За вісім місяців повномасштабного вторгнення російських військ в Україну у сусідню Польщу перебралися кілька мільйонів біженців з нашої країни. "Апостроф" з’ясовував, чи стало легше українцям у Польщі знайти роботу та як працевлаштуватись.
Нестача робочих рук
Повномасштабна війна в Україні вплинула і на польський ринок праці. Якщо до 24 лютого кордон перетинали переважно заробітчани, то з перших днів війни для більшості чоловіків виїзд закордон став тимчасово неможливим. Натомість до Польщі поїхали жінки, діти, особи з інвалідністю та літні люди.
"80% всіх, хто виїхав, жінки. Це змінило весь процес працевлаштування в Польщі. Раніше 65% тих, хто працевлаштовувався, складали чоловіки, а жінок було менше. Зараз польські роботодавці стикнулись із тим, що їм не вистачає робочих рук", - говорить "Апострофу" Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації з міжнародного працевлаштування.
Читайте: Українці можуть отримувати польську пенсію: як її оформити
При цьому, польські роботодавці зіткнулись із деякими складними моментами.
Гендерна невідповідність. Йдеться про те, що жінки не можуть працювати в сферах, де раніше були задіяні чоловіки: будівництво, важка фізична праця на заводі тощо.
"Польські роботодавці намагались знайти компромісні рішення і працювали з чоловіками з інвалідністю, з літніми чоловіками, яким виповнилось 60 років. Певною мірою це вирішило проблему, але повністю потребу в працівниках не покрило", - говорить Василь Воскобойник.
Читайте: У Польщі вирівняють зарплати українців та поляків: у чому суть новації
Невідповідність локації. Через віддаленість місця роботи від місця проживання.
"Жінки їхали переважно або з дітьми, або з літніми батьками. Для них проблема номер один – не пошук роботи, а пошук житла. Якщо жінка знайшла житло у Варшаві, а роботу - в 100 км від Варшави, то вона туди не їде, бо передусім їй треба вирішити, де буде мешкати її родина. Роботодавці в свою чергу не можуть запропонувати помешкання для всієї родини. В них інше завдання – заробляти кошти. Вони не можуть дозволити собі додаткові витрати", - коментує Василь Воскобойник.
Невідповідність кваліфікації. Жінки, які поїхали після 24 лютого – це переважно українки з вищою освітою, що мали в Україні роботу та були фахівцями.
Вони не готові йти на робітничі спеціальності з кількох причин:
- брак вмінь і досвіду;
- небажання працювати в тій чи іншій сфері;
- неможливість залишити дітей чи літніх осіб, з якими приїхали.
Роботу знайти стало легше
Та з плином часу біженці потроху звикають до нових умов. Частина з них, звісно, вже повернулась в Україну, частина чекає, доки в Україні завершаться бойові дії. Але чимало серед жінок та дітей залишаться за кордоном значно довше, аніж триватиме війна.
"Країни Європи розширили дію тимчасового прихистку до березня 2024 року. Тож сподіватись на те, що люди повернуться, не варто. Принаймні до закінчення війни і відновлення економіки, і, відповідно, заробітних плат", - вважає Василь Воскобойник.
Чому? Відповідь проста. Країни Європи, і зокрема Польщі, зацікавлені, щоб українці лишались. Вже зараз спрощують легалізацію перебування та відкривають ринок праці.
За словами фахівця фонду "Зустріч", що у Кракові, після 24 лютого в Польщі стало легше знайти роботу, і суттєво розширився список вакансій, на які запрошують українців.
Наприклад, один із найвідоміших сайтів пошуку роботи в Польщі pracuj.pl.
Донедавна кожна третя вакансія на ньому була з позначкою "запрошуємо працівників з України". Нині на сайті створили вже навіть окремий розділ для українців українською мовою. Можна вибирати галузь, місто у якому хочете працювати.
Зараз українцю об’єктивно легше знайти роботу в Польщі не за робітничою спеціальністю, аніж це було до війни. Але є дві умови: знання мови та місцевих реалій.
"Проблема в тому що наші фахівці – наприклад, бухгалтери – не знають місцевого законодавства, мови і не можуть працювати по спеціальності. Це саме стосується юристів, банкірів тощо. Спершу треба вивчити мову, набрати знань зі сфери, в якій працювали. Перше, мова, потім нострифікація диплому і можна виходити на ринок праці. Але більшість людей думають про заробіток тут і зараз, а не про навчання", - говорить Василь Воскобойник.
Польщі це вигідно
Український слід видно майже в усіх сферах польського суспільства. Відкриваються українські школи, українські медіа, українські центри з працевлаштування, психологічної допомоги, культурні осередки. Можливо, незабаром дійде час і до українських лікарень. Всі ці установи потребують фахівців, і чимало біженців знаходять роботу саме в таких осередках.
"Жінки, які адаптуються там, і діти, які ходять до школи, повертатись не будуть, - говорить Василь Воскобойник. – Будемо відверті, діти дуже швидко інтегруються, а Польща зацікавлена в наших жінках і дітях. Звісно, для України це велика проблема".
Більше того, експерт переконаний, що чимало українців поїде до Польщі й після завершення війни. Це будуть передусім чоловіки, які захочуть об’єднатись зі своїми родинами.
"Після закінчення війни люди поїдуть саме до Польщі. Чому Польща? Це близькість до України, швидка адаптація і на відміну від Німеччини, де до речі зареєстровано більше 1 млн людей, які отримали тимчасовий захист, це країна яка спростила вихід на свій ринок праці. І там більше потрібні представники робочих спеціальностей, на відміну від Німеччини, яка більшою мірою потребує фахівців", - наголошує Василь Воскобойник.
Оскільки в Європі вирує демографічна криза, а біженці – це переважно мешканці великих міст, які були фахівцями, то уряд країни зацікавлений, щоб люди залишались, інтегрувались і на перспективу робили внесок у економічний розвиток.
Робота офіційна!
Фахівці радять шукати роботу через агенції з працевлаштування, бо це легше, надійніше, і є до кого звернутись у разі проблем. Головне – в жодному разі не погоджуватись на нелегальну працю. На момент виходу на роботу на руках має бути трудова угода.
"Якщо хтось із компаній-посередників говорить, що вам треба заплатити гроші за консультацію, підготовку документів, чітко розумійте – перед вами шахраї, на 99%. Це мусить бути червоною лінією. У них головна мета – отримати від вас кошти", - підсумував експерт.
