Є річ, що завадила планам Путіна розчленувати Україну навпіл - російський політик

Про те, як санкції США впливають на російську владу, що завадило Володимиру Путіну реалізувати плани з розчленування України і коли зросте турбулентність в оточенні глави Кремля, в інтерв'ю "Апострофу" розповів російський опозиційний політик ЛЕОНІД ГОЗМАН.

- США нарощують санкційний тиск на РФ, наскільки це дієво і результативно, особливо "кремлівська доповідь" про російських олігархів (розмова відбулася за кілька днів до публікації документа, - "Апостроф")?

- Це не завжди видно зовнішньому спостерігачеві, але ефект дуже сильний. Є ефект від секторальних санкцій. Вони мені не подобаються, тому що знижують якість життя російських громадян, більшість з них ні в чому не винні. Недобре, коли люди платять за дії начальства.

Що стосується санкційних списків – вони дуже болісні. Люди не можуть користуватися накопиченим майном, яке в них є на Заході. Вони змушені відмовитися від життєвих планів, які у них були. Це різко підвищує напруженість серед еліт.

Я думаю, що саме завдяки санкціям і взагалі жорсткій позиції Заходу РФ не пішла на продовження наступальних дій на південному сході України, очевидно, що план був не обмежуватися Донецьком і Луганськом, а захопити весь південний схід як мінімум, а то й взагалі розчленувати Україну навпіл. Тому я вважаю, що санкції дуже ефективні.

- Спецпредставник Державного департаменту США з питань України Курт Волкер і помічник президента Росії Владислав Сурков зустрілися в Дубаї. Сурков сказав, що пропозиції американців є "конструктивними" і "такими, що реалізовуються". Як це зрозуміти? Вони хочуть послабити або скасувати санкції?

- Ніхто не буде послаблювати або скасовувати санкції на підставі слів Суркова. Я думаю, що така примирлива фраза говорить про те, що частина російської еліти хоче зниження напруженості. Керівництво дуже втомилося від напруженості та ізоляції, і вони шукають такі шляхи. Можливо, це зроблено напередодні публікації "кремлівської доповіді". До цього всі ставляться серйозно. Наприклад, пан Андрій Костін, керівник Внешторгбанка РФ, - це впливова і серйозна людина. І раптом він сказав, що введення санкцій буде рівнозначно оголошенню війни. Звичайно, це не так, не оголошуватиме Росія війну. Але мені здається, що це говорить про всю серйозність сприйняття санкцій в Кремлі та російській еліті в цілому.

- Як я розумію, в РФ серед опозиції йде дискусія – ходити чи не ходити на вибори. Яка аргументація в обох сторін і що Ви думаєте з цього приводу?

- Аргументи тих, хто вважає за краще не йти, досить прості, [Олексій] Навальний же назвав це бойкотом. Якщо багато народу не прийде на вибори, то буде низька явка. Це ставить де-факто проблему легітимності, але не де-юре. Тому що де-юре, якщо навіть один Володимир Володимирович Путін прийде на вибори і проголосує за себе, вибори вважатимуться такими, що відбулися. В Росії немає нижнього порогу явки. Але де-факто, наприклад, 20% явки – це дуже мало. Навальний закликає не йти (на вибори). Багато людей вважають, що не треба йти – це фарс. З точки зору наслідків для майбутнього країни, потрібно розуміти, що ніяка кампанія не вплине на електоральну поведінку громадян. Люди підуть або не підуть – це не пов'язано з тим, що каже Навальний або хтось інший.

Звичайно, явку чекають низьку. В прихильників Путіна немає мотивації йти на вибори, він і так переможе. Звичайно, після виборів, якщо буде низька явка, Навальний може сказати: подивіться, як багато моїх прихильників, усі, хто не прийшов – мої прихильники! Це не так. Це одна лінія поведінки.

Інша лінія поведінки говорить, що треба брати участь. Ця група говорить: якщо ви голосуєте не за Володимира Володимировича або псуєте бюлетень, ви зменшуєте його відсоток. Що ж – справа хороша. Я особисто вважаю, що на політичну ситуацію вплинути не можна, ми її програли. Влада намалює цифри явки та цифри відсотків голосів. Більше того, навіть якщо вони не будуть малювати, то цифри явки і підтримки Путіна будуть достатні для переконливого свідчення на його користь. Це факт!

