У вівторок, 2 липня, Ненсі Пелосі, спікер Палати представників Конгресу США, прибула з візитом на Тайвань, який загрожував стати початком "гарячого" конфлікту між Китаєм та США. Чому Пелосі все ж таки відвідала острів попри погрози з боку Пекіна та якими тепер будуть стосунки двох наддержав світу – йдеться у матеріалі "Апострофа".
"Кипіння" на межі
Без перебільшення мільйони людей у всьому світі в прямому ефірі слідкували, як літак Ненсі Пелосі під час її азіатського турне попрямував на Тайвань і зрештою приземлився в аеропорту Тайбея. При наближенні борта з американською представницею до острова у повну бойову готовність були приведені як війська Тайваня, так і його опонента - материкового Китаю. З обох боків у повітря здійнялись винищувачі, але їм так і не довелося бути задіяними у реальному зіткненні, попри недвозначні погрози з боку Пекіна.
Відразу по прибуттю Пелосі заявила, що її візит жодним чином не суперечить давній політиці Сполучених Штатів, яка керується Законом про відносини з Тайванем 1979 року. За останні більш ніж 40 років навколо Тайваню сформувався статус-кво: Китайська Республіка не проголошує незалежність хоча де-факто є незалежною, Сполучені Штати не порушують принципу "одного Китаю", ну а Пекін, у свою чергу, не вживає радикальних воєнних засобів з метою захоплення острова.
Але ще до того, як шасі її літака торкнулося злітно-посадкової смуги, Washington Post опублікувала програмну статтю Пелосі про "підтримку Тайваню, який пригнічує авторитарний Китай", в якій вона згадала і про Україну.
"Ми не можемо стояти осторонь, коли КПК (Комуністична партія Китаю - "Апостроф") продовжує загрожувати Тайваню та самій демократії. Ми здійснюємо цю подорож у той час, коли світ стикається з вибором між самодержавством та демократією. У міру того, як Росія веде свою війну проти України, важливо, щоб Америка та наші союзники ясно дали зрозуміти, що ми ніколи не піддааємося автократам. Коли я очолювала делегацію Конгресу в Києві, я передала президенту Володимиру Зеленському, що ми захоплюємось захистом його народом демократії для України та демократії у всьому світі. Вирушаючи на Тайвань, ми поважаємо нашу прихильність до демократії, підтверджуючи, що свободи Тайваню і всіх демократій повинні поважатися", - говориться в матеріалі.
У Пекіні влаштували дипломатичний демарш: викликали американського посла і почали озвучувати погрози. Окрім того, після приземлення Пелосі конфлікт навколо її поїздки до Тайваню прокоментував і особисто голова КНР Сі Цзіньпін, назвавши його "ще однією демонстрацією нецивілізованої кампанії імперіалістів".
"Ми продовжуємо дивитися на світ широко розплющеними очима, щоб не пропустити жодної провокації з боку американських реакціонерів", - заявив він.
Що хотів сказати Сі, зрозуміти з із цього коментаря складно, але прогнози експерти роблять вже зараз.
Нова ера у стосунках США -Китай?
На думку політолога Віталія Бали, візит Пелосі – знакова подія, яка є початком формування нової геополітичної реальності, бо раніше Китай, як і Росія своїм шантажем добивався, чого хотів. За президентства Обами такий візит високопоставленої особи з Вашингтону було важко уявити, тоді як за Трампа відносини між державами погіршились: він почав вводити мито на товар з Піднебесної, заохочувати повернення підприємств до Америки.
"Відбувається переформатування геополітики, яке почалось війною в Україні. Тепер Китай спробував "взяти на слабо" США. Не вийшло. І те, що зробила Пелосі – дуже адекватна відповідь "осі зла", яка хоче об'єднатись у боротьбі проти демократій - Китай, Росія, Іран, КНДР, Сирія і так далі. Тобто їм вказали на те, що звертати увагу на їхні якісь "хотілки" не будуть, і авторитарні режими не можуть диктувати щось демократіям", - вважає експерт.
