Моніторингова резолюція ПАРЄ по Україні, яку в Страсбурзі затверджували з незвичайно великою кількістю поправок, була прийнята у компромісному варіанті. За словами експертів, документ став найжорсткішим за останні роки. Так, в резолюції вказано на всі помилки влади, а також відзначені всі спроби уникнути відповідальності та ігнорувати реформи. Негатив від резолюції ще посилила робота української делегації в ПАРЄ, члени якої не мали одностайної позиції і намагалися використовувати голосування в власних інтересах.
Ми зібралися, щоб сперечатися
Це засідання стало одним з тих, коли внутрішньополітичні розбіжності вийшли на міжнародний рівень. Представники України в ПАРЄ не мали узгодженої і єдиної позиції з багатьох питань. Що в свою чергу призвело до того, що з 12 членів української делегації тільки 6 підтримало резолюцію ПАРЄ: Григорій Логвинський (НФ), Марія Іонова (БПП), Андрій Лопушанський (БПП), Олексій Гончаренко (БПП), Вадим Новинський (ПРО) і Володимир Ар'єв (БПП).
Утрималися Сергій Соболєв (Батьківщина), Владислав Голуб (БПП), Борислав Береза (позафракційний) і Костянтин Усов (БПП), а Олена Сотник (Самопоміч) Андрій Лозовий (РПЛ) проголосували проти резолюції ПАРЄ.
Результати голосуваня вкотре показали, що зовнішня політика та ефективна стратегія щодо її реалізації не є сильною стороною команди Петра Порошенка. Якщо в перші роки це вдавалося списувати на деяку недосвідченість команди і масштабну кризу влади в Україні, спричинену в тому числі і російською агресією, то зараз зовнішньополітичні невдачі можна пояснити швидше наявністю системних помилок, які робить влада. І той факт, що представники БПП не мали одностайної позиції при голосуванні за резолюцію, свідчить про відсутність такої й у самі партії влади: Владислав Голуб і Костянтин Усов утрималися під час голосування. Ці два нардепа потрапили в Раду по мажоритарних округах, а потім увійшли до складу БПП. Судячи з усього, позиція БПП і мажоритарників із зовнішньополітичних питань не збігається. Пояснити це можна небажанням депутатів нести відповідальність за позицію фракції, що може бути спричинено, як наміром в недалекому майбутньому припинити співпрацю, так і бажанням домогтися певних поступок.
Що стосується тих, хто виступив проти резолюції ПАРЄ, то це вихід складних відносин між БПП і Радикальної партією Олега Ляшка та Самопомічю на рівень зовнішньої політики. Якщо Самопоміч часто в питаннях зовнішньої політики займає позицію протилежну позиції влади, то радикали використовують тиск на владу для досягнення миттєвих поступок.
Якщо тенденція, позначена під час голосування, збережеться, то говорити про підтримку Заходу буде все важче. Адже відгомони такого протистояння моментально опиняються в інформпросторі, на яке орієнтуються наші партнери. І тоді вже буде неможливо списати відсутність єдиної позиції на групу друзів Росії або антиукраїнське лобі в ЄС. Але така перспектива не зупинила наших представників в ПАРЄ і вони вирішили довести ситуацію до абсурду. Навіть після того як резолюція була прийнята, нардеп Андрій Лозовий спробував трактувати її зміст на власний розсуд.
"Тому що в пункті 4.1 проекту резолюції чітко зазначено вимогу до України виконувати Мінські угоди про зміни до Конституції, які передбачають прихований в децентралізації особливий статус Донбасу ... [C] Через прийняті в процесі поправки Резолюція, в решті-решт, стала ще більш антиукраїнською. Наприклад, відповідно до цієї Резолюції ПАРЄ сепаратисти, які загинули в Одесі 2 травня 2014 прирівняні ... до Героїв Небесної Сотні. А на вимогу угорських депутатів була проголосована поправка-примха, яка ускладнює прийняття в Україні закону про українську мову як державну в повному обсязі", — написав на своїй сторінці в Facebook Андрій Лозовий.
В оригіналі ж тексту резолюції висунуті вимоги на адресу і Росії, і України. Асамблея, наприклад, висловила сподівання, що "прогрес у виконанні Мінських протоколів усіма підписантами, особливо Росією, дозволить прийняти зміни до Конституції вже найближчим часом". (п. 5.1.)
