Днями у держдумі російської федерації запропонували скасувати постанову про визнання незалежності Литви. Очевидно, що рашистів дуже непокоїть той факт, що Литва є одним із найактивніших "адвокатів" України в Євросоюзі. Поряд з іншими партнерами представники Литви виступають за розширення пакету допомоги та якнайшвидше надання Україні статусу кандидата в члени ЄС.
Про причини такої заяви рашистів, позицію Угорщини щодо України та допомогу Євросоюзу українцям в ефірі Апостроф TV розповів депутат Європарламенту ПЯТРАС АУШТРЯВІЧЮС.
– Чому на росії так несподівано занепокоїлись питанням незалежності Литви?
- Зрозуміти, що відбувається в будинку божевільних, дуже важко. Але за цією заявою, напевно, є й серйозніші причини, які слід розуміти. Це, звичайно, неприязнь і вороже ставлення до тих країн, які допомагають і допомагатимуть Україні. Вони це розуміють, знають список, тому такі пропозиції і виникають.
З іншого боку, я серйозніше сказав би, що це все-таки індикація готовності робити якісь провокації більш серйозного характеру. І до цього треба готуватись.
– Як ви вважаєте, якими можуть бути результати таких заяв? Якщо ви кажете про провокації, то що саме це може бути, на вашу думку?
- Знаєте, у правовому відношенні росія не досягне нічого. Ми всі знаємо, який вплив росії тепер на глобальну політику. Хоча вони й мають деяку підтримку, та це не впливатиме.
Вони можуть збирати натовпи людей з антилитовськими гаслами, нагнітати обстановку, влаштовувати психологічні війни тощо, використовуючи це для внутрішніх цілей. Це неприємно, але, мабуть, ми не можемо нічого зробити проти цього. Все планується та виконується руками Кремля.
– Чи можливо, що така увага до Литви пов'язана з намірами пробивати сухопутний коридор до Калінінградської області?
– Знаєте, все можливе. Вони розуміють, що наша підтримка лише зростатиме. Звичайно, ми не прийматимемо жодних провокаційних рішень у відповідь. Ми знаємо, що ситуація й така напружена. Всі правові відносини, регулювання транзиту з і в Калінінград залишаються більше компетенцією Євросоюзу. Це не лише двосторонні відносини, а й відносини між Євросоюзом та москвою. Тому я не чекаю якихось особливих дій з боку росії щодо цього.
– Усіх українців турбує питання, чому деякі країни, особливо Угорщина, не виступають рішуче проти росії? Невже вони забули уроки історії, зокрема, що робили окупаційні радянські війська у країнах Варшавського договору?
– На жаль, треба сказати, що деякі політики забули. Не люди, а політики. Друге – це той лобізм, який тривав десятиліттями, економічні інтереси та політична корупція, яка завжди поширювалася як інфекція по Європі. І зараз розповсюджується, треба визнати. Вони зробили своє, тому я думаю, що з цим явищем ми зіштовхуватимемося ще довго, тому що всіх "сплячих агентів" москви ми ще не знаємо. Вони грають свою роль у певний період. Тому я залишаюся дуже обережно налаштованим.
– Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто підтримав слова глави угорського парламенту Ласло Кевера, який заявив про наявність психічних проблем у Володимира Зеленського. Як ви вважаєте, чому вони так висловлюються про президента України, та ще й на офіційних засіданнях?
- Я не думаю, що міністр закордонних справ Угорщини грає самостійну гру або проводить самостійну політику, це все-таки рука Орбана. Знаєте, я був поганої думки про нього, але після того, як він зробив цей віраж, викреслюючи патріарха Кирила з списку санкцій, я зрозумів, що це дуже особисте. Він може мати якийсь особливий, прямий контакт з путіним. Тому тут можна очікувати на щось дуже погане. Міністр закордонних справ Угорщини не є тим, на кого ми маємо звертати увагу. Це все ж таки гра Орбана.
– Також нещодавно у Варшаві біля посольства Угорщини організували перформанс на знак протесту проти блокування санкцій. Як ви вважаєте, такі протести та мітинги можуть вплинути на владу?
– Ви знаєте, я дуже вітаю те, що опозиційні сили та люди Угорщини мають іншу думку. Я дуже сподіваюся, що більшість угорців дотримуються проукраїнської лінії. Є велика надія, що такі політики як Орбан, які ризикують не лише репутацією своєї країни, на чергових виборах зазнають поразки. Те, що Орбан робить з Угорщиною – це не лише зовнішня та внутрішня політика, а просто війна проти опозиційних сил у різний спосіб. Я дуже критично ставлюся до того, що ми в Євросоюзі нічого не змогли вдіяти, щоб змінити це становище. Але все ж таки правда не буде на боці Орбана, ви переконаєтеся в цьому дуже скоро.
– Які зараз настрої в Європарламенті? Про що говорять усередині самої структури щодо України? Яких рішень слід очікувати найближчим часом?
– Я мушу сказати, що сьогодні ми очікуємо на заяву керівників політичних груп у Європарламенті на підтримку статусу кандидата України, а також Молдови та Грузії.