У свою чергу, голова Української асоціації американістики, кандидат історичних наук, доцент КНУ ім. Шевченка Макар Таран звертає увагу на те, що Китай тепер буде грати "російською картою" активніше.
"Візит Пелосі є свідченням того, що починається період інтенсивнішої конкуренції між Китаєм та США, де військово-стратегічний фактор гратиме більшу роль, ніж раніше. Йдеться про ключових американських військових союзників в Індо-Тихоокеанському регіоні - Південну Корею, Японію, Сингапур, Малайзію (хоча і під певним питанням), і Тайвань. Це підтверджується і складом делегації, в якій є представники комітету у закордонних справах Палати представників Конгресу", - каже експерт "Апострофу".
Проте, якою б гострою не була конкуренція двох наддержав, варто розуміти, що Китай не хоче потрапити під санкції США через підтримку Москви у російсько-українській війні, а у Вашингтоні недаремно зробили візит певною мірою напівофіційним, таким чином не дозволяючи говорити про де-факто визнання незалежності острова.
Пекіну вигідна слабша Росія, каже "Апострофу" кандидат політичних наук, директор Центру досліджень проблем національної безпеки Національного університету "Острозька академія" Тарас Жовтенко.
"Робить Китай зовсім не те, про що говорить, - замість підтримки Москви Пекін, наприклад, згорнув усі інвестиції в Росію за проектом "Нового шовкового шляху", тобто замість допомоги позбавляє ресурсу та не допомагає "виплисти" із нинішньої кризи", - каже експерт.
У Москві ж дуже уважно слідкували за усіма перипетіями довкола візиту і явно намагатимуться використати ситуацію, щоб перетягнути на свій бік Пекін,
"Кремль з усіх сил переконуватиме, що Захід, як і у випадку Росії, буцімто не враховує стратегічні національні інтереси інших країн, є одностороннім, наступально-агресивним, не хоче йти на поступки, а Москва - єдиний глобальний союзник Китаю. Цей лейтмотив зараз лунає у всіх російських пропагандистських ЗМІ. Звісно, Москва посилатиме Пекіну такі натяки, щоб отримати потрібний ресурс на війну з Україною", - зазначає Макар Таран.
Це, щоправда, абсолютно не заважає Кремлю неформально - через свої Telegram-канали - іронізувати над діями Пекіну і стверджувати про "ганьбу Сі".
Маневри Байдена та Сі
Говорячи про візит, варто не забувати, що тема Тайваню є дуже важливою у внутрішній політиці США з точки зору балів для Демпартії.
"Коли Байден та сама Пелосі ще сумнівались щодо візиту, то їх спровокували республіканці, зокрема голова республіканської меншості Мітч Макконелл, який заявив, що якщо Пелосі не зважиться на візит – адміністрацію Байдена можна буде називати слабкою та нерішучою. Врешті, нинішній візит на Тайвань можна назвати продовженням гри Байдена на консолідацію простору демократичних країн, яку той почав два роки тому", - стверджує Макар Таран.
З ним погоджується Тарас Жовтенко, який вказує на те, що у адміністрації Байдена є серйозні електоральні проблеми, пов'язані з економікою США, соціальними негараздами, і деякі зовнішньополітичні кроки – це один зі способів вирівняти ситуацію.
"Налагодження правильної взаємодії з Китаєм - одне із завдань адміністрації Байдена, якого попередник звинувачував у надмірній лояльності та зв'язках з Китаєм. Тому перед виборами в Конгрес демократам варто чітко позначити свою більш жорстку позицію щодо Пекіна. Йдеться не про демонстрацію сили, а про демонстрування політичної рішучості, адже зрозуміло, що перетворювати Тайвань на "гарячу точку" не хочуть ні у США, ні в Китаї", - вважає Жовтенко.
Дійсно, демонстрація рішучості на Тайвані, разом із новинами з Афганістану, де днями американці за допомогою безпілотника вбили лідера "Аль-Каїди", обов'язково додадуть електоральних симпатій Демпартії перед осінніми виборами в США. Приблизно ті ж мотиви спостерігаються у Сі Цзіньпіна, який восени хоче стати фактичним імператором Китаю - не просто отримати ще один строк, а здобути абсолютну владу в КНР.
