Уважно відслідковуючи події на Майдані, у Кремлі зрозуміли, що радикальна націоналістична частина населення Росії може стати серйозною загрозою режиму Володимира Путіна. Саме для цього і було придумано проект "російський мир", за допомогою якого кремлівський режим вирішив зачистити російських націоналістів, відправляючи їх на забій до України. Про те, що з цього вийшло і скільки насправді націоналістів з РФ воюють на Донбасі, у першій частині свого інтерв'ю "Апострофу" розповів лідер російського націоналістичного руху "Росіяни" ДМИТРО ДЬОМУШКІН.
- 25 травня відбувся обмін полоненими між Путіним і Порошенко, в результаті якого звільнили Надію Савченко. Як ви оцінюєте цю подію? Чи вважаєте ви її історичною?
- Я тут нічого історичного не бачу. Одного хорошого солдата поміняли на двох не дуже хороших (українську льотчицю Надію Савченко обміняли на російських ГРУшників Олександра Александрова та Євгена Єрофєєва, - "Апостроф"). От і все. Звичайна подія. Зрозуміло, що справа ця була каламутною з самого початку. Треба було (Володимиру Путіну) не ганьбитися на всю країну так довго, а вирішити це питання швидко і тихо давно вже.
- Але все-таки це програш Путіна чи перемога?
- Це перемога Києва, а не Москви. У нас спочатку на всю країну трубили про "наводчицю, вбивцю, карателя та мирних журналістів", а потім ось так взяли і погодилися на обмін на хлопців, які раніше звільнилися". Тож це не перемога Путіна. Кремль зі своїх полонених героїв робити не захотів, Путін зустрічати їх не поїхав, і громадськість з кульками і квітами не нагнали. Тоді як в Україні ситуація зовсім інша. У Савченко тепер дуже великі можливості, вона може претендувати на великий вплив, все залежить від її амбіцій і талантів використовувати сформовану ситуацію.
- І яка, по-вашому, мораль цієї історії для росіян?
- Почнемо з того, що Александрова і Єрофєєва негарно піднесли ще в самому початку. Мовляв, коли їх захопили, вони почали базікати зайвого, на відміну від Савченко, яка говорила по суті, не вибачаючись, а знущаючись над слідством. Голодування оголошувала, пісні співала, політичні заяви робила, не забуваючи слідство і владу ображати. Загалом, поводила себе як незламний солдат з радянських фільмів і пощади навіть для виду не просила. На відміну від тих двох солдатиків, поведінки яких у Кремлі не оцінили більш ніж на дві дівчини на зустрічі. Путіна просто змусили в рамках переговорного процесу віддати Савченко по-хорошому. Сам би він її не проміняв, особливо на цих двох.
- Практично весь той час, який Савченко була під арештом, вас теж постійно викликали на допити. Чому вас досі не заарештували?
- Зараз триває суд, який скоро винесе рішення. Ось тоді й дізнаємося, який буде вирок. Так вже сталося, що десь з 2010 року влада взяла вектор на знищення всіх російських націоналістичних організацій. Наше етнополітичне об'єднання "Росіяни" було створено на базі найбільших об'єднань націоналістів у Росії, це більше 40 організацій. І влада хотіла нас дуже активно використовувати. Ще до українського конфлікту вони нам повідомляли, як будуть розгортатися події. Зі мною тоді вів переговори аж цілий віце-прем'єр уряду, намагався всіх пасіонарних націоналістів відправити благополучно вбивати до України. Таким чином вони хотіли одразу двох зайців убити: відправити всіх націоналістів з Росії вмирати героями в іншій державі, та ще й просунути свої інтереси.
Проект "російський мир" придумали, як тільки відбувся Майдан, я читав аналітичну записку, яку тоді принесли Путіну, особливо розділ щодо націоналістів. Йому написали, що ось ці пасіонарні, ударні шари для революції – це націоналісти, футбольні фанати, - це основна рушійна сила Майдану. Тому прийняли рішення нас зачистити. Ще до кампанії "референдуму в Криму" вони заявили нам – хочете жити, давайте збирайтеся і терміново їдьте.
Я тоді вже зрозумів, до чого це приведе і куди потім подінуть всіх цих людей. Їх просто не пустять назад до країни. Після цього на мене почали тиснути і погрожувати, одночасно пропонуючи і пряник у вигляді посади мера одного міста на південному сході України. Але мені ця перспектива не посміхалася, і щоб припинити "переговори", я записав відеозвернення, де розповів про ці теми і про події, розкривши плани. І з цього моменту, мабуть, у мене почалося інше життя. Наше об'єднання було практично знищено. Нині не залишилося жодної людини з ради нашого об'єднання, яка би не сиділа у в'язниці чи не втекла з Росії, крім мене, котрий чекає на вирок.
