Президент Росії Володимир Путін новими ядерними погрозами на адресу Заходу намагався, серед іншого, домогтися "здачі" йому України, але цей план провалився.
Про чергову поразку Кремля, газовий шантаж і розкладання російських еліт, яке дійшло до межі, в інтерв'ю "Апострофу" розповів російський політолог і публіцист АНДРІЙ ПІОНТКОВСЬКИЙ.
- Володимир Путін під час звернення до Федеральних зборів РФ заявив, що Росія має ядерну зброю, аналогів якій немає у світі. Як ви думаєте, кому був адресований цей відеоролик з РК "Сармат", що, за його словами, є зброєю майбутнього?
- По-перше, це був ролик не ракет "Сармат", а ракет "Воєвода" 2007 року. І ці ракети були побудовані за великої участі українських вчених та інженерів.
Але я хочу сказати про значно більшу безглуздість усієї вистави Путіна. Адже він у чому переконував США і весь світ? Що ми можемо ядерним ударом знищити США. Але в цьому немає ніякої новини. Це відомо понад 50 років з часу Карибської кризи, коли [Джон] Кеннеді та [Микита] Хрущов зупинилися на межі катастрофи, зрозумівши і усвідомивши, що вони знаходяться в стані можливості взаємно гарантованого знищення, як це називають фахівці з ядерної стратегії.
Так, Росія може знищити Штати. І США теж можуть знищити Росію. І ніяких нових вельми сумнівних озброєнь, як це було показано в мультиплікаційному фільмі, для цього не потрібно.
Через цей мультфільм піднявся дикий галас. Ясна річ, що це передвиборний мотив, що США виходом з Договору щодо ПРО порушили паритет, а ось ми тепер його відновили. Путін вже порівнюється зі Сталіним, який в 1945 році організував створення радянської бомби, дізнавшись про існування американської, тощо.
Для мене є дві найстрашніші речі в цьому дійстві. Перше – це те, що Путіним маніпулюють, а він вірить у всі казки. А друге – що справа не в Путіні. Розкладання так званої російської еліти дійшло до межі. Адже в Манежі в Кремлі зібралися, щоб ці мультики подивитися, і там була вся російська еліта, яка в єдиному пориві й тваринному захопленні підскакувала, коли їй показували ці мультиплікаційні фільми.
Адже з яким ентузіазмом розповідав Путін про ці нові іграшки. Видно було, що він не вигадує. Ось перша частина його промови була дуже нудною – він бубонів, а аудиторія зустрічала його з нудьгою. Все, що він говорив про покращення життя – він розумів, що бреше, і аудиторія це розуміла. А в другій частині Путін розповідав про ракету з величезним ентузіазмом. А як загорілася аудиторія, як світилися в них обличчя, як вони підскакували в овації.
Розумієте, кілька місяців тому Путін відзначився тим, після чого в будь-якій країні президент пішов би у відставку – він на своєму планшеті показував американському кінорежисеру [Оліверу] Стоуну, як його чудові космічні сили руйнують все в Сирії. А виявилося, що це комп'ютерна гра, яку йому підсунули його люди з Генштабу. І так само йому підсунули ці картинки і розповіді про ракету "Сармат". І він у все це щиро вірить.
Це важкий стан в російському суспільстві. Путін дійсно знаходиться вже в такій стадії ментального розкладання, що за станом здоров'я він може опинитися не на своїй посаді, не будучи фізіологічно здатним виконувати свої завдання. Але на його місці опиниться хтось із цього натовпу – і це все дуже сумно і дуже важко.
Що стосується реакції з Вашингтона, то, на мою думку, найбільш адекватна реакція пролунала з Пентагону, що вони про всі російські проекти обізнані набагато краще, ніж пан Путін.
А божевільний пропагандист [Артем] Шейнін кричав, що Трампа будили 28 разів під час виступу Путіна. Вони чомусь були впевнені, що весь Захід жахливо злякається (цих ракет), але це викликало лише ставлення сміху до того, що було їм показано в цьому перформансі. Але, з іншого боку, в Держдепартаменті офіційно підкреслили, що це вкрай неприємно для відносин, коли на такому високому зібранні показують мультиплікаційний фільм про знищення США. Про які ж тоді співробітництво і партнерство можна говорити?
Звичайно, одним із мотивів Путіна була вкрай жорстока військова поразка в ніч на 8 лютого в Сирії (знищення найманців із ПВК "Вагнера", - "Апостроф"). Путін же зник на два тижні, а це (виступ перед Федеральними зборами, - "Апостроф") була перша його велика поява. Їм треба було чимось відповісти на цю принизливу поразку. Адже в надзвичайно дурній і підступній військовій операції було вбито сотні російських військовослужбовців. У будь-якій нормальній країні було б оголошено тижневу жалобу. А він навіть нічого сказати з цього приводу не може. У відповідь вони лише намагаються вимістити шалену лють на сирійському населенні в Східній Гуті, піддаючи його бомбардуванню, в тому числі хімічною зброєю. І ось така спроба залякати США.
І ще один дуже важливий момент, що надзвичайно важливо для України. Він же весь час повторював: "Зі мною не хотіли розмовляти, а тепер будемо розмовляти на абсолютно інших умовах". Це все той же ядерний шантаж, мовляв, "я можу скаженою слиною плюнути, а не хочете, давайте домовлятися". А його мовою домовлятися – це означає визнати його право на повне домінування на пострадянському просторі як мінімум. "Визнайте моє право робити з Україною те, що мені хочеться" – це центр його політики.
