У ході широкомасштабного вторгнення Росії невелика Латвія показала себе одним із найбільших союзників України. Країна надала Україні допомогу практично на третину свого оборонного бюджету і залишається в ЄС активним лобістом надання нам важкого озброєння. Чому для країн Балтії такою важливою є перемога України, в інтерв'ю "Апострофу" розповів радник депутатів парламенту Латвії, екс-депутат Ризької думи ЯНІС МАРТИНЬШ СКУЯ, що у рамках гуманітарних місій неодноразово відвідував Україну.
- Янісе, чому ви вирішили приїхати в Україну?
- Доброго дня, мої українські браття та сестри. Все просто: ми на своїй шкурі знаємо, хто такі росіяни, оскільки країни Балтії були окуповані СРСР. Ми бачимо зараз, що відбувається в Україні, і розуміємо, що вони не зупиняться і підуть далі. Та дивлячись, з якою відвагою українська нація захищає свою країну, ми не маємо ні морального, ні етичного права стояти осторонь.
- Де саме ви були в Україні, що встигли побачити та які емоції при цьому відчували?
– Це була вже третя поїздка до України. До цього ми возили гуманітарну допомогу та вивозили жінок та дітей до Варшави та Риги. Ця поїздка фізично була найлегшою, але морально і психологічно найважчою, тому що ми встигли відвідати Бучу, Ірпінь, Велику Димерку і бачили все на власні очі. Живучи у ХХІ столітті, і дивлячись на все те, що зробили з житловими будинками простого народу, мирних людей – все це лишає серйозний душевний слід.
Особливо вразила історія Ірини Абрамової із Бучі. Її чоловіка розстріляли орки, будинок спалили і цілий місяць не дозволяли забрати чоловіка з вулиці. І ця жінка стояла на руїнах свого будинку, і бачити її очі... Я був змушений переривати спілкування кілька разів, бо ком у горлі і сльози в очах важко було втримати. Ця поїздка, звичайно, дала по нервах дуже сильно.
- Ви кажете, що латвійці добре знають, хто такі росіяни. А в самій Латвії зараз наскільки серйозно ставляться до російської загрози? Люди побоюються вторгнення?
- Більшість розуміє і сподівається, що якщо путін зовсім хворий на голову і зважиться наступати на країну НАТО, то його все ж таки зупинять свої ж підлеглі або просто не виконуватимуть наказ. Частина латвійського народу вірить та сподівається на НАТО.
Інша частина людей теж вірить у НАТО, але розуміє, наскільки близька росія, і на той час, як прийде НАТО, у Латвії вже буде другий Маріуполь. Адже стерти з землі інфраструктуру Латвії, Литви та Естонії - для Росії це займе день-два. І доки НАТО сюди прийде, тут уже буде випалене поле.
- У таких умовах самі латвійці щось роблять і якось готуються "зустрічати" агресора?
- Так. Починаючи з 24 лютого, дуже великий наплив людей в аналог вашої територіальної оборони. Якщо за весь минулий рік бажаючих поповнити лави було лише кілька тисяч, то за цей період нових заявок уже понад 10 тисяч.
Напруга, безумовно, є і всі готуються. Мої знайомі також вступають і за будь-якої легальної можливості закуповують зброю, та й продукти на випадок війни. Народ живе у режимі очікування чогось серйозного.
– У Латвії є проросійські сили, агенти впливу? Чи проникає до Латвії російська пропаганда?
- Коли вперше росія напала на Україну, окупувала Крим та східну частину країни, то наше суспільство дуже розділилося і явно проявилися ті люди, хто зустрічав би російську армію з квітами та музикою. Тоді служби безпеки почали брати під пильну увагу тих активістів, які публічно висловлювали проросійську позицію.