При прийнятті такого рішення треба виходити з власних інтересів. Наприклад, яка дія дозволить тобі подолати почуття приниження, яке виникає у більшості нормальних людей в зв'язку зі знущанням, яке зараз відбувається? Я особисто піду і зіпсую бюлетень. Ні за кого з тих, хто там бере участь у виборах, я не голосуватиму.

- Інші учасники виборчого процесу – [Володимир] Жириновський, [Павло] Грудінін, [Ксенія] Собчак і [Григорій] Явлінський. Чи є інтрига в тому, хто буде другим?

- Все це неважливо. Реально важливим є те, скільки наберуть Грудінін і Жириновський, їх співвідношення. І що важливо - скільки набере Ксенія Собчак. Тому що Собчак, на мій погляд, готують до того, щоб вона створила прокремлівську ліберальну партію. Вона буде спойлером для справжньої ліберальної опозиції, і в цьому сенсі в Кремлі зацікавлені, щоб вона взяла більше. Є чутки, що в деяких губерніях губернатори отримали наказ сприяти їй у зборі підписів. Для Ксенії Собчак важливо, щоб вона отримала більше, ніж Явлінський, якого можна відправляти у відставку. Вони подивляться, якщо Ксенія візьме хороший результат, то вони її допустять до виборів. Якщо вони відчують, що в неї, як не крути, результат буде дуже скромний, то її не допустять до виборів. Вона зможе сказати: Кремль мене боїться!

- Вибори призначили у день річниці анексії Криму. Це все ще дає популярність Путіну?

- Йому багато що дає рейтинг, не тільки Крим. Перш за все, рейтинг дає політика протиставлення Росії всьому світу, така ось агресивно-шовіністична позиція. Така позиція подобається значній частині російських громадян, що нівелює роздратування, яке теж накопичується. Але невдоволення і втома накопичуються теж.

- Наскільки стабільним є путінський контроль над елітою з огляду на санкції? Чи може під час наступного терміну Путіна статися розкол еліт?

- Я думаю, що буде ось як. Після 19 березня, на ранок після виборів, різко зросте турбулентність у верхах. Тому що за Конституцією це останній термін – до 2024 року, не пізніше. Далі у Володимира Володимировича кілька можливих рішень.

Перший варіант: можна спробувати піти на вільні вибори, але він на це не погодиться.

Другий: спробувати знайти місцеблюстителя, відійти на 6 років, повернутися на президентську посаду. Це пізно. Йому в 2030 році буде 78 – трохи пізно.

Третій: шукати наступника, який буде не місцеблюстителем, а реальним президентом після нього.

Четвертий: міняти Конституцію таким чином, щоб зберегти за собою владу.

Яким з двох останніх шляхів доведеться піти – це питання. Але турбулентність зросте. Оточення почне йому пропонувати різні ідеї зміни Конституції, різних людей на позицію наступника. Боротьба різко загостриться.

Чи призведе це до розколу, якщо під цим розуміти бунт проти нього? Мені здається, що ні. В еліту проходив негативний відбір, туди давно не беруть дуже розумних, людей з почуттям власної гідності. Бунт у верхах мені уявляється малоймовірним, а загострення боротьби – це ймовірний сценарій.

- І що робити російським лібералам в таких умовах, якщо уявити в них наявність єдиної волі?

- У ліберальної опозиції не може бути єдиної волі, тому що вона на те й ліберальна. Але що робити? Є кілька ліній. Перше: оскільки боротьба загостриться, то потрібно брати участь у всіх можливих виборах. В нас муніципальні депутати у Москві добилися непоганих успіхів, це непогана позиція. Друге: треба займатися просвітницькою роботою. Треба готувати країну до періоду після Путіна. Третє: зберігати прошарок, до якого я маю честь належати, російську інтелігенцію, яка є гарантом того, що після Володимира Путіна буде не фашистський режим, а щось нормальне.

Не виключено, що після Путіна буде дуже поганий період якийсь час, гірший, ніж з ним. Причому, чим довше він при владі, тим більше шансів на те, що після нього буде дуже погано.

І четверте: зберігати почуття власної гідності, розуміти, що це країна росіян, а не когось ще.