Нові повідомлення про контакти між військовим командуванням Лівії і представниками Росії можуть свідчити про можливі плани РФ почати військову кампанію в Лівії. Москва явно не відмовиться зміцнити свій вплив в Північній Африці, тим більше що прохання про допомогу з Лівії надходять. Після Сирії ця північноафриканська держава може стати черговою конфліктної країною, де Захід змушений буде сісти за стіл переговорів з Росією.
Нові прохачі російської допомоги
Вперше чутки про можливе вторгнення Росії в Лівії з'явилися влітку 2016 року. Днями з'явилося чергове повідомлення, яке може свідчити про початок нової операції РФ. Російська військова делегація 11 січня прибула в лівійський порт Тобрук для зустрічі з маршалом Халіфою Хафтаром, головнокомандувачем так званої Лівійської національної армії і президентом союзної їй Палати представників Агилой Салехом Іссой. Припливли росіяни на авіаносному крейсері "Адмірал Кузнєцов",який повертався після участі в сирійської кампанії до місця постійної дислокації (Сєвєроморськ, Росія). Це символічно, оскільки без паралелей з Сирією міркувати про потенційну операцію Росії в Лівії просто неможливо. Зустрічі Хафтара з російськими військовими та відеоконференція з міністром оборони РФ Сергієм Шойгу відбулися якраз на борту авіаносця.
У кінці листопада, під час другого за 2016 рік візиту, Хафтар зустрічався з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим у Москві і просив підтримку для лівійської армії. Лавров відзначав роль лівійських військових у боротьбі з тероризмом і підтримку незалежності Лівії. У ході того візиту Хафтар провів зустрічі також з Шойгу і головою Ради Миколою Патрушевим. Як повідомляли близькі до Хафтара джерела, і раніше лівійський маршал намагався переконати Москву відмінити ембарго Ради безпеки ООН на постачання зброї до Лівії (Росія приєдналася до цього рішення) або ж поставити зброю і техніку за допомогою третьої сторони. І навіть — почати військову операцію на лівійській території, спрямовану проти бойовиків-ісламістів. Свою операцію в Сирії, як багаторазово заявляла Москва, РФ почала на прохання сирійського президента Башара Асада.
Як виходить з недавньої заяви голови МЗС РФ Геннадія Гатілова агентству Bloomberg, Росія поки без ентузіазму сприймає ідею скасування ембарго, оскільки сумнівається у здатності лівійської влади контролювати їх збереження в умовах військово-політичної нестабільності в цій північноафриканській країні.
А влади, хорошої і різної, в Лівії вдосталь. Крім тих, що засідають в Тобруці, є і Уряд національної згоди в Тріполі, сформований з помірних проісламських сил і представників світських політичних течій. Процес його створення був запущений за ініціативою ООН у грудні 2015 року в марокканському місті Схират і завершився в березні 2016-го. Не скажеш, що цей проект виявився успішним — уряд, що роздирається протиріччями, досі намагається довести свою легітимність.
Крім того, в Тріполі все ще є невизнаний поміркований ісламістський Уряд національного порятунку на чолі з прем'єром" Халіфою Гвеллом, зо не хоче розходитися після формування Уряду нацзгоди і періодично заявляє про захоплення адміністративних будівель. Хафтар і союзний йому парламент також фактично є нелегальною владою, оскільки не захотіли скласти повноваження після угоди в Марокко. Хоча до його підписання саме парламент в Тобруці, обраний в 2014 році, був визнаний світовим співтовариством. Сили Хафтара зараз контролюють найбільшу частину території Лівії. ООН звинувачує військових Хафтара у тортурах і незаконних вбивствах.
Нездатність сформувати єдину центральну владу природним чином заважає лівійській владі розпочати спільну боротьбу проти радикальних ісламістів, які є головною проблемою країни. Росія, словами того ж Гатілова, виступає за рівноправний діалог легального уряду в Тріполі з суспільно-політичними рухами, племінними групами і національними меншинами (крім визнаних і самопроголошених урядів, в Лівії маса груп армійських підрозділів і племінних угруповань, що контролюють окремі райони країни, на кшталт берберів і туарегів), який воно поки начебто не веде. На відміну від Сирії, у Лівії Москва не твердо відстоює інтереси однієї сторони конфлікту, формально виступаючи за діалог Тріполі з Тобруком і відзначаючи зусилля двох столиць по боротьбі з терористами. Але її симпатії дійсно на боці Халіфи Хафтара.
"Хафтар, безумовно, є провідною політичною і військовою фігурою, — сказав американським журналістам Гатілов. — Вважаємо, що лівійцям необхідно знайти компроміс щодо його участі в новому лівійському керівництві".
На стороні Хафтара також ОАЕ та Єгипет. Його суперників — Катар, Туреччина і Захід. Як сказав "Апострофу" директор Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України Олександр Богомолов, тенденція дійсно помітна: і Хафтар, і офіційний Каїр зближуються з Росією.
У чому інтерес
Як і у випадку з Сирією, Москва регулярно вказує на помилки Заходу в Лівії, називаючи операцію західної коаліції 2011 року, яка призвела до повалення і вбивства Муаммара Каддафі, незаконною (справедливості заради, вона дійсно виявилася провальною і призвела до однієї з найбільш очевидних невдач США, Британії та Франції на Близькому Сході). Халіфа Хафтар колись був прихильником Каддафі, але потім посварився з ним і переїхав до США. В Лівії він, безсумнівно, представляє стару гвардію.
