З приходом глобальної пандемії COVID-19 життя по всьому світу завмерло в очікуванні перемоги над вірусом та завершення карантинів. І було б цілком логічно припустити, що так само вщухнути мали б і війни. "Апостроф" спробував розібратися, чи дійсно в коронавірусу є шанс стати "примусом до миру", чи жагу людей людей до війни не зупинити навіть епідемією.
Глобальне коронавірусне перемир’я — марна мрія чи реальність?
Світ не був надто спокійним і безпечним і до глобальної пандемії коронавірусу. Але з початком вірусного лиха, яке з ніг на голову поставило життя навіть в найрозвиненіших державах планети, війни, здавалося б, мали відійти на другий план, а головною мала стати боротьба із підступним коронавірусом. Принаймні, саме такі ідеї висловив у своєму зверненні генсек ООН Антоніу Гутерріш, коли закликав негайно повсюдно припинити бойові дії та вдатись до боротьби з поширенням коронавірусу. "Вірус, що вирує, унаочнює божевілля війни. Ось чому я закликаю до негайного глобального припинення вогню у всіх куточках світу", - заявив генсек у cвоєму відеозверненні.
Утім, заклики генсека ООН лунають у пустоту. Якщо відфільтрувати стрічку новин від повідомлень зі словом "коронавірус" (що в умовах сьогоденного інформаційного божевілля зробити не надто просто), то стає очевидним, що ні міжнародні конфлікти на політико-дипломатичному рівні, ні гарячі збройні конфлікти нікуди не ділися. Більш того, для низки протистоянь коронавірус навіть відкриває нові можливості. "Для партизанських бійців та екстремістських груп коронавірусна пандемія - це явна знахідка. Адже коли "могутні" втрачають силу, це дає змогу "слабшим" реалізувати свої плани", - зазначив Бертран Баді, фахівець з міжнародних відносин Французького інституту політичних досліджень,коментуючи активізацію бойових дій повстанських груп в Малі.
Глобальна пандемія створює можливості не лише для різноманітних повстанських та партизанських рухів. Регулярні порушники міжнародного порядку теж цілком не проти під шумок просунути вперед свої зловісні стратегічні плани. Зокрема, Північна Корея, користуючись ситуацією, коли її південному "родичу", Японії та США банально не до Пхеньяна, активізувала програми випробувань важких балістичних ракет. Що аж ніяк наближує примирення на півострові.
Чи не найпоказовішим прикладом того, що коронавірус зовсім не є причиною закопувати сокиру війни та дружно протистояти пандемії, є Близький Схід.
Як коронавірус спробував "замирити" Близький Схід
На перший погляд, з приходом коронавірусу на Близькому Сході дійсно стало трохи спокійніше. На півночі Сирії активні бойові дії припинилися ще до епідемії, в Ємені воюючі сторони підписали "коронавірусне перемир’я", а Іран — головний "дирижер" близькосхідних конфліктів та спонсор шиїтських рухів по всьому регіону, зазнав настільки масштабного удару коронавірусу, що йому зараз не до геополітичних ігрищ. Також закрилися на карантин і головні противники Ірану — Ізраїль та США. Але при більш детальному аналізу стає зрозумілим, що таке заспокоєння ситуації — лише симтоматична пауза, і ніякою системною стабілізацією в регіоні і не пахне.
Іранські рятівники готуються дезіфікувати вулицю
В Ємені "коронавірусне перемир’я" протрималося менше доби — і сторони повернулися до збройного протистояння. В Сирії, попри припинення масштабних бойових дій - і то не завдяки коронавірусу, а внаслідок досягнутих між Туреччиною і Росією домовленостей - тривають обстріли, а найближчим часом цілком варто очікувати нової військової операції Туреччини.
"Не можна виключати, що найближчим часом Анкара може розпочати військову операцію в провінції Ідліб для нейтралізації радикальних антиурядових угрупувань, які зараз заважають реалізації московських домовленостей. А якщо Туреччина відмовиться це зробити, то можна очікувати відновлення військових операцій, як це було в січні-лютому цього року" - повідомив "Апострофу" експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього Ілія Куса.
