Сполучені Штати розглядають можливість залучення наземних сил для підтримки операцій проти Ірану. Одним із потенційних підрозділів є бойова бригада 82-ї повітряно-десантної дивізії армії США.
За даними The New York Times із посиланням на джерела, наразі йде «обережне планування», хоча ні Міністерство війни США, ні Центральне командування не видавали наказів і від коментарів утримуються.
Бригада 82-ї повітряно-десантної дивізії налічує близько 3 000 солдатів і може розгорнутися в будь-якому куточку світу протягом 18 годин. Їх потенційне завдання – підтримка операції зі захоплення острова Харг, ключового центру експорту нафти Ірану.
Якщо президент США Дональд Трамп дасть «зелене світло», до атаки може бути залучено близько 2 500 військовослужбовців із 31-ї експедиційної групи морської піхоти, яка вже прямує до регіону. Через пошкоджений аеродром острова Харг планується спершу залучити морських піхотинців з інженерними підрозділами для відновлення інфраструктури, після чого Військово-повітряні сили США зможуть доставляти матеріали та, за потреби, наземні війська літаками C-130.
Як відзначають колишні американські командири, десантники 82-ї дивізії можуть оперативно прибувати до регіону, але вони не мають важкої техніки, яка забезпечує додатковий захист у разі контратаки іранських військ. Після початкового етапу атаки десантники можуть замінити морських піхотинців, а штаб дивізії ймовірно займатиметься плануванням і координацією операцій.
CBS News із посиланням на військові джерела повідомляє, що плани США щодо додаткового розгортання кількох тисяч морських піхотинців у регіоні залишаються без змін. Минулого тижня з Каліфорнії вирушила друга експедиційна група чисельністю близько 2 200 морських піхотинців і трьох кораблів, розгортання якої може тривати щонайменше три тижні.
Анонімні джерела зазначили, що Трамп ще обдумує питання розміщення наземних сил у регіоні, і наразі невідомо, за яких умов він ухвалить остаточне рішення про їх використання.
США та Ізраїль у протистоянні з Іраном діють за традиційною військовою логікою, розраховуючи, що інтенсивні удари, ліквідація керівництва та тиск на інфраструктуру можуть призвести до швидкого політичного ослаблення противника. Водночас Тегеран демонструє готовність до затяжного конфлікту.