- Чому ж ви залишилися, якщо всі поїхали?
- Для мене було принциповою позицією не втекти, а дозволити їм мене як найпублічнішого націоналіста в Росії судити відкрито. Інформаційне поле в Росії повністю було за нами. З 10 згадок про націоналізм у Росії – 8 було про мене чи об'єднання. Я не міг зробити їм такий подарунок і поїхати, щоб вони мене оголосили втікачем, ворогом і за очі почали тут нас чорнити.
А коли мені грошей запропонували, щоб я покинув країну нарешті, я точно зрозумів, що не поїду. Потім почали мене ламати – за 10 місяців я 12 разів був затриманий спецназом, кожен місяць мене заарештовували, по 15 діб давали у вересні, серпні, 8 діб у травні було. Потім вони почали родичів діставати. Не полінувалися навіть бабусю з села привезти. Внесли мене до списку Росфінмоніторингу як особу, яка фінансує тероризм та екстремізм, заборонили мені будь-які фінансові операції в РФ. Загалом зробили все, що могли зробити з людиною в РФ, крім убивства.
- А вбити вас погрожували?
- Звичайно. Щоправда, прямо так не говорили – "ми тебе вб'ємо", але говорили, що "шляху в тебе немає, ми тебе все одно "доробимо", навіщо взагалі впиратися". Говорили, що "дуже погано це може закінчитися, твої заяви і виступи", що повноваження у них щодо мене не обмежені, і ніхто не зможе мені допомогти. Наразі триває суд за абсолютно фальсифікованою справою. Його навіть закрили для преси, щоб не ганьбитися. Хоча підстав для закритого суду немає. Ми ходимо на ці суди, як у цирк, чесне слово. Мене ось судять за одну єдину картину з фотозвіту з "Російського маршу", який 7 років узгоджувався з владою міста та з ГУВС. Уряд Москви і МВС не вважали це екстремізмом, а потім раптом вирішили порахувати.
- Багато українських націоналістів вважають, що так себе поводити вам дозволяє влада, мовляв, їм вигідна ваша якась маргінальність...
- Якраз навпаки, маргіналів ніхто не чіпає, зі свастиками і вогнищами ви можете стрибати по лісах все життя. Вас може і посадить якийсь місцевий територіальний підрозділ у рамках виконання плану з боротьби з екстремізмом, а може, й ні. Запорука можливого благополуччя - це мінімум політики, жодних інтерв'ю та публічних виступів, і, швидше за все, повз вас пройдуть і не помітять.
Є українські націоналісти, яких ми розуміємо і нормально спілкуємося. Є, звичайно ж, і ті особистості, яким ми не подобаємося, і нам немає діла чому. Ще й просто балаболи в інтернеті, які щось пишуть. Нехай пишуть, отже, є демократія. Тут навіть нема чого коментувати.
Я особисто не розумію, яка тут може бути вигода. Ось чим реально моя позиція щодо війни в Україні та відстоювання позиції російських можуть бути вигідні Кремлю? Вони знищили мій механізм впливу, заборонивши мою організацію – впливати на маси і збирати великі масові акції я більше не можу. Якщо б мене зламали, ви б побачили тисячі учасників "російських маршів" в Україні. І ніхто б нічого не забороняв, навпаки - модератори цієї війни заробили багато грошей на крові. Навіщо їм чіпати мене б тоді?
- Наприклад, для того, щоб показати іншим, як не треба себе поводити.
- Така тактика сьогодні й використовується. Ламати мене публічно. Вони мені так і казали: "Ми зробимо так, щоб всі здригалися при згадці твого прізвища". Загалом, зробити все, щоб іншим не було повадно відмовлятися від співпраці. Адже вони одразу могли мене посадити, але їм потрібно було влаштувати показове, в чомусь навіть повчальне шоу, щоб вся країна знала і бачила, що з такими буває.
- Що ж буде далі?
- Як би не було важко, потрібно боротися в будь-якому випадку. Ніхто вам не відповість, правда, з ким і як довго. У нас все тільки по телевізору стабільно. У реальному житті все на 180 градусів може розвернутися. Тим більше тепер. Все знаходиться на межі великого краху.
- То чому все-таки націоналісти сьогодні "поза форматом" у Росії?