Сі, який з 2012 року очолює Китай, постійно демонструє жорсткість у внутрішній політиці. Мав би він її продемонструвати і у випадку з Пелосі, тобто у політиці зовнішній. Втім, поки все відбувається, як і раніше: Китай ганяє бронетехніку по пляжу, проводить навчання, "стріляє словами". На думку Макара Тарана, хоча звучали погрози збити літак Пелосі, цю межу Китай не перейде, бо відносини з Заходом – це ресурс для його економічного зростання та соціальної стабільності.
"Зараз у Китаю дуже серйозні економічні проблеми. Зокрема, криза другого за розміром китайського забудовника Evergrand не подолана, вкласти $20 млрд в збиткову фірму на фоні ковіду та зростання витрат на армію не може навіть Пекін", - вважає Таран.
У таких умовах війна зовсім не вигідна Пекіну, який, тим паче, не завершив модернізацію своїх ВПС та флоту, а також не закінчив імпортозаміщення в ключових технологіях та матеріалах військово-технічного характеру, на що може знадобиться ще 2-3 роки. До чого може призвести амбітну, але несамодостатню державу з претензіями війна в умовах гострої залежності від зовнішніх постачальників, уже п'ятий місяць демонструє Росія, зазначає експерт-міжнародник Олексій Кафтан.
Він звертає увагу на те, що гарячий конфлікт зараз не вигідний і Вашингтону через високу вірогідність втрати левової частки усього світового виробництва напівпровідників у разі ударів Китаю по Тайваню. Так, варто розуміти, що в одному комплексі Javelin - 250 чіпів MIT. Навігаційний чіпсет GMLRS, якими стріляють "хаймарси", базується на процесорі Motorola MPC8260, і в обох випадках лише архітектура американська. А виробник — компанія Taiwan Semiconductor Manufacturing Co., є абсолютним монополістом із виробництва чіпів у світі, займаючи понад 90% ринку.
"Найпростіший спосіб нівелювати технологічну перевагу Заходу в озброєннях — посилити й без того відчутний останніми роками глобальний чіповий голод. Про цивільний сектор – від мобільних телефонів до пралок можна не згадувати. До речі, воювати не обов'язково – достатньо просто злегка "хитнути" логістику. А саме це і спостерігається зараз у Тайванській протоці, перекритій для навчань ВМС Китаю. До речі, на брак чіпів для "джавелінів" міністр торгівлі США Джина Раймондо скаржилась Конгресу ще в квітні. Та річ у тім, що й Китай в своїх розробках теж використовує тайваньські чіпи", - каже експерт.
Що далі?
Небезпечна геополітична вистава має досить високі шанси так і не перерости в серйозне загострення, адже поки що ознак змін правил гри щодо Тайваню немає, каже "Апострофу" директор Центру міжнародних досліджень, доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова Володимир Дубовик. На його думку, найближчим часом відносини Китаю та США будуть радше нагадувати Холодну війну другої половини ХХ століття, тобто стримування один одного.
"Білий Дім не був в захваті від ініціативи Пелосі формально, і саме зараз, коли Вашингтон має справу з російською агресією проти України. Але при цьому продемонструвати підтримку Тайваню не зашкодить. Виявити принципову позицію демократам - на користь. Їх дехто звинувачує у м’якості та тому що вони відволіклись на Україну, забувши про Китай, тож це зручний привід показати що це не так", - каже експерт,
На його думку, прагматизм у двостронніх відносинах переможе.
"Байден публічно кілька разів підтвердив, що США будуть захищати Тайвань, відійшовши від традиції дотримуватись "стратегічної невизначеності", а КНР звісно зараз піднімає хвилі дипломатичного та риторичного засудження, а також демонструє силу через різні маневри, в тому числі оголошуючи навчання, які фактично на якийсь час блокують Тайвань. Але там при владі - доволі прагматичні люди. Вони не хочуть воєнного загострення. Відносини двох країн залишаться відносинами суперництва, але, принаймні поки що, без задіяння зброї", - резюмує експерт.
