16 лютого 1918 року було проголошено самостійну Кубанську народну республіку, яка за рішенням делегатів Законодавчої Ради Кубані, була прилучена на федеративних умовах до України. До складу КубНР входили Кубанська область, Ставропілля, Терек, Дагестан і Чорноморська губернія. Наразі ж Кубань, а точніше Краснодарський край, входить до складу російської федерації, але досі у краї є люди, які пам'ятають свою історію та прагнуть незалежності від рф.
Про кроки боротьби кубанців за свою незалежність, про їхні настрої та відношення до росії, а також, чи буде Кубань приєднана до України - в ефірі Апостроф TV розповів представник осередку кубанських незалежників "Малиновий Клин", активіст ДМИТРО ДОРОВСЬКИХ.
– Ви є прихильником представником активної меншості, яка підтримує приєднання Кубані до України. Розкажіть, скільки вас, які у вас є сили та ресурси, і чи побільшало однодумців після 24 лютого?
– Оцінити, скільки нас не так просто, тому що у нас є багато гуртків, у кожному невелика група учасників, але вони розкидані по краю, по мережі. Тут проблема стоїть в тому, що ми самі навіть не знаємо, скільки у нас ресурсів, вже не кажучи про тих, хто підтримує нашу ідею відокремлення Кубані від росії, які не користуються інтернетом. Приблизно можна казати про сотні людей.
Читайте: Коли проблеми здаватимуться успіхами: що чекає на Росію в 2023 році
Зараз триває робота по консолідації наших сил у краї і те, що відбулося після 24 лютого, вплинуло на деяких наших земляків. Якщо раніше вони були опозиційними до російської влади, але все ж сподівалися на ліберальну росію, то після 24 лютого їхня риторика змінилася. Вони почали казати, що росія – це імперія зла. Тобто вони зрозуміли, що проблема не лише в тому, хто сидить у кріслі президента, Путін чи хтось інший, а сама держава направлена на те, щоб завойовувати інші країни, а також тримати у кайданах свій власний народ у регіонах.
Тобто покроково, не так швидко, як би нам хотілося, але до багатьох починає доходити, що щось тут не так.
– Як тільки почалася часткова мобілізація на території росії, багато аналітиків думали, що люди почнуть масово виходити на протести, тому що війна постукала безпосередньо і до самих росіян. Але цього не відбулося. Чому так і чи можуть спалахнути протести безпосередньо на Кубані?
– Це називають навченою безпорадністю, століттями цей синдром вбивався в голови і розповсюджується навіть на наш край, хоча це завжди був регіон української культури, а українська ментальність – це завжди тяга до свободи.
Але спершу за декади радянської влади, потім російської, путінського режиму з нас також зробили, як то кажуть, терплячих. І я вважаю, що тут не треба чекати якихось дуже активних протестів. Але це питання часу, тому що наслідки оцієї війни, могилізації та вплив західних санкцій ще не відчуваються повною мірою.
А коли люди відчують на собі економічну кризу, коли у федерального центру вже не буде можливостей тримати регіони сильною рукою, тоді щось може початися. Тому наша праця самостійників зараз ж дуже важливою, тому що ми маємо підготуватися до цього моменту, щоб у краї була якась політична сила, яка би змогла запропонувати свою альтернативу та втілити її у життя.
– Якщо припустити, що Кубань в якійсь перспективі може стати частиною України, відповідно, вникає питання, що два регіони – Краснодарський та Крим – у такому випадку потрібно буде з'єднувати. Зараз цим з'єднанням виступає Кримський міст, то може не потрібно його повністю руйнувати, може, він нам ще знадобиться?
– Так, про це багато жартують в мережі, але тут питання у тому, що цей міст будували ті, хто зараз своїм мобілізованим видає дерев'яні гранати, замість справжніх. Тобто – це халтура була. На росії прийнято все робити чорт знає як, а потім воно саме і без вибухів посиплеться.
– Тобто ми потім збудуємо краще свій власний міст?
– Саме так.
– У вашого руху є ідея незалежності Кубані, як ви її розповсюджуєте, враховуючи суровий контроль над "свободою слова"? І конкретніше розкажіть про вашу ідею.
– Перш за все ми пропагуємо незалежність, а приєднання до України, це вже як додаткова альтернатива. Тобто ми виступаємо як за повну незалежність Кубані, так і за можливе приєднання до України. Це залежатиме від конкретних історичних умов на той момент, коли це відбудеться. Тому що це не все так просто, і навіть приєднання Кубані до України спричинить головний біль самій Україні насамперед. Тому що людям у нас вже встигли промити мізки.
Як ми розповсюджуємо свою ідею? Ну по-перше, у нас є меншість у міграції, а є актив у краї та кубанці в інших регіонах росії. Ті, що у міграції, вони можуть висловлюватися публічно, а ті що у краї, нам доводиться користуватися непублічними методами. Ми ведемо свої сторінки, тобто це, перш за все, інтернет, соціальні мережі, де ми розповсюджуємо свої ідеї. Намагаємося робити це обережно, тому що багато тут прихильників Путіна та доносів. Також ми активно розшукуємо наших прихильників, хто ще не знає про наш рух та залучаємо до нас. Тобто робимо таку підпільну мережу.
