Російська Федерація вкотре стягує війська до регіонів, які межують з Україною. Але, за даними Генштабу ЗСУ, у Росії відбувається звичайна ротація - і нічого більше. Чи можлива ескалація конфлікту на Донбасі, як велика війна позначиться на Росії та яка ідея фікс у Володимира Путіна - у програмі Роксани Руно "Всьо по бєспрєдєлу" на Апостроф TV розповів російський журналіст ІГОР ЯКОВЕНКО.
– Секретар ради безпеки Російської Федерації Микола Патрушев провів у Москві зустріч із директором ЦРУ Вільямом Бернсом. Чи може це говорити про те, що відносини між Росією та США не такі вже й погані? Які таємні питання обговорюють представники двох країн, включаючи питання України?
– Такого роду зустрічі були завжди. На сьогоднішній момент дипломатичні контакти між США та Росією зруйновані. Щодо України, то мені важко уявити якусь загрозу від цієї зустрічі. Глава ЦРУ не може вплинути на військову допомогу, яка надходить зі США. Так само глава ЦРУ не зробить нічого, щоб скасувати санкції проти Росії – такої опції не існує.
Це в Росії Патрушев чи якийсь Олександр Бортніков (директор ФСБ РФ, – "Апостроф") мають неконституційні повноваження. А голова ЦРУ – це чиновник, який досить жорстко затиснутий у рамки американського законодавства. Санкціями займається Конгрес США, на який глава ЦРУ жодного впливу не має, принаймні прямого.
– Посол Росії у Сполучених Штатах Анатолій Антонов сказав, що Росія та США перебувають на "відповідальному рубежі", і запропонував "обнулити" всі відносини та почати спочатку.
– Обнулення для Росії – це найголовніше слово останніх двох років. Обнулення Конституції, обнулення путінських термінів, обнулення політики. В результаті ми отримуємо поступове обнулення Росії. Посол Росії в США може говорити все, що завгодно, є об'єктивний процес.
Те, що Путін не поїхав на переговори щодо клімату в Глазго – це пов'язано не тільки з тим, що він боїться заразитися, він більше не є співрозмовником, йому нема чого сказати з основних питань сучасності: переходу на зелену енергетику, боротьбу з глобальним потеплінням.
У 2030 рік світ Росію тією, як вона є зараз, не пустить. Мається на увазі не те, що її зітруть із карти, а просто вона перестане бути комусь цікавою. Вона вже починає жити у минулому. Єдине чим Росія цікава світовій спільноті – вона може завдати якихось неприємностей. Єдиний товар, який дедалі більше займає питому вагу у торговому обороті Російської Федерації – це неприємності. Якщо нещодавно це були нафта та газ, то сьогодні їхня кількість поступово зменшується в економіці, а неприємності залишаються.
– Але захоплюючи території України, Росія спокійно віддає свої території тому ж Китаю.
– Тут грає історія з триєдиним народом – це путінський бзік, його надія на відновлення Радянського Союзу у вигляді "русского мира". Це його ідея фікс. Україна, на думку Путіна, це недодержава, яка через непорозуміння не є сукупністю російських областей. Це ще одне свідчення того, що Путін погано знає історію.
На нещодавній зустрічі зі школярами він запевняв, що Петро І протягом семи років воював зі Швецією і назвав це Семирічною війною. На що школяр йому акуратно сказав: "Володимире Володимировичу, це була не Семирічна війна, а Північна війна і тривала не 7 років, а 21 рік".
Це людина глибоко безграмотна, і такі ж, в основному, його радники. Звідси й усі проблеми, від жахливої некомпетентності нинішнього російського керівництва. Вони ні в чому не орієнтуються крім арифметики, крім того, щоб відібрати та розділити.
– На всіх федеральних каналах говорили про триєдиний народ – Україна, Білорусь, Росія – усі брати. Наразі почали говорити про єдиний народ, тобто свідомо стирати найменші, навіть якісь показові відмінності чи шанс на незалежність та самостійність. Три народи намагаються зробити єдиним. Ви помітили цю зміну в офіційній пропаганді?
– Усе менше людей вже спостерігають за тим, що відбувається в російському телевізорі, бо дуже вже гидко. Ці голови розуміють, що вони втратили Україну як співрозмовника. Коли спікер Ради Федерації Матвієнко входить до якоїсь зали засідань, то звідти виходить одразу кілька європейських делегацій.
Вже й коло українських експертів на російському телебаченні зменшується, і вони більшою мірою користуються послугами одних і тих самих людей. Тому що там уже говорити нема з ким. Вся мова зводиться лише до образ, принижень та істеричних вимог розбомбити Київ.
Насправді вони втратили не Україну, а здатність говорити хоч з кимось в Україні. Їхня риторика розрахована не на якусь частину української аудиторії, а виключно на якусь частину російської аудиторії, яка все це слухає та сприймає із задоволенням. Таким чином, компенсуючи своє приниження за рахунок того, що вони дивляться по телевізору як вкотре принизили сусідню країну. Хоча яке це приниження? В Україні, наскільки я розумію, мало хто дивиться російський телевізор.
– Я не дивлюся, але можу запропонувати тему для істерики Скабеєвої: головнокомандувач Валерій Залужний призначив своїм радником екс-лідера "Правого сектору" Дмитра Яроша.
- Я думаю, що це буде дуже цікаво, деякі частини тіла у мешканців російського телевізора луснуть обов'язково. Ярош дуже популярний у Росії, він може навіть зрівнятися з історичною фігурою Бандери – найпопулярнішою фігурою в Росії, набагато популярнішою, ніж в Україні. Низка російських депутатів закликала спецслужби фізично знищити Яроша. Російські та радянські спецслужби мають деякий досвід у знищенні своїх політичних опонентів за межами Російської Федерації. Але, я думаю, що у Яроша непогана охорона, тож тут у них може не вийде.