Але, по-перше, ми говоримо про Україну, вона завжди у нас стоїть на першому плані. Вже на міні-сесії після двох тижнів ми готуємо ще одну чітку та дуже зрозумілу резолюцію на підтримку кандидатського статусу України. Це дуже чітка лінія всього Європарламенту, основних політичних груп. Вчора, розмовляючи із головою Верховної ради Русланом Стефанчуком, ми також це ще раз підтвердили.
Але наші заяви, які формально дуже чітко виражають наше ставлення, мають бути підкріплені конкретними діями. Тобто політичний лобізм та отримані гарантії від країн-членів Євросоюзу. Тому що керівники країн Євросоюзу ухвалюватимуть остаточне рішення. Тут треба ще багато зробити, але ми робимо все, щоб не було жодних можливостей схибити цього разу.
– Я так розумію, мета Європарламенту полягає в тому, щоб якнайшвидше надати нашій країні необхідну зброю. Що ви можете сказати з цього приводу?
– Немає жодних сумнівів, що Україна має й надалі систематично у великих обсягах отримувати озброєння. Я повністю згоден із тими, хто каже, що перемога вирішуватиметься на полі бою. Так уже трапилося, що ми не можемо на це не звертати уваги і ми говоримо з усіма представниками країн, які ще буксирують із постачанням зброї, зокрема, з Німеччиною.
Знаєте, створювати такий загальний клімат підтримки та вимоги, щоб допомога зброєю йшла негайно - це максимум того, що ми на сьогоднішній день можемо зробити. Звичайно, усім цим столицям, які все ще стикаються, на мою думку, з більш політичними, ніж технічними проблемами, треба просто створювати такий клімат політичної незручності і іноді сорому, що вони не роблять усе і мають якісь формальні аргументи. Я не розумію, як це може відбуватися під час такої кривавої війни і агресії з боку росії. Я не уявляю, як вони будуть поводитися вже після перемоги, нашої спільної перемоги. Як вони пояснюватимуть свої дії? Тому що це забути і пояснити просто неможливо.
– Канцлер Німеччини Олаф Шольц заявив, що Німеччина надає підтримку Києву більше, ніж будь-хто інший. Проте ми знаємо, що за останні дев'ять тижнів Німеччина до мінімуму зменшила постачання військового спорядження Україні, а також уникає постачання важкого озброєння. Що ви можете сказати про позицію Німеччини?
– Я не можу підтвердити цю тезу, що Німеччина робить максимум. Інакше ми вже давно побачили б цю поставлену німцями зброю на боці української армії. Тому стверджувати, що Німеччина зробила все і може з гордістю дивитись у вічі українцям - я б так не сказав, на жаль. Могло бути набагато краще і значно більше цієї допомоги.
Знову ж таки, не забуваємо, що Німеччина є найбільшою економікою Євросоюзу. Якщо так поводиться найбільша економіка, уявіть, який сигнал надсилається іншим країнам, які, можливо, мають більше фінансових та інших обмежень і необов'язково в принципі мають те озброєння, яке так необхідне Україні. Я не знаю, час правди, мабуть, не на боці Берліна.
– Зараз, коли в Україні триває війна, ми бачимо, що у Євросоюзі немає єдності в ухваленні рішень. Є ще російські агенти, які блокують затвердження санкцій. Чи може взагалі змінитися архітектура безпеки в Європі, і як на політичному рівні у майбутньому країни зможуть співпрацювати між собою?
– Вся ця архітектура безпеки, наші відносини та принципи зміняться лише після того, як буде зроблено певні висновки. Це вже почалося, я можу вас запевнити у цьому. Але не всі країни і не всі політики до кінця зрозуміли, з яким агресором, з якою відсталою в політичному та економічному плані країною ми стикаємося – тобто з росією. Те, що такі зомбовані люди, що живуть у таких злиднях і мають таке уявлення про сучасний світ, і концентрація таких людей у найбільшій країні світу – це, мабуть, відкриття для багатьох.
Але я бачу, що дехто намагається це спростовувати. Вони думають, що це лише часткове вираження або дія, яка утворилася з якихось причин. Вони не можуть дозволити собі зробити висновок, що ми маємо справу із варварською країною. Поки певні політики кажуть, що не треба принижувати росію, коли вона сама принижує себе і загрожує світові, поки ми чуємо такі висловлювання, говорити про те, що ми в Європі правильно розуміємо те, що відбувається зараз, я не можу. Але це рано чи пізно станеться - це неминуче. І тоді будуватиметься нова система відносин. Ми маємо зробити з цього висновки і організувати себе.
У цьому плані я оптиміст. Я думаю, що ми зробимо правильні висновки, і вже ухвалюємо і ухвалюватимемо правильні рішення. До речі, напередодні ми голосували за резолюцією, яка описує політику безпеки та оборони країнами Східного партнерства. І там ви знайдете вже деякі визначені нові конструкції, які, я думаю, будуть домінувати в майбутньому.
