​Як довго чекати на уряд технократів?

Війна, падіння гривні та стрімке зубожіння населення свідчать про неспроможність і неготовність владних інститутів та еліт реалізовувати реформи. Єдиним виходом із політичної та економічної кризи має стати формування технократичного уряду на професійних, а не партійно-квотних засадах. І головне – новий уряд має представляти інтереси всієї України.

Партії, які беруть участь в переговорному процесі, на 80% мають схожі виборчі платформи. Тепер в парламенті вже немає Партії регіонів та КПУ, котрі разом контролювали близько 40% депутатських мандатів. Так чому вже третій тиждень переможці не можуть поділити урядові портфелі? Невже повторюються лютнево-березневі події, коли владу «ділили на трьох»? Владні перипетії та коаліціяди дуже дратують пересічних українців. Всі задають одне і те саме запитання: «Що заважає політикам? Чого їм бракує»?

В умовах кризи відповідальність за долю країни мають взяти на себе не партійні функціонери, а технократи, які можуть і хочуть робити непопулярні кроки. Політики завжди будуть думати про майбутнє своїх партійних проектів та політичне виживання загалом. Головне – це рейтинги, а хто ж захоче їх втрачати заради непопулярних рішень? Покійний Каха Бендукідзе говорив, що «…бути справжнім реформатором – означає поховати політичне майбутнє на кілька виборчих циклів…». Тому міністрами та заступниками в нинішніх умовах мають стати найкращі в своїй сфері професіонали, а не партійні «смотрящі». У нас чимало талановитих банкірів, дипломатів, успішних бізнесменів, вихідців із громадського та експертного середовища.

Управлінці без політичних амбіцій – це найкраща панацея для «хворої» країни. Війна – найкращий період для реформ, але ж хто захоче різати гілку, на якій сидить?

Крім громадського тиску, лобіювання аполітичного уряду має стати першочерговим завданням для нових облич в політиці. В «Блоці Петра Порошенка», «Народному фронті», «Самопомочі» та «Батьківщині» є велика кількість журналістів, експертів та громадських діячів, котрі завжди підтримували ідеї технократичного уряду. Це один із єдиних парламентських інструментів впливу на більшість.

Зрозумілим лише залишається один факт. Якщо не зміняться методи та підходи до формування вищого виконавчого органу влади, то новостворений уряд стане бомбою уповільненої дії між прем’єр-міністром та президентом. Конфлікти та протиріччя між гілками влади стануть неминучими і загрозливими для державності.