Негативна реакція Польщі на героїзацію Української повстанської армії пояснюється різницею історичної пам'яті українського і польського народів.
Про це в інтерв'ю "Апострофу" розповів політолог, радник міністра закордонних справ Польщі професор Пшемислав Журавський вель Ґраєвський.
"Співпраця між Польщею та Україною перебуває на високому рівні, й це мають розуміти в обох країнах. Історія не є ані єдиним, ані головним аспектом наших відносин. А щодо історії, то, по-перше, народна пам'ять про історію не є власне самою історією, це лише уявлення про неї. Природно, що реальна історія і це уявлення про неї відрізняються", - говорить політолог.
Вель Ґраєвський зазначає, що в одному з регіонів України "поширений дуже позитивний міф" про УПА як про антирадянську армії.
"У Польщі такої пам'яті про ті події немає. Натомість є пам'ять про екстермінацію польського населення на Галичині та Волині в 1943-1944 роках. І експерти знають, що антимосковський міф про УПА і її схвалення є найбільш поширеними там, де рівень симпатії є найвищим. Для поляків це незрозуміло. У польській національній пам'яті схвалення УПА є героїзацією убивць поляків. Це є той спосіб, у який польська громадська думка бачить ці події. Зовсім не антипольські настрої українців (і експерти розуміють, що вони зовсім не були антипольськими) є такими у загальній громадській думці", - пояснює вель Ґраєвський.
За його словами, поляки вибудовують ланцюжок про те, що Польща була першою державою, яка визнала незалежність України і підтримувала країну в різних умовах, надає військову допомогу, а у відповідь отримує "героїзацію вбивць польського населення".
"Такий імідж існує в Польщі. Не потрібно переоцінювати масштаби цієї проблеми. Завданням кожної держави є творення позитивного іміджу за кордоном. Позитивний імідж України в Польщі творився виключно польськими прихильниками України, бо українська держава цього не робила протягом 27 років. І це було можливо до 2014 року, бо тоді почалася організована Москвою на державному рівні антиукраїнська кампанія, яка інспірує конфлікти на історичному ґрунті як в Україні, так і в Польщі. І тут потрібні протидія на рівні держави, а не лише на рівні людей ", - говорить він.
Говорячи про це вель Ґраєвський навів у приклад ситуацію навколо польського генерала Желіховського.
"Це був польський генерал, війська якого в 1920 році захопили литовський Вільнюс. Він є своєрідною іконою поганого польського націоналіста. У Польщі він має позитивний імідж, але вона не поставила йому жодного пам’ятника. І це зовсім не тому, що литовці можуть обирати польський пантеон героїв, а лише тому, що ми свідомі, якими були б наслідки такого кроку для польсько-литовських відносин. Нам такі результати не потрібні. І ця логіка, на мою думку, могла би бути прийнята і українськими патріотами", - зазначив політолог.
Детальніше читайте в матеріалі "Апострофа" - Росія готує серйозний удар в Європі, а Москві потрібна "бандерівська" Україна - радник польського міністра.