- Ну, якщо ви (Кремль) день і ніч клеймите "фашистів" в Україні, логічно, що вам не варто дозволяти "російські марші" всередині РФ. Усіх посадили, організації закрили, в ЗМІ перестали писати. Тепер у ЗМІ взагалі, крім України, ну ще сирійських подій, нічого більше не показують. Націоналісти на Місяць не полетіли, вони як були, так і лишилися, але з інформполя нас прибрали. А націоналісти є, і навіть стали ще більш політично радикальними у зв'язку з репресіями. Якщо хтось раніше і сумнівався, чи варто виступати проти Кремля, то нині таких уже й не залишилося. Це абсолютно логічна, передбачувана, відповідна реакція на репресії, які Кремль спричинив, закриваючи лідерів і організації націоналістів по всій країні. Тепер вже немає жодного великого міста, де б не посадили лідерів-націоналістів. Ось я організатор "Російського маршу" 11 років, і всі, хто готував зі мною у великих містах "російські марші", або сидять у в'язниці, або перебувають під підпискою про невиїзд, або самі втекли з країни – до Прибалтики, України, хто куди міг загалом. І такі факти ми щодня бачимо. Фактично вони здійснюють масову зачистку. Сьогодні фанатами активно зайнялися. Було таке, що в один день 11 обшуків у Москві провели у спортклубах, де хлопці займалися. Але у випадку великої кризи і соціальних заворушень "генерали" з'являться на вулицях миттєво. Їм ці зачистки ніяк не допоможуть.
- У вас є якась інформація, скільки російських націоналістів виїхали на Донбас?
- Я не зможу вам відповісти точною цифрою. У тих колах, де я є, - це субкультурне середовище спортивних фанатів і політичного націоналізму, таких людей небагато, від моїх усіх структур це буквально десятки людей, все, гадаю, сотня, може, дві. Рух не мав масового характеру. Були випадки, що хтось просто тікав туди, але масовість у цьому процесі ми змогли стримати. Вийшло не так багато, як би хотілося Кремлю. Вони розраховували на те, що ми можемо 30 тис. наших мобілізувати одразу, причому ненавчених. Після чого я запитав, навіщо їм така кількість гарматного м'яса? Але по усмішці тоді стало зрозуміло, що саме це і потрібно - просто зачистити всіх пасіонаріїв, від них не вимагалося рішення особливих військових завдань. У результаті їм довелося всіх цих активістів націоналістичних організацій, які беруть участь в акціях на вулиці, яких вони намагалися мобілізувати і відправити воювати, замінити на найманців, незрозумілих "козаків" та інший набрід. Вони терміново їх по всій країні почали шукати і мобілізовувати. А націоналісти були осторонь де-факто. Тому на наших руках крові немає.
- А на сторону українців багато їхали?
- З тих, хто їхав, були і такі. Їхали до "Азова", інших територіальних батальйонів. Але для них це був квиток в один кінець. Повернутися вони не зможуть.
- Ви підтримуєте зв'язок з ними тепер?
- Ні. Мені пишуть різні люди, телефонують, листи надсилають. Щодня в друзі по 60-70 осіб додається, і кожен другий з українським прапором. Дуже багато з них військових. Але цілеспрямовано я не листуюся.
- Ви сказали, що війна в Україні – не в інтересах росіян. А що тоді в інтересах росіян?
- В інтересах росіян - точно не воювати з 40-мільйонним населенням України. Кремль все погрожує будувати "російський мир", а насправді повністю його руйнує. На місці українських радикалів я б Путіну хоч би таємно подякував за те, що допоміг побудувати нарешті "самостійну Україну" і навчив ненавидіти "русню" по-справжньому. Є ті, хто наших "росіян" не відокремлює від нас, росіян. Мені теж, буває, гидоти пишуть, щось типу "русня погана". Хоча я насправді, може, остання людина, якій це треба писати, але тим не менш мені час від часу таке надходить. Тому я вам і сказав, що поняття "українські націоналісти" як чогось однорідного та єдиного в мене немає. Не можна говорити, що всі вважають саме так і не інакше. Наприклад, на тлі ось цієї всієї патріотичної істерії в РФ на багатьох людей це вплинуло. Але нині вже велика частина людей намагається про це не згадувати і говорити: "Так, я був не правий у цьому питанні". Думка змінюється.
- А в Києві ви буваєте?
- Ні, я в Києві ніколи не був. Хотів – але не пустили. Збиралися до Лаври, запрошення навіть було, але не пустили. Це був самий пік конфлікту. Я був у Львові до війни... з Олександром Бєловим (один з лідерів об'єднання "Росіяни", - "Апостроф") та хлопцями.
Продовження інтерв'ю з ДМИТРОМ ДЬОМУШКІНИМ читайте найближчими днями
