У середу, 26 липня, до Північної Кореї прибула делегація на чолі з міністром оборони РФ Сергієм Шойгу. Офіційно для участі у святкуванні "перемоги" КНДР у війні 1950-1953 років проти Південної Кореї, внаслідок якого режим Кім Ір Сена так і не зміг захопити всю територію Корейського півострова. Неофіційно сторони обговорювали питання щодо списання старих артилерійських снарядів. Ще в березні американська розвідка повідомляла, що Кремль має намір послати до Пхеньяну делегацію, щоб запропонувати КНДР продовольство в обмін на озброєння, яких потребують окупаційні війська в Україні. Візит Шойгу відбувається на тлі недавнього приїзду до Києва президента Південної Кореї Юн Сок Йоля, який заявив про намір збільшити військову та гуманітарну допомогу Україні. Чому візит російської делегації створює Кремлю більше проблем, ніж вирішує ситуацію з нестачею снарядів, читайте у колонці військово-політичного оглядача групи "Інформаційний спротив" Олександра Коваленка для "Апострофа".
Сергій Шойгу на офіційній зустрічі з керівництвом КНДР уважно читаючи з аркуша, назвав Пхеньян важливим партнером Росії. Диктатор Кім Чен Ин зустрівся з Шойгу, провівши для нього екскурсію по оборонній виставці, продемонструвавши балістичні ракети і також пообіцявши зміцнювати відносини.
Дипломатичні реверанси завершилися тим, що Шойгу передав ватажку Північної Кореї листа від Володимира Путіна, додавши, що його зустріч із Кімом нібито поглибила "стратегічні та традиційні" відносини між Москвою та Пхеньяном.
За всіма цими розшаркуваннями та ракетними виставками ховається вкрай неприємний для російського командування факт – окупаційному контингенту критично не вистачає боєприпасів, а своїми силами Кремль цю проблему не може вирішувати своєчасно та в повному обсязі. Доводиться шукати на стороні, і КНДР для вирішення такого важливого завдання здається доречним постачальником.
Читайте: Луб'янка проти "блакитної крові": міноборони РФ тріщить по швах
Північна Корея має відносно широку номенклатуру техніки та боєприпасів, які підходять російській армії, оскільки більшість з цих екземплярів - радянсько-китайська техніка з відповідною уніфікованою специфікацією.
У КНДР на озброєнні стоїть лінійка танків Т-62 у місцевому варіанті Чхонма-хо, стволи 115-мм 2А20 та 125-мм 2А46 (модифікація Согнун-915) під постріли 115-мм та 125-мм. Також у північнокорейців є велика лінійка ствольної артилерії калібрів 152-мм і 122-мм, яких зараз гостро потребує російське Міноборони.
Крім ствольної артилерії КНДР може допомогти росіянам у поставках 122-мм РСЗВ - аналоги БМ-21 "Град" і до 10 тис мінометів калібрів 120-мм, 82-мм тощо. Їх окупанти також потребують.
З одного боку, КНДР має досить велику номенклатуру, а також запаси боєприпасів до танків і артилерії, але є низка проблем. Насамперед, логістичних, оскільки єдиним залізничним сполученням між КНДР та Росією є міст "Дружба", тобто – лише одна транспортна артерія.
Північна Корея зараз переживає техногенний колапс, що став наслідком технологічної деградації, внаслідок чого транспортна галузь не зможе забезпечувати цілодобовий потік ешелонів з озброєннями і БК. До того ж у КНДР навіть немає необхідної кількості ешелонів.
Важливо мати на увазі, що дефіцит снарядів у зоні бойових дій в Україні у міноборони РФ почав виникати, не коли боєприпаси почали закінчуватися, чого остаточно ніколи не станеться, а саме, коли почало істотно збільшуватися плече підвезення боєкомплекту. Це був перший фактор, що сигналізує про проблему, що наростає. Наступна причина – активна робота ЗСУ по складах росіян у їхньому тилу на окупованій території. Нині в окупованому Криму, наприклад, буквально щодня палають склади з БК.
У результаті виходить, що у росіян зараз основний потік боєкомплекту йде вже не з Центрального військового округу, а в основному зі Східного ВО - з Улан-Уде, від якого близько 6 тис км до кордону з Україною. Від кордону із КНДР ще далі – близько 10 тис. км.
Боєприпаси з КНДР долатимуть саме цей шлях – понад 10 тис. км до лінії фронту в Україні. Відповідно візит Шойгу не вирішує проблему з плечем підвезення, навіть якщо сторонам вдасться домовитися.
Виникає зустрічне питання, чи стане сама собою загальна кількість снарядів вирішальним чинником? Наведу ситуативний приклад: припустимо, йде ешелон з 10 вагонів, який може перевезти в середньому 500 тонн БК чистої ваги, і без урахування обсягів снарядів у ящиках. Якщо враховувати обсяг в ящиках, то вантаж, що перевозиться, буде набагато меншим, але давайте чисту вагу - по максимуму. Візьмемо для прикладу калібр 152 мм. Його вага 43-46 кг, але для простоти розрахунку округлим до 50 кг. У результаті один такий ешелон це приблизно 10 тис пострілів. Станом на сьогодні росіяни за добу здійснюють у середньому 15-20 тис пострілів. Тобто ешелон гнатимуть за понад 10 тис кілометрів, щоб потім розстріляти весь доставлений БК за півдня?
Погана новина для росіян полягає в тому, що востаннє в РФ із КНДР фіксувався ешелон у складі лише трьох вагонів. Для них зараз навіть 10 вагонів в ешелоні – це буде досягнення.
Якщо дивитися на ситуацію без емоцій із холодним розрахунком, то відомство Шойгу перебуває у настільки відчайдушному становищі, що готове гнати з КНДР боєприпаси, аби хоч якось підтримувати вогневий потенціал своїх військ на лінії зіткнення. У результаті такі поставки критично не вплинуть на ситуацію в зоні бойових дій, а лише ситуативно, але не повністю вирішать проблеми міноборони РФ з дефіцитом БК, що зростає. До того ж, велике питання, якої якості будуть північнокорейські снаряди, якщо вони взагалі будуть.
Читайте: "Знімемося з позицій і підемо на допомогу Баті": російські десантники пригрозили Шойгу бунтом