– У Washington Post написали про те, що Росія стягує важку техніку та особовий склад до кордонів України. Опубліковано знімки зі супутників із російською армією на кордоні. Але при цьому чиновники, зокрема секретар РНБО Данилов, спростовують цю інформацію. Раніше Україна хотіла всім показати війська Росії біля кордонів, а зараз виходить навпаки?
– Я теж звернув увагу на цю суперечність – українська розвідка каже, що жодних військ немає, американці кажуть: "Нам із космосу видніше". Хто тут правий – не знаю. Чи є там серйозний рух? Російські війська і так знаходяться на прикордонній території з Україною. А стало їх більше чи менше – це питання, на яке важко відповісти.
У будь-якому разі я не бачу серйозної перспективи загрози. Так, Путіну якимось чином треба відповідати на той ляпас, коли український "Байрактар" знищив російську гаубицю, але це не надто великий привід для ескалації конфлікту з боку Росії. Це не вбивство ерцгерцога Фердинанда, через яке формально розпочалася Перша світова війна.
На мою думку, Росія на сьогодні не готова до військової відповіді. Велика війна забере багато життів, але після неї Росії просто не буде. Малу війну, щось на кшталт того, що було влаштовано у 2014 році, я думаю, ЗСУ цілком здатні виграти. Озброєння стало іншим, армія стала іншою і ось у такій локальній війні Україна зможе відбитися.
– Ударних безпілотників у Росії немає, у неї лише коригувальники вогню та розвідники. Чи є це каменем спотикання для Росії?
– Я гадаю, це не має великого значення. Шапкозакидальне ставлення до російської армії не виправдане, ця армія і в Сирії себе показала. Не те, щоб я хотів компліменти Путіну роздавати, але це досить серйозна загроза.
У локальному конфлікті Україна може відбитися, якщо повномасштабно не буде втягнута російська армія. Фінансові ресурси та військова міць України та Росії непорівнянні. Тому питання в політичній волі – кількість "вантажів 200", які Росія отримуватиме внаслідок цього військового конфлікту, і той рівень ізоляції, який Росія в результаті отримає, буде нестерпним.
- Ви думаєте Путіна цікавить кількість "вантажів 200"? Безіменні могили у 2014 році показали – нікого це не зупиняє.
– Численні мають значення. Одна річ – порівняно невелика кількість "вантажів 200", які отримували у 2014-2015 роках. Зараз же українська армія інша, вона може відповісти.
Зрозуміло, якщо на повну котушку будуть задіяні ЗС РФ, це вже зовсім інша історія, але це вже буде закінченням Російської Федерації. Локальна війна у дусі 2014-2015 років спричинить набагато більшу кількість "вантажів 200" і це буде нестерпна історія.
15 тисяч трун, які отримав Радянський Союз із Афганістану, значно прискорили кінець цієї країни. І це було за умов повної інформаційної закритості. А сьогодні, коли все стає відомо миттєво, це буде нестерпна історія – больовий поріг зовсім інший. Путіну, звичайно, начхати, йому хоч увесь світ здохне, але зрозуміло, що подібна історія, вона просто поховає Росію.
Вічне питання: "Доки російське суспільство готове терпіти?" Я можу сказати допоки – до рівня вітальності. Поки йдеться про щось стороннє – ну якийсь Крим окупували, українців вбивають на Донбасі, у Сирії геноцид відбувається – та начхати. "У нас тут свої справи" - це позиція російського обивателя.
Але як тільки справа дійшла до "шкури", якщо говорити інтелігентно - до вітальності, саме до щеплення - ось тут вся путінська більшість посилає Путіна лісом. "В Україні, в Сирії робіть усе, що хочете, але якщо ви вакцину неперевірену хочете мені вколоти, в моє єдине тіло, то цього я вам не дозволю" – так путінська більшість іде проти Путіна.
І якщо Путін організовуватиме "вантажі 200" у великій кількості в російські міста та села – це ніхто не з'їсть. І Путін це розуміє нутром, тож великої війни не буде.
– Ви кажете, що обурення у суспільстві викликали вакцини. Чому обурення не викликали викладені у мережу відео тортур ГУ ФСВП? Ці побиття, тортури, зґвалтування швабрами широко обговорюються у соцмережах та телеграм каналах, але громадського обурення немає. Осуд є, справ немає. Це якось ховається?
- Справа в тому, що за даними "Левада-Центру" 20% росіян схвалюють тортури оперативниками ГУ ФСВП. Причина дуже проста – ця швабра не в дупі тих 20%, які схвалюють такі дії. Це у чужих тілах швабри. Це так само у нас більше половини населення вітають Сталіна, бо Сталіна "немає на вас". Для когось вони Сталіна бажають, собі – ні. Це чуже лихо, відсутня солідарність, відсутня емпатія. З цієї ж причини люди не виходять на вулицю, бо бомбують Сирію чи тому що вбивають людей в Україні. Тільки для невеликої кількості росіян це проблема.
Щодо реакції влади, цей катівний конвеєр – це один із фундаментів путінського режиму. Звідки він узявся цей конвеєр, це ж не якісь садисти окремі, хоча садисти там присутні. Але це система, яка є основою путінського режиму. Звідки він узявся: є величезна мережа ФСБ, яка є спадкоємцем НКВС. Цим десяткам тисяч офіцерам треба висмоктувати справи з пальця, бо жодної кількості в Омській, Саратовській, Смоленській губернії шпигунів та диверсантів не знайдеш. Отже, потрібно висмоктувати справи з пальця. А як це зробити? Потрібно добувати зізнання, а зізнання добуваються за допомогою тортур.