Після 24 лютого багато хто з тих, хто був за росію, взяли нейтральну позицію: моя хата з краю, а правда десь посередині. Але були й такі, хто проявляв себе як друзі та фанати кремля та путіна. Усі вони, звичайно, відомі та перебувають у списках спецслужб. Тому розуміючи, що відбуваються затримання та складання адміністративних документів, частина таких людей пішла у підпілля. Відповідно сказати сьогодні, що наш ворог тільки зовнішній, звичайно, не можна. Я впевнений, що є такі люди, які під ліжком тримають російський прапор і, можливо, навіть портрет путіна, і тільки чекають, коли російські війська перейдуть кордон.
- Звідки беруться такі люди у європейській Латвії? Чи це так добре спрацювала російська пропаганда?
- Тут всього потроху. По-перше, це якийсь сентимент щодо СРСР. Насамперед це стосується тих, хто жив у радянському союзі. Це якийсь код нації, що все має бути так, як ми хочемо, що ми великі та величні.
Цей російський код, безумовно, не може допускати, щоб вивчалася мова якоїсь маленької Латвії, щоб брався за основу інший стиль життя, культура, навіть стиль мислення. Історично це тягнеться з того часу, коли корінний народ вивозили з його територій, і завозили тих, хто не має міркування та відчуття чогось свого. Йому потрібне все чуже. Він забирає, ламає та йде далі.
За 50 кілометрів від Москви туалети у людей на вулиці і топлять дровами, хоч країна нафтова, а їм потрібно в Україну, бо там рівень життя інший. Мені розповідали, як ці орки поводилися, коли побачили унітази або забирали електрочайники без елемента, що дає електрику, бо не знали, як це все працює. Все це разом передається дітям.
Плюс тверда пропаганда. Наприклад, ми не надавали значення тому, що на сході Латвії дуже важливо давати людям доступ до медіа латвійською мовою. А там увімкнути телевізор і піймати російську чи білоруську пропаганду набагато простіше.
- Наскільки гостро у Латвії стоїть так зване мовне питання? В Україні на цю тему росія постійно маніпулювала та розбурхувала суспільство.
- Ця тема була дуже актуальна, але після 24 лютого ті, хто рвав на грудях тільник за російську мову, тепер мовчать, бо розуміють, що будь-яка така дія може сумно закінчитися: адміністративним чи кримінальним покаранням.
Але мовне питання завжди викликало інформаційну хвилю. Є докази, що всі ці протести фінансувалися російським посольством. Війна в Україні прискорила процес дерусифікації у Латвії. У нас з турбошвидкістю вирішено питання з однією державною мовою у школах та дитячих садках. Прискорилося питання знесення пам'яток радянським "героям". Таким чином, Україна допомагає і нам перемогти у своїй "війні" з питань мови та історичної спадщини у вигляді радянських монументів, біля яких збиралися ті люди, хто зустрічав би з квітами російські війська у Латвії.
- Росіян можна "розбудити", щоб вони нарешті зрозуміли, що будують фашистське суспільство?
- Я іноді дивлюся канал про тварин Animal Planet. Там, буває, показують, що роблять із тваринами, коли до тварини застосовується фізичне та психологічне насильство і вона стає звіром і рве все, що зустрічається їй на шляху. І дуже часто для виведення тварини з такого стану застосовується два рішення – і обидва рішення діють. Перше рішення - тварину намагаються перевчити і якось змінити вбиту в голову реакцію все рвати на шматки. Але найчастіше, і це друге рішення – тварину просто присипляють.
Я не хочу проводити паралелі між тваринами та людьми, я не закликаю присипляти людей, але натура така, що, напевно, все ж таки є невиліковні ситуації, тому найкраще для світу, суспільства, та й для самої росії – повна ізоляція таких людей. Росіяни повинні зрозуміти, що те, що роблять в Україні, залишиться з ними назавжди. Повернувшись додому, психіка таких людей вже не повернеться до нормального стану, і вони почнуть робити те саме вдома. Тільки велика психічна лікарня може щось виправити в умах цього народу.
Я бачив, що діялося у російському сегменті соцмереж, які коментарі там були, після ракетного удару по Вінниці, де загинули діти. Читаючи ці коментарі, які писали, зокрема й жінки, у мене просто щелепа відвалювалася. Якщо жінка може таке писати, то тут допоможе лише психічна лікарня.
