У середу, 4 березня, Катар повністю припиняє процес зрідження природного газу. За інформацією агентства Reuters, що посилається на джерела, країна не зможе повернутися до нормальних обсягів виробництва та експорту щонайменше протягом місяця.
Компанія QatarEnergy, яка була змушена припинити видобуток цього тижня через атаку з боку Ірану, офіційно оголосила форс-мажор щодо експортних постачань. За попередніми оцінками фахівців, після повної зупинки головного заводу в Рас-Лаффані на відновлення самого процесу зрідження знадобиться не менше двох тижнів. Ще стільки ж часу знадобиться підприємству, щоб вийти на повну виробничу потужність.
Індустріальний парк Рас-Лаффан є ключовим центром газової промисловості Катару — другого за величиною виробника ЗПГ у світі після США. Тут зосереджені заводи QatarEnergy, ORYX GTL, Pearl GTL, газопереробний завод Dolphin, нафтопереробний завод Laffan, а також стратегічні електро- та водостанції.
Експерти застерігають, що збій у постачаннях такого масштабного гравця створює серйозні ризики для світового ринку. Після відмови від російського трубопровідного газу Європа (включно з Україною) стала структурно залежною від імпорту ЗПГ. Хоча основним постачальником для європейського регіону є США, дефіцит катарського газу неминуче призведе до волатильності цін та посилення конкуренції з боку найбільших азійських споживачів — Китаю та Індії.
Керівник відділу енергетичних досліджень інвестиційного банку MST Marquee Сол Кавонік у коментарі Financial Times зазначав, що втрату катарського ЗПГ неможливо компенсувати. За його словами, тривала зупинка або пошкодження інфраструктури можуть спричинити на газовому ринку шок, сильніший за події 2022 року, коли Росія відключила постачання до Європи.
Експерт з геоекономіки та міжнародної торгівлі Олег Саркіц в етері телеканалу "Апостроф" сказав, що зростання цін на нафту й газ через ескалацію на Близькому Сході та можливе блокування Ормузької протоки може тимчасово відтермінувати плани Європи щодо відмови від російських енергоносіїв. Країни ЄС і Китай будуть змушені шукати альтернативні джерела постачання, що відкриває для Росії додаткові експортні можливості.
