Масовані обстріли енергетичної інфраструктури України з боку росії ніяк не вплинуть безпосередньо на ситуацію на лінії фронту. Більше того, ракетний терор ще більше мотивує українських бійців вибивати рашистів із нашої території. Вже найближчим часом існує ймовірність нового контрнаступу ЗСУ на Запорізькому та Луганському напрямах. Крім того, геноцид українського народу, який здійснює російська федерація, спонукає Захід надавати ще більше сучасного озброєння для протидії російському агресору.
Що стоїть за ракетним терором росії, які міста ЗСУ можуть звільнити найближчим часом і чому на Заході все більше говорять про можливість переговорів між Україною та росією? Про це в ефірі програми "Руно.Війна" на Апостроф TV розповів військовий оглядач із Ізраїлю ДАВІД ШАРП.
– Як ракетний обстріл критичної інфраструктури України позначається на ситуації на фронті?
- Безпосередньо на фронті такого роду обстріли ніяк не позначаються. Я навіть схильний вважати, що це додає мотивації українським бійцям. У військовому аспекті це може позначатися опосередковано, наприклад, якщо якесь виробництво, яке працює на фронт, зупиняється через відсутність електроенергії, тоді буде порушено військове виробництво. Ще якісь тилові речі, пов'язані із забезпеченням армії, можуть бути порушені. Але такі обстріли найменше впливають на ситуацію на фронті. Це вплив психологічний, стратегічний та економічний.
Читайте: Під ударом Дніпро та Одеса: Росія знову запустила десятки ракет по Україні
– Ракетний терор – це єдина тактика, що залишилася у росії?
– Я навіть сказав би, що це стратегія, а не тактика. Все, що росія може пред'явити на полі бою, вона пред'являє. А ось те, що залишилося з конвенційних засобів - це, мабуть, останній козир, який у той же час є найважливішим інструментом шантажу Заходу. Тобто крім безпосереднього впливу на Україну та спроби влаштувати випалену землю, вони цим показують Заходу, що може статися ще. А може статися, що в Україні взагалі зникне електропостачання у великих населених пунктах, що призведе до нової хвилі біженців на Заході та додатковим витратам на їх утримання.
Тобто росія показує Заходу те, що може статися вже найближчими тижнями, коли прийде зима. Я б так оцінював цей крок, а не просто як символічні обстріли під час саміту G20. І якщо вони наважилися погасити світло у більшій частині України, то вони це роблять поетапно, і це також останній козир, який, як вони думають, міг би спонукати українське керівництво на ті чи інші поступки на переговорах.
– А чи не спонукає це Захід на надання більшої не гуманітарної, а саме військової допомоги? І чи не покаже таке тотальне прагнення геноциду в Україні, що Заходу необхідно раз і назавжди ухвалити рішення, що росія – терорист, а з терористами не домовляються, їх знищують?
– На жаль, навіть представники Ізраїлю іноді мають домовлятися з терористами, хоч і бажають не робити цього.
– В Ізраїлі днями терорист зарізав трьох громадян. Поліція наздогнала та ліквідувала його. Я у ваших новинах щось не бачила, що поліція наздогнала терориста і спробувала з ним домовитися.
– У цьому випадку такого не було. Але були ситуації у минулому, наприклад, коли домовлялися про обмін одного ізраїльського солдата на тисячу терористів, які потім продовжували воювати і вбивати ізраїльських громадян. Було багато неоднозначних ситуацій в нашій історії. Але так, у міру можливостей, ми намагаємося не домовлятися з терористами.
Але росія цими обстрілами не зіпсує вже й так зіпсовану репутацію у світовій спільноті, і Захід все одно схильний вважати, що з росією варто домовитися. Тому що знищити рф в тому вигляді, в якому вона є зараз, вони такої мети не ставлять. Захід ставить собі за мету, щоб війна припинилася.
А ось як війна припиниться – це питання цікаве.
На мій погляд, подібні дії росії спонукатимуть Захід не лише до збільшення гуманітарної допомоги, а й до військової. Ми бачили це на всіх етапах, коли росія робила щось жахливе на українських територіях. Наприклад, коли весь світ дізнався про звірства російських військових у Бучі. Тобто після таких випадків розширювався як асортимент зброї, що поставляється Заходом, так і її кількість. Я думаю, так буде й цього разу.
Крім того, після масованих ударів по українській енергетичній інфраструктурі бачимо, що зрушило з мертвої точки все, що стосується постачання ППО. І я думаю, що цей процес триватиме й надалі.
– Коли такі терористичні атаки відбуваються під час саміту G20, зустрічі у форматі "Рамштайн", важко уявити, що хтось на Заході зараз вийде і намагатиметься нас умиротворити та пропонувати піти на переговори. Крім того, є однозначна позиція Володимира Зеленського та Валерія Залужного, що жодних переговорів ми не приймемо.
– Тут питання стоїть у тому, що Україна все ж таки залежить від поставок Заходом економічної та військової допомоги. Тому не прислухатися зовсім до Вашингтона, Лондона чи Брюсселя українське керівництво не може.
Але я не думаю, що провідні країни, насамперед США, змусять Україну піти на явно неприйнятні поступки. Я просто не вірю, що Захід може запропонувати Україні формально зафіксувати якісь територіальні поступки, тим більше віддати території, які росія окупувала після 24 лютого.
