До президентських виборів у США залишається всього нічого - вже 3 листопада американці оберуть главу держави на наступні 4 роки. Конкуренцію чинному президенту Дональду Трампу складає колишній віце-президент США Джо Байден, який поки що лідирує за опитуваннями. Однак в 2016-му Трамп уже підходив до виборів в статусі аутсайдера - чим все закінчилося, ми прекрасно пам'ятаємо. Тоді в Україні були великі побоювання, що новий президент "здасть" країну Кремлю. Але цього не сталося, хоча "український кейс" дошкуляв Трампу під час виборчої кампанії, а після довів його до процедури імпічменту. Як позначилось на Україні президентство ексцентричного республіканця і чого нам слід очікувати, якщо нинішній лідер американців знову переможе - з'ясовував "Апостроф".
"Був ризик зливу України"
Скандально відомий американський підприємець Дональд Трамп, балотуючись на посаду президента США від Республіканської партії, виступав за скорочення американської участі в міжнародних справах, критикував НАТО як "застарілу" організацію, вимагав жорсткої боротьби з нелегальною міграцією, наполягав на спрощенні податкового законодавства та на перегляді торгових угод з Китаєм. Якщо економічна програма Трампа в цілому укладалася в традиції Республіканської партії, то його ізоляціоністські настрої в зовнішній політиці були скоріше проявом особистої позиції.
Кандидат-республіканець не приховував невдоволення тим, що США витрачають "занадто багато" на зовнішню політику і підтримку союзників по НАТО. Він припускав відмову від однополярної моделі міжнародних відносин, що було на руку насамперед Кремлю і іншим диктаторським режимам. Щодо РФ Трамп говорив, що може "добре порозумітися" з російським президентом Володимиром Путіним.
Перший тривожний дзвінок для України прозвучав влітку 2016 року в розпал передвиборної гонки, коли Дональд Трамп, спілкуючись з журналістами, припустив можливість визнання Криму "російським".
До осені 2016 року Дональд Трамп виглядав абсолютно "проросійським кандидатом", що викликало істотні побоювання демократичного істеблішменту в США і влади України в особі тодішнього президента Петра Порошенка. Російська влада сприйняла виграш кандидата-республіканця оваціями в прямому сенсі цього вислову: новину про перемогу Трампа депутати Держдуми зустріли оплесками і шампанським. Для тодішнього керівництва України успіх Трампа став тихим шоком.
З огляду на неоднозначну поведінку Дональда Трампа, був ризик, що президент США піде на вкрай невигідні для України геополітичні обміни з Кремлем, каже в розмові з "Апострофом" політичний аналітик і колишній народний депутат Тарас Чорновіл.
"Ризик "зливу" України на той момент, безсумнівно, був. Дональд Трамп міг би піти на низку яд неформальних домовленостей, які привели б до фактичної здачі нашої країни. Такого не сталося в силу трьох основних чинників. Перший - жорстка позиція Конгресу і розслідування "російської справи". Другий - опір проросійським намірам всередині Республіканської партії. і третій фактор - опосередкований тиск на Трампа з боку його виборців, істотну частину яких складають ділові і промислові кола. Вони зацікавлені в тому, щоб США мали торгово-економічні переваги. Такий підхід зокрема проявив себе в спробах Америки перешкодити будівництву "Північного потоку-2", що вигідно й Україні", - говорить Тарас Чорновіл.
Будучи президентом, Дональд Трамп в лютому 2017 року обвинуватив свого попередника Барака Обаму в тому, що його адміністрація допустила анексію Криму. Частина міжнародних спостерігачів сприйняли такий пасаж як спробу обілити Володимира Путіна, перевівши стрілки на екс-президента Обаму.
"М'якотілий Обама"
Барак Обама
Як не дивно, але таку позицію поділяють окремі українські ура-патріоти, які критикують Барака Обаму за нібито надмірну м'якість і обережність відносно Росії.
"Багато хто чекав і продовжує чекати, що нам допоможуть (США - "Апостроф"), що за нас будуть мало не воювати. Такого не буде. Мали місце також завищені очікування з приводу дуже жорстких санкцій, які США будуть вводити проти Кремля. Саме головне, що за Трампа Вашингтон представив нашій країні летальну зброю, чого не було за попередньої адміністрації. У американського президента досить специфічне сприйняття України, але в питанні військової допомоги він виходив також з кон'юнктурних моментів. Найважливіше в цій ситуації, що наша країна отримала летальну зброю - комплекси Javelin", - зазначив у розмові з "Апострофом" глава Центру прикладних політичних досліджень"Пента" Володимир Фесенко.
Адміністрація Барака Обами діяла в більш "екстремальних" умовах: анексія Криму, до якої колективний Захід виявився абсолютно не готовим, російське вторгнення на Донбас, запуск кремлівського проекту "Новоросія", який погрожував ліквідацією української державності. Вашингтон і Брюссель навесні-влітку 2014 року обґрунтовано побоювалися масштабного соціально-політичного хаосу практично в центрі Європи.
