистоянні з Туреччиною росіяни не зацікавлені.
“Ситуації з турецьким вторгненням передували дуже інтенсивні переговори за участі Путіна, Ердогана та Трампа. І складається враження, що турецький план — створення буферної зони вздовж кордону, погоджений всіма сторонами. Тому базовий сценарій не передбачає прямого зіткнення. Поки що сторони демонструють готовність домовлятися”, - пояснив “Апострофу” Олексій Їжак, завідуючий відділом Національного Інституту Стратегічних Досліджень.
Таким чином, поки що немає підстав бути впевненим у початку масштабного турецько-сирійсько-російського конфлікту, хоч така вірогідність й залишається. Тим паче, що новий розклад сил дає курдам нового покровителя замість американців. Адже, судячи з оприлюднених домовленостей, курдські підрозділи мають увійти до складу 5-го ударного корпусу сирійської армії, який контролюється Росією. Такий розвиток подій цілком відповідає російській стратегії у Сирії. "Росія має вплив на Туреччину і вона частково може замінити американців у ролі головного “покровителя” курдів. Тим паче, що це вкладається в загальну схему домовленостей щодо Сирії. Росіяни зробили це не зненацька, перемовини ведуться вже понад півроку і вони знали на що йдуть”, - висловив переконання Олексій Їжак.
Втім, не варто скидати курдські сили з рахунків. Тим паче, що далеко не всі їхні підрозділи радо підуть під командування росіян. “Потрібно слідкувати за розвитком ситуації. Наприклад, бойовики Робітничої партії Курдистану з вірогідністю в 99% не віллються в Армію Асада, а підуть в гори”, - зазначив Ігаль Левін.
Не варто скидати з рахунків і курдські сили
Сценарій другий. Завершення конфлікту та стабілізація Сирії
Переговорний процес між ключовими сторонами у сирійському конфлікті, що передував турецькому вторгненню, триває й досі та свідчить, що сторони намагаються знайти якийсь варіант “великої угоди”. Але аналіз ситуації свідчить, що до завершення війни та стабілізації Сирії ще дуже далеко.
В першу чергу, навіть якщо Дамаск, Анкара та Москва домовляться та поділять на окупаційні зони північну Сирію, залишаються інші осередки зіктнення інтересів та бойових дій.
“Те що зараз відбувається — це схеми вирішення конкретних безпекових проблем Туреччини, і ці схеми не можуть замінити сирійський процес врегулювання, в якому зацікавлені Анкара, Москва та Тегеран, але який не спонсують грошима. В разі успішних переговорів щодо ситуації на півночі Сирії, кожен щось отримає, але стабілізація Сирії та відновлення її територіальної та економічної цілісності не під силу Росії, Туреччині та Ірану. Тому цей конфлікт буде ще тривалим”, - висловив переконання Олексій Їжак
“Завершення конфлікту в Сирії неблизьке, адже залишається Ідліб під контролем сирійської опозиції та протурецьких сил та південні нафтові поля, з яких американці нікуди не йдуть” - уточнив Ігаль Левін
Невизначеність позиції США також не грає на користь завершення конфлікту. Заяви Трампа про “завершення сирійської операції” є в певній мірі голослівними, адже ніякої “сирійської операції” не було. А була операція проти ІДІЛ в Іраку, саме в рамках якої американські підрозділи й опинилися в Сирії. І в разі чого дуже швидко з іракських баз вони в Сирію повернуться. Тим паче, що Конгрес та Сенат демонструють чіткий намір в черговий раз зірвати трампівський вивід військ. А тому що б не відбулося на півночі Сирії, допоки всі сторони не виснажаться або не досягнуть своїх цілей, завершення війни не буде.
Сценарій третій. Повернення Ісламської Держави
Ще рік-два тому назад найбільшою проблемою сирійської війни увесь світ вважав ІДІЛ — радикальний ісламістський рух, що став загрозою для всього регіону. До сьогодні зусиллями чи не всіх інших сторін конфлікту ІДІЛ фактично розгромлений. Далеко не останню роль в цьому розгромі відіграли курди. І саме вони контролюють табори з тисячами та навіть десятками тисяч полоненних ІДІЛівських бойовиків. Точніше, контролювали до моменту нападу Туреччини, після якого курдам стало не до охорони таборів та їхні в’язні почали активно розбігатися, внаслідок чого навіть з’явилися повідомлення про нові атаки ІДІЛ. А отже, турецька агресія цілком може стати причиною відродження загрози з боку радикального ісламістсього тероризму в Сирії та регіоні.
Турецька агресія може стати причиною відродження загрози з боку ісламістського тероризму
“На відродження Халіфату ІДІЛу сил не вистачить, а от на окремі удари й навіть десятки ударів — цілком. Більш того, якщо такі втечі, як нещодавня, коли втекло 800 бранців, повторюватимуться, то цілком можливо, що збереться армія у декілька тисяч бійців та захопить місто чи якийсь регіон” - розповів Ігаль Левін.
Цікаво, що повернення ІДІЛу чи якоїсь іншої радикальної ісламістської сили може обернутися неочікуваним позитивом для України.
"Якщо там дійсно щось буде наростати, то проблемою радикального сирійського ісламізму доведеться займатися Росії, замість того, щоб займатися війною в Україні. Що для нас було б дуже добрим розвитком подій” - зазначив Олексій Їжак.
Таким чином, турецька військова операція в Сирії, маневри Трампа та Росії не вирішують глобальних проблем конфлікту і не створюють якісно нової ситуації. Натомість ризиків та можливостей до погіршення ситуації — безліч. На щастя для України, глибока втягнутість Росії в події в Сирії, відвертає увагу Москви від подій на Донбасі. Тому нам залишається уважно спостерігати за розвитком ситуації.
