На вихідних США завдали ударів по кількох десятках об’єктів на території Іраку та Сирії. Це стало відповіддю на загибель трьох та поранення ще понад 40 американських військовослужбовців під час атаки на невеликий американський аванпост "Башта 22" в Йорданії поблизу кордону з Сирією. Це ще один крок до повзучої ескалації на Близькому Сході, яка загрожує вийти з-під контролю та перерости в повноцінну війну між США та Іраном. Тож американська дипломатія чимдуж намагається заспокоїти чи принаймні заморозити конфлікти. У якій мірі це виходить та як відволікає від інших справ, читайте у авторському матеріалі журналіста "Апострофа" Романа Кота.
Необхідність відповісти
Нинішні події на Близькому Сході – яскравий приклад того, коли ситуація виходить з-під контролю. За даними AP, американські військові пропустили удар за збігом обставин: прийняли ворожий безпілотник за американський і дозволили йому безперешкодно підлетіти до бази. По суті, прилетів "чорний лебідь".
Серед іншого, це втягнуло ще одну країну у вирву війни. Одна справа, коли проіранські збройні формування завдавали ударів по силах США в Іраку, де шиїти називають американських військових окупантами. Зовсім інша – удар по військових США в Йорданії. Слід нагадати, що ця країна є основним союзником Штатів на Близькому Сході серед арабських країн. Тож, йдеться про відвертий акт агресії. Однак король Йорданії Абдалла ІІ обмежився лише засудженням атак на свою територію.
Водночас, адміністрація Байдена не могла спустити ситуацію на гальмах, адже вперше за довгий час загинули американські військові. Додатковий фактор, який впливає на позицію Білого дому – президентські праймеріз. І до удару, і після республіканці критикували Байдена через "занадто повільну" чи "недостатньо потужну" відповідь на атаки. В умовах передвиборчої кампанії іншого годі було й чекати. Та принаймні для свого електорату демократи показали рішучість.
Читайте: Доброго ранку, Ємен: чого досягли Штати з союзниками
Водночас, постало питання – як не "перегнути палицю та не допустити повноцінної війни з Іраном. Тож у Вашингтоні вирішили завдавати масованих ударів, але з попередженням. Удари анонсували зі кілька днів, навіть називали орієнтовні дати - "на вихідних". Іран, схоже, дослухався до попередження. 1 лютого Reuters з посиланням на неназвані джерела повідомило, що високопоставлені офіцери Корпусу вартових ісламської революції Ірану, які знаходилися в Сирії, залишили країну з десятками офіцерів середньої ланки. Та активність проіранських угруповань майже не змінилась. Більше того, з'являються нові загрози. У Червоному морі на додачу до атак цивільних суден єменські хусити натякають на можливість пошкодити ще й інтернет-кабелі. Враховуючи той факт, що там по оптоволоконних кабелях проходить 17% світового інтернет-трафіку, це видається вкрай небезпечно.
Війська додому?
Нинішнє загострення підсвітило ще одну проблему – присутність військ США в Іраку та Сирії загалом. Одразу після атак США Міністерство закордонних справ Іраку вручило ноту протесту послу США. На додачу прем'єр-міністр цієї країни Мухаммед Шіа ас-Судані заявив про необхідність вивести війська США з країни.
Нагадаємо, США тримають у Сирії на невеликих базах близько 900 військових, переважно на північному сході країни і без дозволу уряду Башара Асада. В Іраку ж наразі перебуває 2500 військовослужбовців. Вони залишилися на цих територіях з часів боротьби проти "Ісламської держави" (ІД) – сумнозвісної терористичної організації, що у 2014-2019 роках контролювала значну частину Іраку та Сирії.
Слова прем’єр-міністра Іраку слід сприймати з острогою – уряди цієї країни давно балансують між Сполученими Штатами та Іраном. В Багдаді з одного боку сприймають присутність США як постійний головний біль, з іншого – як засіб стримати вплив Тегерана.
Міністр оборони США Ллойд Остін поки що спростовує плани вивести війська з Іраку та Сирії. Разом з тим, за його словами, триває обговорення з владою Іраку щодо подальшої присутності американських військ. Аргументи за: виведення військ дозволить зменшити загрозу американським військовим, що особливо чутливо на тлі виборів. Аргументи проти: виведення військ дозволить терористам ІД відновити свій вплив. Зрештою, так уже було в Іраку.
До того ж, у Білому домі пам’ятають поспішну втечу американських військ з Афганістану в перші місяці президентської каденції Байдена. Тоді кадри, коли тисячі людей в аеропорту Кабула намагалися будь-що потрапити у літаки, чіпляючись за шасі, серйозно підірвали імідж США. Цього разу існують побоювання, що після виведення військ США ІД відновить свої позиції.
Примушення до перемир'я
Паралельно американська дипломатія намагається врегулювати ситуацію навколо Сектора Гази. Потенційно це може зменшити напругу з Іраном.
Мета США – для початку укласти угоду про обмін заручниками, а далі її розширити до повноцінного припинення бойових дій. Для цього на Близький Схід прибув Держсекретар США Ентоні Блінкен. Вже вп'яте за останні 4 місяці. Географія турне широка: Ізраїль, Єгипет, Катар, Саудівська Аравія та Західний берег річки Йордан. Паралельно в Парижі відбулися перемовини між єгипетською, катарською, та ізраїльською розвідками за посередництва директора ЦРУ Вільяма Бернса.
США використовують широкий набір батогів та пряників до всіх сторін конфлікту. Так, наприкінці січня NBC News повідомляло, що Вашингтон розглядає можливість уповільнення або призупинення поставок деяких видів зброї до Ізраїлю. Також США запровадили санкції проти чотирьох екстремістськи налаштованих єврейських поселенців, які чинили насильство щодо палестинців на Західному березі Йордану.
У самому Ізраїлі ситуація також складна. Армія оборони Ізраїлю планомірно знищує інфраструктуру терористів, бойовики ХАМАС продовжують вести міські бої за допомогою підземних тунелів. А сотні тисяч мирних мешканців анклаву потерпають від гуманітарної катастрофи. Водночас у владі немає одностайності. Прем'єр-міністр Нетаньяху опинився між двох вогнів: праворадикальні міністри виступають категорично проти будь-яких довгострокових припинень вогню. Натомість опозиційні члени його військового кабінету хочуть звільнення заручників навіть ціною перемир'я. Ще один чинник, який гальмує перемовини – статус Гази після зачистки бойовиків ХАМАС. Ізраїль досі не дав чіткої відповіді з цього приводу, тож наразі опцій декілька: від прямої окупації до миротворчої місії.
Врегулювати кризу Білий дім намагається якнайшвидше, аби мати можливість зосередитися на інших загрозах. Зрештою, ні Китай, ні Росія з її агресією проти України нікуди не поділися.
Читайте: Байден піде на радикальний крок, якщо Конгрес не проголосує за допомогу Україні: заява Білого дому