Асамблея також закликала українську владу "розслідувати насильницькі смерті під час Євромайдану, а також події навколо Будинку профспілок в Одесі відповідно до рекомендацій Міжнародної консультативної групи Ради Європи". (п. 7)
Корупція, люстрація, цензура і тиск на опозицію
Правки і та деякі формулювання тексту резолюції свідчать про те, що влада не виправдовує очікувань західних партнерів. А такі неприємні для України формулювання як "повільний процес реформування" або "відсутність прогресу" свідчать роздратування і втому від української проблеми.
Списати провали реформ на опозицію у влади не вийти, бо в документі висловлюється стурбованість відсутністю політичного діалогу і звинуваченням опозиційних сил в екстремізмі. Крім того, українську владу закликають забезпечити плюралізм у політичному середовищі та дати можливість опозиції в повному обсязі виконувати свою демократичну роль.
Виявилося, що зі свободою слова в Україні теж не зовсім в порядку — в Україні нападають на журналістів, не відбувається розслідування і не притягуються до відповідальності винні. Перепало і "Миротворцеві" за публікації даних про журналістів, які отримали акредитацію в ОРДЛО
У ПАРЄ нагадали про необхідність конституційної реформи і подальшої децентралізації. Також звернули увагу на необхідність завершення судової реформи.
Що стосується люстрації, то виявилося, що вона такому вигляді взагалі порушує права людини і закон потрібно привести до європейських норм, з огляду на рекомендації Венеціанської комісії.
Результативність роботи НАБУ і САП також абсолютно не порадувала ПАРЄ. Відносно САП йдеться про необхідність відкриття офісів у всіх регіонах країни. Також в документі зазначається, що електронне декларування — це добре, але НАБУ має мати ресурси для проведення аудиту декларацій.
У документі закликали повернути пропорційну виборчу систему і звернули увагу на підпорядкування депутатів верхівці партії. Також зажадали зміни статті 81 Конституції України, яка передбачає припинення повноважень депутат в разі його невходження до складу фракції тієї партії, від якої він був обраний. Також рекомендується скасувати положення, що забезпечують можливість змінювати партійні списки постфактум (закон про партійну диктатуру, — "Апостроф").
Перепало Україні й за мовне питання і законопроекти, що обмежують мовні права національних меншин. Було наголошено на важливості інклюзивної політики щодо мовних питань, що забезпечить стабільність у країни.
В одному з останніх пунктів зазначається, наскільки Україна далека від принципів демократії і рівноправності. У ПАРЄ звернули увагу на те, що Верховна Рада відклала ратифікацію Конвенцію Ради Європи про попередження та боротьбу з насильством щодо жінок та побутового насильства (СДРЄ № 210, "Стамбульська конвенція") і закликали парламент повернутися до якнайшвидшого розгляду та ратифікації цього документу.
Сигнал для влади
Резолюцію ПАРЄ можна назвати тим підсумком, з яким президент і парламент перетинають екватор свого політичного терміну. Єдине, що визнається в цьому документі беззапеляційно — російська агресія і незаконна анексія Криму. Все інше, що безпосередньо залежить від влади — критикують.
"Це найжорсткіша резолюція ПАРЄ по Україні за останні роки. У 2014 і 2015 роках схожі резолюції не були такими жорсткими стосовно України. Дуже багато негативних для влади сигналів. Зокрема, необхідність імплементації мінських домовленостей, про неможливість виконання чого говорить Петро Порошенко. Також йдеться про права опозиції, тиск на засоби масової інформації, дотримання свободи слова і необхідність перегляду закону про люстрацію. Всі ці моменти неприємні і болючі для української влади", — розповів "Апострофу" політолог Кость Бондаренко.
Зокрема, втретє звертається увага на те, що Україна повинна виконувати свої зобов'язання перед громадянами, які перебувають на непідконтрольній території, оскільки вони залишаються громадянами України. Отже, пенсійні та інші соціальні виплати повинні здійснюватися на території ЛНР і ДНР.
І, хоча резолюція носить декларативний характер і не є обов'язковою для виконання, українська влада не може її ігнорувати.
"Демонстративне ігнорування резолюції може викликати образу серед парламентаріїв 56 країн світу, які входять в ОБСЄ і ухвалювали резолюції. Тоді можуть виникнути складнощі з ухваленням певних міжнародних актів, з безвізовим режимом", — підсумовує Бондаренко.