Зараз швидше варто говорити про загальний заклик до переговорів. Захід насправді таким чином тисне і на росію, вони хочуть, щоб Москва захотіла вийти з війни. Без переговорів це не відбудеться, і вони намагаються створити для росії комфортніші умови, щоб вона не втрачала обличчя. Тут дуже важлива позиція Вашингтона, адміністрації Байдена, і вона залишається незмінною в тому плані, що територіальних поступок росії за підсумками цієї війни не повинно бути.
– Які подальші стратегічні напрями для ЗСУ ви бачите?
– ЗСУ мають потенціал для проведення наступальних операцій. Військова наука говорить про те, що наступати треба там, де противник цього найменше очікує. Відповідно, всі сьогоднішні розклади на Мелітополь, на Токмак та інші напрями, коли про це заявляєш зі сторони, не знаючи всіх планів - це дещо необачно.
Я думаю, що операція планується і це може бути щось несподіване.
– Американський генерал Бен Годжес раніше казав, що Херсон ми повернемо до кінця 2022 року, а Крим – до літа 2023 року. Як ви ставитеся до його прогнозів?
– Це людина, безумовно, зі знаннями, практичним досвідом і, як мінімум, із певною інсайдерською інформацією. До нього варто прислухатися, але мені здається, що він заглядає занадто далеко.
На даний момент Херсон Україні дався дуже непросто, і російська армія змогла відступити більш менш упорядковано. Тому говорити про літо та про Крим зараз дуже рано. Російська армія збільшилася кількісно, це треба розуміти. Вивівши війська з Херсона, росія скоротила лінію фронту і цим має можливість наситити свої бойові порядки.
Українська армія стикається з різними об'єктивними складнощами, я нагадаю, що Україні так і не поставили сучасну авіацію. Тобто є величезні здобутки українського ППО, є невелика пілотована авіація, але це не той фактор, який відіграє серйозну роль у наступальних операціях. Тому я волію не заглядати так далеко, крім того можуть статися ті чи інші політичні події, які взагалі повернуть війну в інший бік або призведуть до її закінчення. Я маю на увазі зміни у росії, таке теж виключати не можна.
Але в осяжній перспективі, я думаю, що ми можемо розраховувати на ще одну наступальну операцію з боку ЗСУ.
– На якому напрямку може бути наступна операція?
– Допускаю, що можливий удар української армії в район Токмака, і навіть у напрямку Сватове-Кремінна теж є потенціал для наступу.
– Ви сказали, що українській армії не вистачає авіації, чи дочекаємось ми передачі сучасних винищувачів?
– Я думаю, що Україна отримає авіацію, але припускаю, що на практиці це відбудеться не скоро. Я думаю, що рішення про передачу може бути ухвалене вже протягом кількох тижнів або місяців. А ось до практичного отримання та застосування на фронті пройде ще чимало часу.
Читайте: Свято наближається: коли Україна отримає "закрите небо"
Підготовка пілотів і взагалі всієї інфраструктури, пов'язаної із застосуванням авіації - це серйозний і довгостроковий виклик, навіть за наявності самих літаків, боєприпасів і аеродромів, що підходять для використання цих літаків.
– Понад десять тисяч українських солдатів проходять навчання у Великій Британії та інших європейських країнах, і вже до весни вони будуть готові. Як це вплине на ситуацію на фронті, враховуючи ту кількість та якість "чмобіків", яких росія відправила на фронт?
– Бойова підготовка будь-яких родів військ має велике значення. В Англії, наскільки знаю, проходять навчання піхотинці, вони проходять п'ятитижневий базисний курс бойової підготовки. Звичайно, цього часу мало, але за хорошого підходу за п'ять тижнів певні основи можна дати. Далі людина йде або на фронт, або на подальшу підготовку, яка дозволить вийти на якісніший рівень.
В Ізраїлі, наприклад, піхотинців з нуля навчають 8 місяців. Тому п'ять тижнів – це дуже мало, але це набагато краще, ніж ті росіяни, які тиждень-другий незрозуміло як готуються на своїй території.
А щодо пілотів — це зовсім інший календар. Досвідченому пілоту винищувача МіГ-29 не довго переучуватися на F-16, тут йдеться про кілька місяців. Але питання в тому, чи почався цей процес, як багато досвідчених пілотів зможуть відволікти від військових дій, а ще необхідно підготувати техніків.
– Про що говорить розконсервація в росії гаубиць 1943 року?
– Там не лише гаубиці, а й танки. Це говорить про те, що росія відчуває дефіцит більш менш нової техніки. А щодо артилерії, то тут ще й великий знос стволів. Загалом стволи радянського виробництва, на відміну від західного, витримують набагато менше пострілів. Росія витратила велику кількість боєприпасів на початку війни, та й зараз чимало втрачає, і проблема зносу стволів і взагалі втрат техніки та боєприпасів стоїть перед російською армією дуже гостро.
Також гостро стоїть питання з виробництвом нової техніки. Більше того, у них проблема з технікою, яка знаходиться на зберіганні. Це доволі оптимістичний момент для України. Росії багато чого не вистачає, вона вичерпує навіть радянські запаси.
