З понеділка, 30 березня, в столиці Росії, Москві, вводять обов'язковий режим самоізоляції для всіх жителів. Фактично виходити на вулицю там можна буде лише за перепусткою. Також у російських ЗМІ з'являється інформація про перекриття місцевої владою доріг в регіонах. Чому російська влада, яка протягом тривалого часу скептично ставилася до пандемії коронавірусу, різко змінила свою точку зору, а також про те, які можуть бути наслідки для Росії через таку неспішність з боку Кремля, розбирався "Апостроф".
Упевненість в собі веде до смерті
Роль Росії в драматичному розгортанні коронавірусної пандемії з самого початку виглядала доволі дивною. Країна, що має найбільший за протяжністю та слабо контрольований сухопутний кордон з Китаєм, де спалахнув перший осередок епідемії, навіть зараз, коли коронавірус тріумфально шириться всіма континентами і державами, має відносно скоромну статистику випадків захворювання на COVID-19. Звісно, у росіян вистачало пояснень для такого аномально хорошого становища своєї країни: від розповідей про рішучі дії Путіна до розповідей про банальне везіння. Але найбільш резонним поясненням, яке поділяють ледь не всі експерти та оглядачі, є те, що авторитарний російський режим просто приховує справжні масштаби епідемії.
У більшість держав Європи (і в Україну, зокрема) критична маса інфікованих коронавірусом прибула вже з другого осередку пандемії — Італії. Але в Росію, на думку експертів, вірус просто зобов’язаний був прийти раніше - з самого Китаю. Звісно, в рамках боротьби з епідемією коронавірусу ще 20 лютого російська влада заборонила в'їзд в країну громадянам Китаю й обмежила авіаційне сполучення (яке, втім, низка авіакомпаній просто проігнорувала). Але ніякі офіційні обмеження не могли припинити потік людей та з Китаю. Для прикладу, за інформацією Асоціації туроператорів Росії, лише 50% організованих туристів з Китаю приїжджають в Росію легально, тоді як інші 50% - користуються послугами "сірих" китайських компаній. Що коїться в сфері бізнесу та заробітчанства — можна тільки уявити.
Увесь лютий-початок березня позиція влади залишалася незмінною — ніякого коронавірусу в Росії немає і бути не може. Щоправда, то тут то там спливали фото, як людей і навіть мертві тіла вивозять медики в "скафандрах" біологічного захисту, а школи по всій країні закрили на карантин через "епідемію ГРВІ".
І навіть коли Кремль почав визнавати, що в Росії коронавірус все ж присутній, реальний стан речей залишився поза публічною статистикою. Так, згідно з даними на неділю, 29 березня, в Російській Федерації коронавірусом заразилися 1534 осіб, зокрема, 270 за останню добу; одужали 64 людини, 8 - померли. Утім, є всі підстави говорити про те, що це абсолютно "фейкові" цифри. Справа в тому, що всередині владних органів РФ справжня статистика збиралася та опрацьовувалася з самого початку. Свідченням цього є документ, призначений для адмінапарату Московської області, який роздобули незалежні журналісти. Зокрема, в документі ще станом на 16 березня наводяться дані, згідно з якими за "вкрай оптимістичним" оцінками в Москві на той момент було близько 500 випадків зараження коронавірусом. Тобто йдеться про дані двотижневої давнини. При цьому, за офіційною інформацією, опублікованою тоді на сайті Росспоживнагляду, 15 березня на всій території Росії було зафіксовано лише 63 випадки інфікування.
Власне, в документі, підготовленому владою Московської області, розроблено прогноз, в якому зазначено, що без негайного та жорсткого карантину до кінця березня в Москві та Підмосков'ї буде близько 10 000 інфікованих, а до середини квітня - майже 100 000. У першій декаді травня епідемія досягне піку в 2,2 мільйона заражених людей (або 19% населення), і понад 200 000 випадків потребуватимуть госпіталізації. Це при тому що загальна кількість лікарняних місць в Москві становить близько 60 000, включаючи зайняті іншими хворими.
Будівництво інфекційної лікарні в 50 км від Москви
Відстрочення введення карантину всього на один тиждень, згідно з даними звіту, збільшує смертність в п'ять разів, перевантажує систему охорони здоров'я та подовжує негативні наслідки епідемії на 1,5-2 місяці. Відповідно до прогнозу по Росії в цілому, "без прийняття термінових заходів до 60-70% населення буде заражено протягом 3-4 місяців", а загальна смертність від коронавірусу в країні може скласти від 1 до 6 мільйонів чоловік.
Вочевидь, саме такі апокаліптичні прогнози і змусили Кремль одуматися і врешті-решт починати вводити карантинні міри — спочатку у формі оголошеного Путіним "неробочого тижня", а потім - введення обов'язкового режиму самоізоляції для всіх жителів Москви, а також поступового блокування міжрегіонального пересування. Водночас питання, чому з цим так довго тягнули і які наслідки для Росії матиме такий різкий поворот курсу влади, залишається актуальним.
Парад та референдум проти карантину
Зрозуміло, що далеко не одна Росія побоювалася приймати жорсткі міри щодо боротьби з коронавірусом, які не можуть не викликати тривалу нестабільність через різні обмеження. Але щодо "відтягування неминучого" Росія явно стала чемпіоном. Адже не секрет, що на весну у незмінного володаря Кремля були дуже амбітні плани, які в реалії карантину аж ніяк не вписувалися. Серед них — легітимізація так званого "транзиту" влади через референдум по змінам до конституції РФ, запланований на 22 квітня, а також грандіозне святкування 75-річниці "Перемоги" 9-го травня.
