Поширення борщу збігається як з межами Великого князівства Литовського, до складу якого, крім Литви, входили Польща, частина Білорусі, Україна, Молдова та українська Кубань, так і з територією розселення євреїв-ашкеназі у Східній Європі. З цього випливає, що борщ точно не російська страва.

Про це відомий гастроексперт Юлія-Аврора Огородник розповіла виданню "Лівий берег".

Швидше за все, борщ потрапив до Росії, звідки згодом і поширювався по всьому світу, з українських територій у кілька хвиль. Згадаймо, як гетьманські роди після знищення Запорізької Січі переселялися до Санкт-Петербурга. Гетьмани переїжджали до столиці Російської імперії зі своїми продуктами та кухарями.

Огородник нагадала, що також була дуже велика хвиля переселення українців та росіян після революції 1917 року. Усюди, куди поїхали наші земляки, вони привезли головну українську страву.

Після 1917 року разом з іммігрантами, борщ дістався до Шанхаю. Наприклад, у місті Харбін жив відомий артист киянин Олександр Вертинський. У цих містах досі є ресторани з борщами в меню.

За словами гастроексперта, із Китаю борщ потрапив до Японії, але вже зі значними змінами. Там його називають "російським супом”.

Огородник зауважила, що історія нашої країни непроста, Україна була самостійною державою за історичними мірками зовсім недовго.

“Спочатку Київська Русь, якийсь час, після цього вона зникає, знову спалахує 18 року, потім з'являється лише 91-го. А решту часу наша країна або частина Польщі, або краєчок Російської імперії, або СРСР – і все”, – сказала вона.

На думку гастроексперта, французькі кухарі пишуть, що в меню є борщ а-ля рус, тому, що вони закохані в давню Російську імперію, не в сучасну Росію, а в країну з гарним балетом, де були бали, жив Пушкін.

З іншого боку, в Україні ніхто серйозно не досліджував нашої гастрономічної спадщини, тому не варто дивуватися, коли десь у Японії пишуть “борщ російський”.

Раніше ми ділилися рецептом борщу по-японськи, який суттєво відрізняється від того, що ми звикли бачити в українській кухні.