У такій ситуації надання Україні летальної зброї було вкрай непростим (в плані реалізації) рішенням. Як наполягають спостерігачі, влада США враховувала два основні чинники. Перше, чи готові Збройні сили України прийняти і ефективно використовувати американську зброю. Зокрема були побоювання, пов'язані з "усюдисущою" українською корупцією в оборонній сфері. Друге, Вашингтону в 2014-2016 роках (зокрема для підтримки єдності ЄС і США в питаннях антиросійських санкцій) доводилося враховувати стурбованість європейських партнерів, що поставки Києву зброї можуть спровокувати Москву на розширення агресії.
"Одночасно з цим йшов непублічний процес. Американська державна машина готувалася до поставок Україні зброї. З технічної точки зору, таке рішення не могло бути реалізовано в один момент. Навіть, якби Обама сказав, що США озброять Україну, то це не означало б, що відвантаження комплексів Javelin почалася б уже на наступний день. США враховували готовність ЗСУ прийняти сучасну зброю. Процес почався за Барака Обами, а завершився при республіканській адміністрації. Заслуга Дональда Трампа була в тому, що він не блокував надання Україні допомоги", - розповів в коментарі "Апострофу" співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник.
"Жорсткий Трамп"
Україна і Росія стали для адміністрації Дональда Трампа свого роду Сциллою і Харибдою, між якими президент-республіканець змушений був маневрувати весь час перебування в Овальному кабінеті. Розслідування спецпрокурора Роберта Мюллера щодо фактів можливого російського втручання в американські вибори 2016 року, підозри, що президентське оточення має зв'язки з ФСБ, і ГРУ, історія з імпічментом Дональда Трампа, приводом для якого стала його невдала розмова з президентом Володимиром Зеленським , "війна компроматів" між демократами і командою президента США, в якій фігурували Київ і Москва, - далеко не повний перелік того, чим запам'яталося президентство Трампа.
Дональд Трамп
Відбиваючись від нападок, підозр і звинувачень, Дональд Трамп періодично говорив, що веде "жорстку політику" щодо Москви. Він також нагадував, що саме адміністрація Обами під час перебування Хілларі Клінтон Державним секретарем затіяла "перезавантаження" відносин з Росією, незважаючи на агресію проти Грузії.
"У Трампа щодо РФ проявлявся небезпечний дуалізм. В один день він міг говорити про необхідність "жорсткої політики" щодо Кремля, а на наступний день заявити про необхідність дружби з Росією. Жорстким щодо РФ Трамп явно не був, але йому можна записати в плюс, що він не заважав Конгресу допомагати Україні. Саме американський парламент займається санкціями і фінансовою допомогою, яку виділяли для оборони і проведення реформ в нашій країні. Надання Україні летальної зброї було рішенням Конгресу, яке президент Трамп просто схвалив", - сказав в коментарі "Апострофу" експерт-американіст Ради зовнішньої політики "Українська призма" Олександр Краєв.
Дональд Трамп не міг перешкодити Конгресу, де затвердився виражений проукраїнський консенсус, не лише в силу політичних, а й юридичних причин. Влітку 2017 Палата представників переважною більшістю підтримала закон, який зарахував РФ разом з Іраном і КНДР до політичних противників Вашингтона і заборонив президенту США одноосібно скасовувати санкції проти Кремля. Дональд Трамп вкрай неохоче підписав документ.
Якщо залишиться Трамп...
Для Офісу Володимира Зеленського в нинішніх умовах президент Трамп є більш передбачуваною персоною, ніж кандидат від демократів Джо Байден. Як мінімум ясно, чого саме можна чекати від чинного президента США.
Разом з тим, як зазначають експерти, переобрання республіканця на другий термін несе певні загрози.
"У Кремлі побоюються перемоги Джо Байдена, тому переобрання Трампа саме по собі в Москві зустрінуть з великим ентузіазмом. Росіяни в такій ситуації почнуть поводитися більш нахабно по відношенню до України. Вони можуть піти на блискавичну ескалацію, так як у США немає короткострокових механізмів впливу на росіян. Американська державна машина більш ефективно працює на середніх і далеких дистанціях, коли задіюється широкий арсенал політичних і економічних інструментів примусу", - говорить Тарас Чорновіл.
У той же час експерт визнає, що перемога Байдена несе Києву лише непрямі вигоди, так як кандидат від Демократичної партії налаштований щодо РФ більш критично, ніж Дональд Трамп. Поки не можна точно сказати, чи буде Джо Байден в разі своєї перемоги беззаперечним союзником України.
Зазначимо, що зараз саме Байден вважається фаворитом гонки, але виборці в США вже не раз доводили своє вміння дивувати весь світ. Не виключено, що цього разу нас всіх може очікувати великий сюрприз. Чекати лишилося зовсім недовго.
