Деякі будівлі залишились лише на фото: в мережі показали архівні світлини довоєнного Києва

Вівторок, 25 липня 2023, 06:20

читать на русском

У Києві частково зберігся унікальний замок барона Штейнгеля, але більшість будівель довоєнного періоду вже знищено, водночас завдяки архівним фотографіям у киян залишається можливість поринути у красу архітектури Києва у 1920-1940 роках.

Про це розповідається на Facebook-сторінці "Спрага: в Києві цікаво".

Читайте також: В Києві діють унікальні фонтани Термена, яким більше 100 років: фото та історія пам'яток

У Києві від Театральної площі до вулиці Лисенка можна було піднятися широкими сходами. Багато сцен вже забутого довоєнного фільму "Винищувачі" знімалися в Києві, зокрема, в декількох сюжетах є й ці сходи. Навіть після війни сходи служили ще довго, аж до середини 1980-х, коли було відреставровано та розширено оперний театр і на місці сходів збудували корпус із залами для репетицій.

Будівля столичної опери мало постраждала у вогні війни, а про київський цирк (колишній цирк Крутикова "Гіппо-Палас", побудований у 1903 році за проектом архітектора Е. Брадтмана) цього сказати не можна - він залишився тільки на старих фотографіях. Прекрасна будівля була повністю знищена вибухом, і тепер на вулиці Архітектора Городецького, 5 (довоєнна адреса - вулиця Карла Маркса, 7), її місце займає кінотеатр "Україна".

Те саме можна сказати й про будинок ще одного закладу культури Дитячого театру імені Горького (ТЮГ), який знаходився на вулиці Карла Маркса, майже навпроти цирку. Театр для дітей у Києві було відкрито лише за кілька років до початку війни.

Віддаляючись від центру, розглянемо бульвар Шевченка з висоти пташиного польоту на фотографії 1935 року. На першому плані видно бані Володимирського собору, на Пирогівській (після війни по вулиці Пирогова) тільки будується житловий будинок, що займає зараз майже весь парний бік вулиці, а ліворуч був величезний зелений парк університетського Ботанічного саду.

Так виглядав центральний вхід у Ботанічний сад. Наразі на його місці знаходиться наземний вестибюль станції метро "Університет".

До 125-річного ювілею Тараса Шевченка у парку навпроти університету було урочисто відкрито пам'ятник Кобзарю. Він зайняв місце, де до 1920 року височів пам'ятник імператору Миколі ІІ. А сам парк, який до революції називався Миколаївським, отримав ім'я українського поета.

У 1939 році колишній Університет св. Володимира, після серії радянських перейменувань (Вищий інститут народної освіти імені М. П. Драгоманова (ВІНО), Київський інститут народної освіти (КІНО), Київський державний університет) став називатися Київським державним університетом імені Т. Г. Шевченка. Корпус, який ми зазвичай називаємо "червоним", в 1935 був пофарбований в абрикосовий колір. А на першому плані видно трамвай – основний вид громадського транспорту в Києві.

Так виглядали у 1940 році Вокзальна площа та нова будівля вокзалу, збудованого у 1927-1932 роках за проектом архітекторів А. Вербицького та П. Альошина.

Зовсім неподалік вокзалу був знаменитий Галицький базар чи Євбаз (Єврейський базар). Тепер це практично центр міста – Галицька площа (площа Перемоги), а на той час він був околицею. Добре видно, як "вливаються" в площу вулиці Леоніда П'ятакова (Саксаганського), бульвар Шевченка, Гершуні (Олеся Гончара).

Також, слід обов'язково згадати лівобережну частину міста – селища на Трухановому острові та на території сучасного Гідропарку. З 1853 року Передмостову слобідку, заселену ремісниками та арсенальськими робітниками, з правим берегом з'єднував Миколаївський ланцюговий міст, підірваний у 1920 році польськими військами, що відступали. У травні 1925 р. було відкрито фактично новий міст, побудований за проектом Є. Патона на опорах Ланцюгового, що збереглися. У конструкції мосту, який отримав ім'я на честь радянської державної діячки Євгенії Бош, використовували частину старих ланцюгів. На мосту проклали трамвайні рейки, і на Передмостову слобідку почав ходити бензомоторний трамвай, маршрут якого пролягав далі через Микільську слобідку в бік Броварів. Міст імені Євгенії Бош був підірваний Червоною армією у 1941 році. Після війни відновлювати його не стали. У 1965 році відкрили Міст метро, збудований майже на місці старого мосту (трохи північніше).

А так виглядав у весняну повінь Труханів острів. Обидва селища - і на Трухановому та Передмостовій слобідці, були знищені у 1943 році нацистськими військами у спробі зупинити наступ Червоної армії. Після війни було ухвалено рішення не заселяти ці місця, а створити там паркові зони для відпочинку.