- Чому Західна Європа, зокрема Німеччина та Франція, досить мляво допомагають Україні? Там не вірять, що путін здатний йти далі?
- По-перше, вони справді не розуміють і не відчувають цього. Наприклад, що таке російський турист на курорті? Не хотів би, звичайно, ображати всю націю, але все ж таки є тенденція до бидлості. І є люди, які з цим ніколи не стикалися, мешкаючи у себе на віллі або в місті, де немає ні "русского мира", ні росіян.
Є частина європейців, і це більше стосується Німеччини, яка зберігає пам'ять про Другу світову війну. Вони мають страх війни.
Але й ті, і інші живуть у комфорті. Вони не хочуть бачити та чути те, що відбувається. Не хочуть бачити це у себе на порозі. А політики, Макрон, Шольц, звісно, хочуть бути переобраними, тому їхній пріоритет — внутрішні питання. З зовнішніх питань вони показують, що щось роблять, наприклад, ці дзвінки Макрона путіну. Це робиться для того, щоби залишатися лідерами Європи. А Франція та Німеччина такими були, ну, мабуть, у якомусь вигляді досі залишаються.
Це питання виживання, щоб бути у центрі геополітики та зберігати цю стару Європу. Але Європа вже давно не та, що була раніше. Недаремно Борис Джонсон запропонував створити іншу вісь: Велика Британія – Балтія – Польща – Україна – США. І виходячи з цієї осі та розуміючи, наскільки Україна сильна та економічно важлива для світу, Франція та Німеччина відчувають, що лідерство в Європі вислизає з рук.
- Чому росія просто мертвою хваткою вчепилася в Україну? Це імперський ресентимент, чи що?
– Тут кілька факторів. Їхня країна розкрадена, і щоб тримати народ у вузді та щоб кремлю бути на плаву, завжди працює механізм пошуку зовнішнього ворога та зовнішньої загрози. Завжди можна розігрувати карту НАТО і на цьому тлі продовжувати розкрадати свою країну. Але настає час, коли тільки гасла вже не працюють і тоді роблять якісь дії. Ми пішли, ми перемогли, ми повернемо. А бидло-частині народу нічого іншого не потрібно. Адже не дарма в соцмережах і медіа часто можна зустріти такий посил: ми самі голодуватимемо, але ми підемо і всіх завоюємо. Логіки в цьому немає жодної.
По-друге, у божевільного путіна нічого іншого в житті немає. Це його психологічний код із дитинства. Там просто психологічна травма. Це як хвороба Альцгеймера – з роками стає лише гіршою. А розкрадені гроші роблять свою роботу, купуючи людей та їхню совість у росії. Це стосується соловйових та подібних до нього. І в цьому контексті чому важливим є акт Магнітського? Тому що цими грошима купуються різні шредери і відбувається шредеризація західного світу та умів.
- Багато аналітиків стверджують, що війна росії з Україною – це війна між минулим та майбутнім. Чи згодні з цим?
- Абсолютно. І це стосується не лише протистояння Схід – Захід, росія – США. Це стосується і протистояння всередині самого Заходу. Бидло розуміє лише тоді, коли йому дають по зубах. Вся політкоректність, дипломатія — це вже вчорашній день, все це летить у смітник. Сьогодні треба дати по зубах так, щоб ще років 300 із росії ніхто й пікнути не наважувався.
Я впевнений, що культурний, духовний та економічний центр Русі - це буде Україна. І я дуже сподіваюся, що й інші нації використають цю прекрасну, але, на жаль, криваву для України можливість і повстануть, зажадавши своє. Це стосується Чечні, Молдови, Грузії та решти, у кого росія забрала землі. Це стосується і Бурятії і всього краю, люди якого через свою бідність і зомбування гинуть у перших лавах на війні.
Рашизм і путлер мають бути зупинені та відбиті до своєї московії. Ми, латиші, з вами до кінця.