"Російська влада не стала єдиною, яка не змогла вчасно дати адекватну відповідь загрозі коронавірусу. Але справжньою причиною відтягування стало бажання Путіна все ж провести референдум, який, вочевидь, для нього набагато важливіший за здоров’я та безпеку власних громадян. І це в умовах, коли ситуація з поширенням коронавірусу в Росії надзвичайно складна. Втім, також не можна виключати, що знаючи наміри Путіна, його оточення також зіграло свою роль у затягуванні з реакцією, "підсовуючи" президенту найбільш заспокійливу інформацію", - розповів "Апострофу" співдиректор зовнішньополітичних та безпекових програм Центру Разумкова Олексій Мельник.
Визнати масштаби проблеми і відмінити заплановані акції, означало б нанести дуже серйозний іміджевий удар по "культу стабільності", який став альфою і омегою російського політичного життя. Саме тому, коли далі робити "хорошу міну при поганій грі" стало неможливо і боротьбу з пандемією коронавірусу все ж довелося розпочинати, реакція виявилася повільною та половинчастою. Зокрема, Путін хоч і оголосив у Москві "неробочий тиждень", але низка галузей, зокрема, будівельна, просто відмовилися виконувати вказівку хазяїна Кремля.
"Напівкарантинні кроки в Росії були зроблені дуже акуратно, аби в жодному разі не похитнути віру громадян у режим, який контролює ситуацію і бачить на два кроки вперед. Стабільність державного режиму в РФ не має піддаватися жодному сумніву. Саме тому робляться такі дуже обережні кроки, хоча Росії вже давно потрібний повноцінний карантин", - розповів "Апострофу" голова центру політичних студій "Доктрина" Ярослав Божко.
Утім, якщо відкласти референдум в Росії можливо з відносно невеликими збитками, тим паче, що особливих ілюзій щодо його результату немає ні в кого: необхідну кількість явки і голосів "за" комісії намалюють без проблем, то з черговим парадом все набагато складніше. Поки що в Росії бояться навіть заїкатися про скасування шоу на Червоній площі 9-го травня, хоча очевидно, що ніхто із "зіркових гостей" до Путіна не полетить — всі будуть сидіти вдома і рятувати власні держави. Але, як зазначає експерт Олексій Мельник, парад, хай і "за пустих трибун", а все ж таки проведуть: "Святкування "великої перемоги" є одним з ключових пріоритетів і для Путіна, і Росії як держави. Саме тому вони твердо стоять на тому, що парад має відбутися. Що є гарним прикладом того, як Росія нехтує життями та безпекою своїх військових, що будуть брати участь у параді, і які, здавалося б, мали бути у фаворі", - зазначив експерт.
Чи хитне коронавірус башти Кремля?
Те, що на вершині пріоритетів правлячого режиму в Росії опинилося все, що завгодно — концерти в Криму, референдум чи "парад Побєди", але тільки не життя та здоров’я власних громадян - цілком очікувано. А тому боротьба з поширенням коронавірусу в РФ буде вестися тільки в тій мірі, в якій вона не заважатиме наміченим абмітним планам, як на внутрішній, так і на зовнішній політичній арені. Гарний приклад цього — військова спецоперація по "допомозі Італії", про яку вже писав "Апостроф". А тому, за умов продоження цього курсу, не залишається жодних сумнівів, що наслідки пандемії COVID-19 у Росії будуть вкрай серйозними.
Інша справа, що коронавірусна пандемія, яка б вона не була масштабна і смертельна, не відміняє реалій політичного життя Росії, в якому потенціал антивладних рухів чи просто відчутної альтернативи чинній владі майже не спостерігається. "Розхитування режиму у вигляді революції чи інших форм неконвенційної політичної взаємодії навряд чи можна очікувати в Росії найближчим часом. Соціально-демографічна ситуація просто-на-просто не відповідає цьому. Але, в той же ж час, породжена коронавірусною кризою тривога може породити непрямий та завуальований опір режиму. В першу чергу, у формі "абсентеїзму" - ухиляння громадян від походу на вибори", - зазначив Ярослав Божко.
Але тут є й інший важливий момент: не секрет, що стабільність правлячого режиму в Росії прямо пропорційна економічному становищу. А на цьому фронті удари коронавірусної кризи для РФ можуть бути навіть страшнішими, ніж від смертей в результаті непідконтрольної епідемії - людей, на відміну від грошей, російські правителі ніколи не рахували. Ще до приходу коронавірусу Росія ув’язалася у безнадійну нафтову війну з Саудівською Аравією та США. Ціна на нафту та курс російського рубля стали першими жертвами цієї війни. Тому усе залежатиме від тривалості нинішньої ситуації. Якщо подвійна криза - внаслідок коронавірусу та від падіння цін на нафтопродукти у світі - триватиме до кінця року, це може призвести до початку серйозних внутрішніх протистоянь між "баштами" Кремля, які счепляться за контроль над ресурсами, яких в Росії ставатиме все менше...
Є й погана новина для України. Що б не відбувалося за високими мурами у Білокам'яній, зовнішня політика Росії і, в першу чергу, політика щодо України залишатиметься незмінною. Єдине, на що Україна може дійсно очікувати, що хоча б певний час увага кремлівського диктатора буде прикута до внутрішніх проблем. Що, у свою чергу, дасть можливість нам самим не відволікатися від боротьбою з пандемією COVID-19.