Як сказав Voice of America фахівець з Близького Сходу і Північної Африки з лондонської Eurasia Group Eurasia Group Рікардо Фабіані, Хафтар для Москви — "ідеальний посередник". Як раз тому, що хоче відновити "старий порядок". Це ще одна паралель з Сирією, де росіяни підтримують режим Башара Асада. Рішення Росії підтримати Хафтара створить потенціал нової сфери суперництва з Заходом. І якщо тому вдасться поширити свій вплив на всю країну, зайняти політичну посаду і таким чином підвищити свою значимість в регіоні, це могло б стати реальним успіхом Кремля. Але поки Дональд Трамп не вступив на посаду президента США, Росії залишається чекати, щоб зрозуміти, якими є "нові правила гри в Лівії".
Один з аспектів, чому Росії необхідно мати вплив у Лівії, — потік мігрантів і біженців з усієї Африки, який тече через цю країну (меншою мірою це стосується самих лівійців). Африканці, перетинаючи Середземне море, потрапляють до країн Південної Європи — насамперед до Італії і Греції. Міграційні потоки, як ми розуміємо, стали одним із засобів дестабілізації Європи у руках Москви. У цьому плані Росії підходить, мабуть, як варіант з нестабільністю в Лівії, так і закріплення у владі лояльної людини, яка може закрити очі на нелегальну міграцію з лівійських берегів. Каддафі, до речі, славився жорстким контролем своїх кордонів і жорстокими розправами над нелегалами.
Чи наважиться Росія на операцію
Отже, чи вирішиться Москва на "коротку і звитяжну" операцію в Лівії? На це питання поки немає скільки-небудь переконливої відповіді. У Росії дійсно можуть бути мотиви для такої операції, але є сумніви, що вони досить переконливі. Російський уряд мав би сповна засвоїти сирійські уроки — а вони вкрай суперечливі. З одного боку, після російських військових злочинів на Москву знову посипалися звинувачення. З іншого, Кремлю в ході сирійської кампанії вдалося досягти помітних успіхів, відстоявши режим Башара Асада. Хоча взяття Алеппо входило в список пріоритетів Асада, але не Росії, яка прагне повернутися до "великого клубу".
"Я б радив не перебільшувати ризик прямого російського втручання, — сказав Олександр Богомолов. — Але Росія, звичайно, буде намагатися впливати на ситуацію, тому що намагається лізти всюди, де є така можливість, намагається теж стати гравцем на міжнародній арені, щоб з нею рахувалися". У Сирії їй це вдалося.
Але досягти миру в Лівії — не у сфері можливостей Росії: "Жодна зовнішня сила зараз не здатна повністю контролювати Лівію або кардинально змінити там ситуацію, тому що вона більше залежить від внутрішньої динаміки. А внутрішня динаміка також не є керованою — вона досить хаотична, там багато центрів впливу".
Російський військовий експерт Павло Фельгенгауер також вважає ймовірність російської операції в Лівії невисокою, хоча російські радники в цій країні можуть з'явитися, як можливі й постачання озброєнь.
"Росія хотіла б досягти впливу на Великому Близькому Сході. Так що в якомусь сенсі присутність там корисна і навіть може з'явитися. Але ресурсів ще на одну операцію у Росії недостатньо, так що зараз це малоймовірно", — сказав "Апострофу" Фельгенгауер.
Олександр Гольц, військовий оглядач і головний редактор російського "Щоденного журналу", стверджує, що у Росії немає реалістичних цілей на Близькому Сході, і називає це грою в геополітику. Якщо Москва і зважиться на операцію в Лівії, то обмежиться авіаударами, висловив він думку в коментарі нашому виданню.
Директор аналітичної групи Da Vinci AG Анатолій Баронін розповів "Апострофу", що перші провісники російської операції в цій країні з'явилися влітку минулого року — такі висновки можна було зробити на підставі спільних російсько-єгипетських навчань і низки візитів єгипетського військового командування. Як раз після навчань Москву тоді відвідав Хафтар.
"Російська Федерація, на мій погляд, переслідує дві цілі: по-перше, це демонстрація свого посилення в регіоні. Кремль прагне продемонструвати, що досягає цілей там, де не зміг домогтися успіхів Вашингтон. Хоча, я думаю, у Кремлі чудово розуміють, що навіть за допомогою військового втручання не зможуть стабілізувати ситуацію і налагодити міжплемінний діалог у цій країні. По-друге, метою є отримання підконтрольного режиму в Північній Африці з розміщенням військової бази в середземноморському регіоні", — спробував пояснити мотиви РФ Баронін. Ймовірність операції він оцінив у 50%.
Серед факторів, які впливають на рішення про проведення операції, Баронін назвав ситуацію в районі Сирта, донедавна головного міста "Ісламської держави" в Лівії, готовність Єгипту підтримати операцію (РФ сама майже напевне нездатна провести її ефективно), реакцію міжнародного співтовариства на підтримку Москвою Тобрука і ефект операції на динаміку нафтових цін. Враховуючи неодноразові взаємні зустрічі, аналітик припустив, що базові деталі домовленості між Тобруком і Москвою поки не узгоджені.
