Італійці на референдумі проголосували проти конституційної реформи, запропонованої прем'єр-міністром Маттео Ренці, після чого він оголосив про свій намір піти у відставку. Тепер Італію, ймовірно, чекає період без постійного уряду. Президенту доведеться вирішити, чи призначати дострокові парламентські вибори, чи, наприклад, доручити іншому політику сформувати уряд, залишивши нинішню коаліцію. Висока ймовірність, що до влади на дострокових виборах можуть прийти євроскептичні популістські сили, які обіцяють провести новий референдум про вихід Італії з зони євро. Саме це і є основним побоюванням політиків і спостерігачів, а зовсім не те, що італійці відкинули запропоновані Ренці реформи. Як би там не було, рішення Ренці надає хороший урок українським політикам, яким далеко до європейської політичної культури. Але і у неї є недоліки: якщо в тій же Італії незабаром не знайдеться справжній лідер, який зуміє провести потрібні реформи, наслідки для Європи можуть бути вкрай серйозними.
На референдумі щодо конституційної реформи, який пройшов 4 грудня, 59% італійців проголосували проти запропонованих прем'єр-міністром Маттео Ренці реформ, тоді як "так" сказав 41%. Ренці послідував прикладу британського колеги Девіда Кемерона, який також пов'язав результати референдуму зі своїм прем'єрством, і зібрався піти у відставку, як і обіцяв. Тепер Італію чекає переформатування уряду. Але не виключено, що нинішній прем'єр все-таки залишиться при владі за проханням президента країни Серджіо Матарелли. Наприклад, на чолі тимчасового технічного уряду. Ще один сценарій — призначення нового уряду вже без Ренці, котрий міг б керувати країною до планових виборів в 2018 році. Варіант з достроковими виборами в 2017 році розцінюється як малоймовірний, оскільки більшість парламентаріїв побоюється приходу до влади популістів. Але останнє слово, звичайно, за президентом.
На референдум в Італії були винесені пропозиції про зміну повноважень і складу верхньої палати парламенту. Якщо б більшість громадян підтримали ідею, Італія відмовилася б від рівноправної двопалатної моделі парламенту, а Сенат втратив би право голосувати за довіру уряду, оголошення війни та міжнародні угоди. Також змінився б принцип формування Сенату, механізми виборів президента країни та складу Конституційного суду. Проект реформи критикували за те, що вона звузить багатополярність італійської політики, порушивши усталену систему стримувань і противаг. Як свідчать результати опитувань, 60-61% італійців чи то не розуміли, навіщо потрібна конституційна реформа, чи то були незадоволені урядом Ренці.
Економічні наслідки
Після оголошення результатів плебісциту курс євро до долара знизився більш ніж на 1%, впавши до двадцятимісячного мінімуму і досягнувши позначки в 1,05 долара, а потім піднявшись до 1,06. Європейські політики відреагували на події в Італії, і якщо глава МЗС Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр висловив занепокоєння з приводу відставки Ренці, то міністр економіки Франції Мішель Сапен заявив, що не вважає результати референдуму системним ризиком для ЄС, оскільки саме голосування з питання конституційної реформи — внутрішня італійська справа, а Італія — глибоко європейська країна. Не бачить ризиків стабільності ЄС і представник Єврокомісії Маргаритіс Схінас. "Ми вже бачили волатильність ринку в декількох випадках за останні кілька років, але це не має відношення до нинішньої ситуації. Національні уряди готові до таких ситуацій", — сказав він на прес-конференції в Брюсселі, також додавши, що референдум жодним чином не стосувався ЄС.
Однак схоже, що сумні для Ренці результати референдуму негативні і для ЄС. Як очікується, політична нестабільність позначиться на італійській економіці і, відповідно, на економіці Євросоюзу. Італія має великий зовнішній борг - 135% ВВП, місцеві банки і дрібні підприємства можуть зіткнутися із проблемами через падіння рівня інвестиційної привабливості після відставки Ренці. Правда, згідно висловленої агентству Bloomberg оцінки керуючим директором лондонської Millennium Global Investments Річардом Бенсоном, наслідки італійського референдуму для ринку будуть менш значними, ніж Brexit і перемога Дональда Трампа на виборах в США. За його словами, якщо ці дві події за значимістю умовно віднести до першого дивізіону, голосування в Італії виявиться лише в четвертому.
Висловлюються і досить апокаліптичні оцінки, на зразок виходу Італії з зони європейської валюти або навіть Європейського союзу. Опозиційні популістські сили "Рух п'яти зірок" і "Ліга Півночі" вже почали кампанію за проведення референдуму про вихід країни з єврозони.
