Німецькі археологи зробили дивовижне відкриття під час розкопок колишнього підвалу в історичному районі міста Берлін Молькенмаркт. Те, що спочатку вважалося простим військовим артефактом часів Другої світової війни, виявилося рідкісним японським вакідзаші, коротким мечем періоду Едо. Ця несподівана знахідка викликала інтриги та припущення про те, як такий об’єкт потрапив до Берліна та які історичні зв’язки міста він розкриває.
Про це йдеться в повідомленні на сайті Berlin Staatliche Museum.
Відкриття було зроблено взимку 2022 року, коли археологи Берлінського державного управління охорони пам’яток проводили розкопки в районі Молькенмаркт, зокрема вздовж вулиці Стралауер Штрассе.
Ця вулиця колись була значно вужчою, на ній розташовувалися житлові та комерційні будівлі, доки вони не були зруйновані під час Другої світової війни. Руйнування та подальші зусилля з реконструкції міст у 1960-х роках залишили мало слідів від оригінальних споруд, але залишки підвалів цих будівель залишилися прихованими під сучасним міським пейзажем.
Коли археологи розкопали завалені уламками льохи, вони виявили різні військові речі, включно з вуздечками, стременами, бордюрами та упряжками, ймовірно, поспішно викинутими в останні хаотичні дні війни. Серед цих артефактів було знайдено вкритий корозією меч, що стирчав із уламків.
Загальний вигляд меча вакідзаші після реставрації. Чітко видно фрагментовану текстильну обгортку з частинами шкіри та декоративний елемент з міді
Спочатку вважалося, що це була військова парадна шабля, яка відповідала контексту інших знахідок. Однак подальші дослідження та реставраційні роботи в Музеї доісторії та ранньої історії в Берліні незабаром розкрили його справжню таємницю.
Коли вчені відреставрували знахідку, вони зрозуміли, що це не європейська шабля, а японський вакідзаші, короткий меч, який традиційно носили самураї як супутника довшої катани. Руків'я меча, хоч і було пошкоджене корозією, все ще зберігало залишки своєї дерев’яної конструкції та було частково загорнуте в тканину та шкіру.
Детальний вигляд затискача із зображенням Дайкоку, одного із семи японських богів удачі, з молотком у руці (праворуч) і мішком рису (ліворуч)
Під шарами корозії на мечі фахівці виявили невеликий наконечник, прикрашений мотивом Дайкоку, одного із семи японських богів удачі. Дайкоку легко впізнати за його знаменитим молотом і рисовим мішком, символами процвітання й удачі. Крім того, на гарді меча виявили прикраси з мотивами хризантеми, що додатково вказує на його японське походження та датує знахідку періодом Едо (17-19 століття).
Рентгенівське дослідження, проведене перед реставрацією, стало ще одним сюрпризом. Зображення показали, що спочатку лезо було довшим, а в якийсь момент його могли вкоротити. Руків'я, яке, ймовірно, не було частиною оригінального леза, було додане пізніше, з використанням лише одного із двох отворів. Це свідчить про те, що меч був перепрофільований як коротший вакідзаші, зробивши клинок потенційно старшим за руків'я та датуючи його 16 століттям.
Рентгенівський знімок вакідзаші з двома видимими отворами для кріплення дерев’яної ручки
Виявлення японського вакідзаші в берлінському підвалі викликає питання про його подорож до німецької столиці. У той час Японія була значною мірою ізольованою від решти світу, тож як ця чудово виготовлена зброя, як правило, призначена для сановників і самураїв, опинилася похованою в Берліні?
Одне з можливих пояснень полягає в тому, що меч міг бути подарунком однієї з японських дипломатичних місій, які відвідали Європу в 19 столітті. Місія Такеноуті в 1862 році та місія Івакура в 1873 році були значними дипломатичними зусиллями, спрямованими на зміцнення відносин із західними державами, включаючи Німеччину. Близькість району Молькенмаркт до Берлінського палацу, де ці місії приймав король Вільгельм I (пізніше імператор Вільгельм I), свідчить про потенційний зв’язок. Проте точне походження меча та його зв’язок із колишніми мешканцями Стралауер Штрассе залишаються спекулятивними.
Раніше ми розповідали, що в Іспанії знайшли незвичайний меч "Ескалібур".
