В Сербії вибухнув політичний скандал з Україною у головній ролі. Сербські опозиціонери оприлюднили документи, які начебто свідчать про те, що летальна зброя сербського виробництва (боєприпаси до 60-мм мінометів) потрапляла до нашої країни попри заборону сербського уряду на торгівлею зброєю з Україною. Також ці опозиціонери заявляють, що українці використовують сербські боєприпаси "для вбивства російських дітей на Донбасі". "Апострофу" вдалося дізнатися, що найімовірнішим організатором скандалу є Росія, яка таким чином підриває важливий для обороноздатності України канал поставок та зміцнює свій вплив на Балканах.
Сербські міни для України
Джерелом політичного скандалу в Сербії стали фото документів, опубліковані віце-президентом опозиційної Партії свободи і справедливості Марінікою Тепич у Twitter. Вони свідчать, що ще в 2015 році кіпрська компанія Petralink Limited, яка фігурує в розслідуванні Генпрокуратури України щодо розкрадань в українській оборонній сфері (так званий "Свинарчукгейт"), розпочала переговори з сербським заводом-виробником артилерійських боєприпасів "Крушик" (входить до концерну Jugoimport SDPR), про купівлю партії 60-мм мін. Що характерно, представником кіпрської компанії на переговорах із сербами був громадянин України Віталій Дементьєв. Вже в 2016 році сербська компанія "Техноремонт" купила 30 тисяч мін у заводу "Крушик", продала їх Petralink Limited, а ті вже перепродали боєприпаси польській компанії Nattan. Далі, як переконані сербські опозиціонери, міни потрапили до України, зокрема на Донбас, звідки начебто надходили свідчення про використання 60-мм мінометних боєприпасів саме сербського виробництва.
Спершу президент Сербії Олександр Вучич відкидав всі звинувачення. Але після публікації документів різко "дав задню" і визнав, що міни цілком могли бути "реекспортовані" в Україну. Він же додав, що з цього приводу сербська держбезпека навіть проводила виховні бесіди з виробниками та продавцями. Крім того, підозрами про те, що міни поїдуть на Донбас, серби поділилися з російською розвідкою.
Чи дійсно сербські міни поїхали до України? Так, але зовсім не для "вбивства російських дітей", як кричать проросійські сили в Сербії. Як повідомили власні джерела "Апострофу", кінцевим пунктом призначення сербських мін дійсно була Україна. Боєприпаси призначалися для 60-мм мінометів як українського виробництва, так і завезених з Боснії і Герцеговини, які мають на озброєнні Сили спеціальних операцій України. Але розмір партії (30 тисяч одиниць) виключає її масштабне застосування. При скорострільності 12-15 пострілів за хвилину, сербських боєприпасів вистачило б максимум на 1-2 дня бойових дій. До того ж, закупівля проводилася ще у 2016 році, коли 60-мм міномети тільки приймалися на озброєння. І, найімовірніше, сербська партія "розійшлася" на навчання та випробування.
Тому крики сербських опозиціонерів про "російських дітей Донбасу" - відверта спекуляція та політична істерія.
І можна було б не звертати уваги на цей скандал, якби не одне "але". Інцидент свідчить про те, що всюдисущі російські спецслужби переслідують дуже шкідливі для України цілі.
Одним скандалом зам’яти інший
До початку скандалу з боєприпасами однією з топ-тем сербської політики був шпигунський скандал за участі Росії. У місцевих ЗМІ поширилося відео, де російський громадянин передає велику суму грошей неназваному співробітнику Міністерства оборони Сербії і отримує теку з якимись документами.
"Події останніх днів є гарними свідченнями асиметрії російсько-сербських відносин. В Сербії пропагується образ Росії як друга і рівноправного партнера, в той час як Росія переслідує виключно свої інтереси і не зважає на сербський суверенітет. І не встигає ще толком розгорітися шпигунський скандал, як раптом випливає інформація про продаж Україні зброї. І замість того, щоб звинувачувати Росію в шпигунстві, сербські політики вимушені розповідати про щиру дружбу з Росією, і те, як вони тримали в курсі російську розвідку. Я не вважаю це співпадінням. Тим паче, що свідчення про зброю для України прийшли з Болгарії, а цим каналом інформації Росія вже користувалася" - сказав у коментарі "Апострофу" журналіст-міжнародник та дослідник Балканського регіону Анатолій Демещук.
Подібні висновки озвучив у розмові з "Апострофом" і Віталій Мартинюк, експерт Центру глобалістики "Стратегія ХХІ".
"Вірогідно, що "мінний скандал" був призначений для відволікання уваги від шпигунського скандалу. Тим паче, що інформація розійшлась від болгарської журналістки, яку вже неодноразово ловили на поширенні неправдивої або скандальної інформації. Збройовий скандал має на меті відвернути увагу від скандалу навколо російського шпіонажу та посилити тиск на нинішнє сербське керівництво, щоб примусити його бути ще більш проросійським. Це підтверджується ще й тим, що збройовий скандал є радше змаганням, хто із сербських політиків більше любить Росію", - зазначив Мартинюк.
Черговий удар Кремля
Ситуація складається так, що Росія отримує одразу три локальні перемоги.
По-перше, вщухає історія з російським підкупом і шпіонажем.
По-друге, тепер серби перебувають у позиції винного і намагатимуться засвідчити свою прихильність до Росії додатковими кроками.
"У цій ситуації Росія отримує усі карти в руки не тільки, щоб зам’яти шпигунський скандал, але й посилити тиск на офіційний Белград для більшого втягування Сербії у свою зовнішньополітичну орбіту. Москва не відчепиться від Сербії, особливо після провалів у Чорногорії та Північній Македонії, а буде намагатись зміцнити свою опору на Балканах. Це призведе до того, що Сербія все більше підтримуватиме ініціативи та позицію Росії на міжнародній арені", - зазначив Віталій Мартинюк.
Третім "зайцем", якого вбиває російська розвідка, є українські інтереси. Балкани з огляду на колишню приналежність до соцтабору та значну мілітаризацію, є цінним джерелом військових матеріалів, які повністю сумісні з нашими пострадянськими озброєннями та технікою (Україна, незважаючи на війну, досі не має власного виробництва боєприпасів і користується старими радянськими запасами, обсяги яких не безмежні). І, як повідомили джерела "Апострофа", раніше Україна без зайвого галасу могла купувати на Балканах потрібні матеріали навіть в обхід офіційних заборон. Тепер цей канал закривається, а причетним до продажу кіпрським та польським компаніям загрожують серйозні проблеми.
Майбутній розвиток подій ще покаже, наскільки серйозними будуть наслідки сербського збройного скандалу. Але українські інтереси та позиції вже отримали серйозний удар. Натомість Росія не лише "відмилася" від репутаційного провалу, а й отримала шанс обрубати всі балканські канали поставок для нашої оборонної галузі. Це є черговим свідченням того, що ніякі "розведення" військ та переговори не припинять інформаційну війну Кремля проти України.