Іран, хоч і дійсно дещо знизив свою активність в регіоні, зробив це не стільки внаслідок удару коронавірусу, скільки в межах реалізації стратегії делегування своїх функцій регіональним союзникам — Хезболі в Лівані, локальним бойовим групам в Іраку та Дамаському уряду в Сирії. Поштовх до реалізації цієї стратегії також був зроблений не коронавірусом, а став наслідком ліквідації генерала Сулеймані, яка на початку року поставила Іран та США на межу війни. І загроза спалаху нового витку протистояння Вашингтону та Тегерану з приходом коронавірусної пандемії нікуди не ділася. "Адміністрація Трампа взяла курс на посилення тиску на Іран і використання ситуації, породженої спалахом коронавірусу в країні, для подальшого розхитування режиму. Тому я не очікую якогось послаблення в "Іранському питанні" найближчим часом", - висловив переконання Ілія Куса.
Як бачимо, прикладів та агрументів того, що коронавірус в кращому випадку лише відкладає на певний час найгостріші проблеми, а в гіршому взагалі створює простір для розростання конфлікту, цілком достатньо. Але для України не обов'язково занурюватися в глибини близькосхідної політики, щоб дійти до подібного висновку. Цілком вистачає погляду на українсько-російське протистояння на Донбасі, яке, попри спроби мирного врегулювання та коронавірусну пандемію, і не думає згасати.
Коронавірусний фронт війни на Донбасі
Коронавірус став надзвичайно серйозним викликом як для України, так і для Росії (про справжні масштаби епідемії COVID-19 в Росії читайте в матеріалі "Апострофа"), і вже проник на окуповані Росією території. І зрозуміло, що без урахування його впливу, неможливо прогнозувати розвиток українсько-російського конфлікту. "Коронавірусна пандемія створили кризову ситуацію як для Росії та окупованих нею територій, так і для України", - говорить "Апострофу" директор єдиного координаційного центру "Донбас" Олег Саакян.
Весна на Донбасі
Втім, на передовій вплив коронавірусу практично не позначився. З моменту оголошення карантину відбулося понад 150 обстрілів українських позицій, є численні поранені та загиблі. Фактично парадигма військового конфлікту останніх років не зазнала жодних змін. І є всі підстави вважати, що змін не зазнає і політична парадигма. Адже головні цілі та методи Росії, яка є єдиною відповідальною за початок війни, залишаються незмінними. "Незалежно від того, які події під впливом пандемії відбуватимуться в Росії, питання України для неї до останнього буде в пріоритетах. Є всі ознаки того, що Росія не втрачає інтерес до України і активно проштовхує свій план "замирення", - зазначив у розмові з "Апострофом" співдиректор зовнішньополітичних і безпекових програм Центру Разумкова Олексій Мельник.
Щоправда, активність Кремля на українському політичному фронті дещо спала - вони намагаються вирішити проблеми з коронавірусом у себе. Як повідомили "Апострофу" інформовані джерела, через коронавірус, а також шалене падіння цін на нафту російські спонсори тимчасово відмовилися від фінансування "п'ятої колони". "Зараз схлопується низка проектів, які так чи інакше орієнтувалися на Росію. Зокрема, проблеми з грошима відчувають в "Опозиційній платформі - За життя", яка вже стартувала з агітацією під місцеві вибори, але зараз буде змушена різко зменшити активність", - розповіли нашому виданню люди з політтехнологічних кіл.
Утім, існує ризик, що Кремль, за своєю старою звичкою, в разі неможливості вирішення внутрішніх проблем (а враховуючи вкрай слабку медицину в Росії, такий сценарій цілком ймовірний) спробує відвернути увагу черговою збройною ескалацією. "Погіршення епідеміологічної ситуації в РФ може викликати пропорційне зростання інтенсивності бойових дій на Донбасі, з метою відвернути увагу та мобілізувати суспільство проти "зовнішньої загрози", - вважає Олег Саакян.