Економісту, виконавчому директору міжнародного фонду Блейзера Олегу Устенку здається дивним, що Ренці спочатку дав зрозуміти, що вважає референдум вотумом довіри своїй політиці, оскільки "громадян Італії запитували про майбутнє, а не про минуле та сьогодення" країни.
"На прикладі Італії ми бачимо чіткий зв'язок економіки і політики. Основне, що лякає зараз економічних агентів — як це позначиться на політичному розкладі в Італії. Крайні популісти заявляють, що у разі проведення виборів і їх перемоги вони проведуть референдум і поставлять під питання взагалі перебування Італії в європейській зоні. Ця невизначеність просто розхитує колосально ринок. І треба не забувати, що Італія входить в топ-5 економік ЄС і єврозони. Тому як індикатор невизначеності ми бачимо і різке просідання євро. Все більше і більше, здається, є впевненість на ринку, що євро буде спрямовуватись в напрямку паритету долара", — сказав Устенко в коментарі "Апострофу".
"Також, додав він, Євросоюз не може не турбувати і те, що Італія — одна з найбільш "боргових" економік Євросоюзу: "Як далі буде відбуватися обслуговування боргу Італії і чи взагалі може Італія брати позики за тими ставками, які вона використовувала на зовнішньому ринку, — теж викликає серйозні питання".
Як зміняться відносини Італії з ЄС
На думку аналітика Міжнародного центру перспективних досліджень Євгенія Ярошенка, відставка Ренці підвищить ймовірність дострокових парламентських виборів, якщо при тій же коаліції не буде сформовано новий уряд, що, вважає міжнародник, малоймовірно.
"В Італії уряди зазвичай користуються низькою легітимністю, і вони не довготривалі. Після Другої світової війни Італія є лідером за кількістю кабінетів міністрів... Якщо будуть дострокові парламентські вибори, висока ймовірність, що переможуть якщо не ультраправі радикали, то як мінімум євроскептики — "Ліга Півночі" і "Рух п'яти зірок". І це значить, що буде складніше Італії з лідерами ЄС вирішувати фінансові проблеми, питання боргів. Крім того, є міграційна проблема: незрозуміло, чи захоче Італія приймати біженців, які через Лівію і Середземне море заходять", — сказав він нашому виданню.
На відміну від Болгарії, де нещодавно на президентських виборах переміг лівий проросійський кандидат Румен Радев, і Австрії, де вкрай правий проросійський кандидат Норберт Хофер в ці вихідні, навпаки, програв вибори президента Олександру ван дер Беллену, Італія дійсно є країною, яка сильно впливає на загальноєвропейську політику.
"Італія після того, як Британія вийде з ЄС, увійде в трійку важковаговиків. І якщо Болгарія в ЄС займає скромні позиції, то думка Італії щодо санкцій проти Росії, фінансової та міграційної політики буде в значній мірі прийнято до уваги", — пояснив Ярошенко, додавши, що високий ризик, що рішення можуть блокуватися як на внутрішньоіталійському рівні, так і на європейському, особливо якщо при владі опиняться популісти. Це не може не турбувати й Україну, оскільки Італія скептично ставиться до перспективи надання Україні безвізового режиму, має традиційно тісні економічні зв'язки з російським бізнесом і виступає за залучення Москви до вирішення конфліктів на Близькому Сході.
Ярошенко не прогнозує виходу Італії з Євросоюзу, оскільки на півдні ЄС такі ідеї підтримують менше, ніж на півночі, де країни є донорами європейського бюджету. А південні країни чекають від ЄС фінансової допомоги. Тим не менш, падіння легітимності європейських політиків і зростання популярності італійських євроскептиків, якщо вони підуть за ускладненням діалогу між Римом і Брюсселем, можуть підвищити ймовірність виходу Італії з ЄС.
"Давайте не будемо робити трагедію з відставок тих чи інших урядів або політиків! — прокоментував для "Апострофа" наслідки італійського референдуму екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко. — Це нормальна європейська практика. І якщо програма, яку висуває політична сила, уряд чи окремий політик, не підтримується суспільством, він робить правильні висновки — подає у відставку. Це у нас, незважаючи на масу різних обіцянок і провалів, все на своїх місцях і себе непогано почувають... Подивимося, яке рішення прийме президент Італії."
Як писала перед референдумом у своїй редакційній статті The Wall Street Journal, невдачі довгострокових реформ несуть більше ризиків, ніж голосування проти конституційних змін. Якщо після багатьох років стагнації у країні з третьої за розміром ВВП економікою єврозони головним реформатором вважається політик, який просуває реформу "сумнівної цінності", Брюсселю є про що занепокоїтися. На думку видання, Італії потрібні не пара нових пропозицій в Конституції, а люди, які можуть взяти на себе тягар реформ.