Він не збирається запускати ці дурні штучки завтра ж. Він прекрасно знає, що як він може десять разів знищити Америку, так і вона його знищить разів зо двадцять.
Ну, може, божевільний Гітлер або божевільний Сталін готові були б знищити (ворога). Але ні у Гітлера, ні у Сталіна не було трильйона доларів у США, не було там будинків, не було дітей в університетах, дружин і коханок у палацах. Це ж божевільна маячня – красти і розграбувати величезну країну, щоб зібрати на Заході трильйон доларів і залякувати їх же ядерним знищенням.
А Україна зараз стає центром світової політики, тому що той конфлікт, який нав'язує Путін Заходу, означає наступне: "Віддайте мені Україну або я можу вас знищити ядерною зброєю". Але на це питання йому вже давно відповіли. Ніхто на угоду з ним не піде. І вже наступного дня після виступу Путіна його так званий "агент впливу" Трамп продовжив санкції проти РФ. Він же не може явно гальмувати санкції і захищати Путіна, тому що це прискорить його шлях до імпічменту. А Держдепартамент вже остаточно оголосив, що продає Україні Javelin. Тобто єдиним раціональним поясненням божевільної поведінки Путіна був шантаж і спроба залякати американців, щоб вони здали їм Україну. І цей план Кремля провалився.
- У п'ятницю Росія спробувала завдати ще одного удару по Україні. "Нафтогаз" виграв у Стокгольмі суд у "Газпрому", і у відповідь російська компанія заявила про наміри розірвати всі угоди з "Нафтогазом" в односторонньому порядку, в тому числі транзитний договір на поставку газу в Європу. Це черговий елемент шантажу з боку Росії? Мовляв, "натиснемо на Європу, і вона допоможе нам підкорити Україну"?
- Ну що тут вдієш. Незалежність країни та її свобода повинні коштує якихось грошей.
А Європа і раніше намагалася нав'язати Україні політику Кремля. Олланд і Меркель (під час мінських перемовин, - "Апостроф") раніше неодноразово намагалися нав'язати Києву путінську інтерпретацію Мінських угод, щоб Кремль міг легалізувати цих бандитів (бойовиків так званих ДНР-ЛНР, - "Апостроф"). Але тоді цього не вийшло, а зараз про це вже не може бути й мови.
- Для чого ж тоді Москві розривати договір, який і їй вигідний на сьогоднішній день?
- Від ненависті і сказу. Крім того, у Москві вважають, що це допоможе з проектом "Північний потік" тощо.
Я думаю, що для України це дуже хороший момент. Якщо йде війна і Україна воює з російським агресором, то чим раніше будуть розірвані з ним всі економічні зв'язки, тим буде краще для перемоги.
А все, що робить Росія за останні роки, – це погано для неї. Агресією проти України вони себе загнали в кут. Ви ж пам'ятаєте, яка була атмосфера в Москві навесні та влітку 2014 року. "Русский мир", "Новоросія" і 10-12 українських областей під владою Кремля – все це провалилося. У Путіна ж був чіткий розрахунок – розв'язати етнічну війну росіян проти українців на території України. Але це не спрацювало, оскільки переважна більшість російського населення України залишилося вірною українській державі. Тобто Кремль зазнав стратегічної поразки ще влітку 2014 року. Тоді все вирішилося. Вони ж всюди намагалися влаштовувати перевороти – в Харкові, Дніпропетровську (нинішньому Дніпрі), Одесі. Але це ніде не спрацювало, крім Донбасу.
- А як прокоментуєте слова патріарха Кирила, який в Болгарії заявив, що в Україні йде виключно "громадянська війна"?
- А хто такий патріарх Кирил? Це полковник КДБ Михайлов. Звичайно ж, він бере участь у цій війні проти України, так само, як і Московська патріархія в Києві, так само, як і такі державні діячі України як Віктор Медведчук чи Рінат Ахметов. Я досі не розумію, чому вони вважаються великими діячами України. Ці люди винні у розв'язуванні війни проти України.
- І останнє запитання. 2 березня Тристороння контактна група за участю представників донецьких і луганських бойовиків заявила про повне і безстрокове перемир'я з 5 березня. Бойовики справді готові припинити вогонь або це чергові ігри Кремля?
- Я якраз сьогодні (розмова відбулася пізно увечері в п'ятницю, 2 березня, - "Апостроф") слухав виступ [спецпредставника Дерджепу США щодо України] Курта Волкера, який каже, що погрози погрозами, але Москва говорить про можливість поступового відходу з Донбасу. Наприклад, під час прес-конференції з австрійським канцлером Путін говорив про можливість розміщення миротворців ООН на всій території "Лугандонії" (окупованих районів Донецької і Луганської областей, - "Апостроф").
Так що тут ми бачимо два різних процеси. З одного боку, ядерний шантаж, а з іншого – готовність до якихось поступок.
Це теж можна пояснити, тому що будь-якою ціною треба запобігти тим санкціям, що були відкладені – заморожуванню та конфіскації активів російських олігархів і кремлівської еліти. Якимось чином їм вдалося переконати Трампа і Тіллерсона засекретити цю інформацію, яка буде катастрофічною для них. Вони намагаються будь-якими засобами призупинити оприлюднення цієї інформації. І тут вони застосовують цілу комбінацію засобів – як шантаж, так і демонстрацію готовності до конструктиву щодо Донбасу.
