Днями далекобійні БПЛА Служби безпеки України уразили іранське вантажне судно в акваторії Каспійського моря, що стало першим випадком прямого силового зіткнення між Києвом та Тегераном.
За даними української розвідки, уражені судна перебувають під міжнародними санкціями та безпосередньо використовуються для транспортування іранських компонентів дронів, ракет і військових вантажів до Росії.
Іранська сторона офіційно підтвердила факт удару по своєму комерційному кораблю, заявивши про загибель одного моряка та поранення ще одного члена екіпажу. МЗС Ірану викликало найвищого за рангом українського дипломата в Тегерані та звинуватило Україну в "акті агресії та порушенні Статуту ООН" за нібито вказівкою Ізраїлю.
Своєю чергою, міністр закордонних справ України Андрій Сибіга відкинув звинувачення, наголосивши, що Тегеран є прямим співучасником російської агресії, тому не має права вдавати із себе жертву.
За даними американської розвідки, оприлюдненими виданням The New York Times, Тегеран планував символічний "удар відплати" балістичною ракетою малої потужності по одному з українських морських портів.
Проте плани було призупинено через інтенсивні дипломатичні зусилля та побоювання Ірану повністю втратити безпечне судноплавство на Каспії.
Наразі офіційна вимога Ірану до України полягає в обов'язковому фінансовому відшкодуванні збитків і виплаті реституцій за затоплення (пошкодження) торгового судна в акваторії Каспійського моря.
Цю позицію 28 липня 2026 року публічно озвучив міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі у своїй соцмережі X (Twitter) після телефонної розмови з очільником МЗС України Андрієм Сибігою.
_Tasnim.jpg)
Українське дипломатичне відомство підтвердило факт розмови для уникнення зайвої ескалації. Водночас Андрій Сибіга наголосив, що всі дії України є виключно законною самообороною проти російської агресії. Київ закликав Іран негайно припинити будь-яке постачання зброї та військових компонентів Москві.
Перед цим президент Володимир Зеленський прямо підтвердив, що удари у Каспійському морі прийшлися по суднах, які Росія використовувала для транспортування військових вантажів.
Утім, вимоги Ірану щодо репарацій свідчать про очевидне лицемірство Ірану. Йдеться про те, що офіційний Тегеран роками відмовляється виплачувати міжнародні компенсації Україні та сім'ям жертв за збиття українського пасажирського літака МАУ (рейс PS752) у 2020 році.
Нагадаю, у ніч проти 8 січня 2020 року після вильоту з аеропорту Тегерану зазнав катастрофи літак Boeing 737-800 NG української авіакомпанії "Міжнародні авіалінії України", що прямував до Києва. На борту перебувало 176 пасажирів із семи країн світу. Усі вони загинули.
11 січня Генеральний штаб Збройних сил Ірану визнав, що український літак був збитий ракетою "земля-повітря". Лайнер нібито помилково було прийнято за ворожий об’єкт після його різкого повороту у бік військового центру "Корпусу вартових Ісламської революції".
Показово, що відповідальність за збиття українського лайнера взяв на себе не офіційний Тегеран, а військово-політичне формування "Корпус вартових Ісламської революції" (КВІР), яке, по суті, є "державою в державі".
Це залишало офіційному Ірану поле для дипломатичного маневру, переклавши відповідальність на КВІР, одночасно просуваючи версію про наявність внутрішніх суперечок між світською й теократичною (духовною) владою країни.
У мене є багато запитань щодо офіційної версії КВІРу про те, що літак "МАУ" було збито через людський фактор і що це сталося ненавмисно.
По-перше, заява про те, що оператор ЗРК "Тор-М1" переплутав цивільний літак з крилатою ракетою чи американським винищувачем, свідчить про низьку кваліфікацію командувача КВІРу або умисну дезінформацію світової спільноти.
Справа в тому, що крилаті ракети "Томагавк" летять на максимально низькій висоті (5 м над поверхнею моря) завдяки розвиненій системі позиціонування (GPS), контролю (DSMACN, TOA), тривимірної системи корекції траєкторії відповідно до рельєфу місцевості (TERCOM). У той час як літак на момент ураження набрав висоту 2400 метрів.
По-друге, характер польоту крилатої ракети істотно відрізняється від характеру польоту літака. Крилата ракета летить, огинаючи рельєф місцевості. Це забезпечує високу скритність ракети і складність її знищення засобами ППО. Водночас цивільний літак має чітку траєкторію польоту – т. зв. "повітряний коридор".
До того ж, швидкість літака на момент ураження, за оцінками спеціалістів, становила приблизно 220 кілометрів на годину. Тобто, оператор ЗРК чітко усвідомлював, на який борт націлена система і куди буде випущена ракета.
Варто звернути увагу на технічні характеристики українського літака та крилатої ракети. Довжина літака Boeing 737 – 39,5 метра, розмах крил – 34,3 метра. В той час як крилата ракета має довжину 6,25 метра і діаметр – 0,53 м. За оцінками спеціалістів, сплутати літак з "Томагавком" неможливо.
Третій фактор, що спростовує іранську версію про випадкове збиття авіалайнера, пов’язаний із технічними характеристиками зенітно-ракетного комплексу "Тор-М1". Нагадаю, що це зброя близького радіуса дії, максимальна дальність ураження якої становить 12 кілометрів, тому оператор ЗРК чудово усвідомлював, яку ціль він захопив, супроводжував і по якій працював.
Крім того, ЗРК "Тор-М1" має дві радіолокаційні станції – оглядовий локатор і радіолокатор наведення. Оглядовий локатор дає повну картину того, що відбувається у повітряному просторі за 3 секунди, оцінюючи ступінь небезпеки об’єкта, його швидкість і висоту, а далі усе це виводиться на монітор оператора, і він чітко усвідомлює, яка перед ним ціль. У ЗРК "Тор-М1" радіолокаційна система з дуже високою роздільною здатністю. Він не міг переплутати Boeing 737 з БПЛА.
Нагадаю, що український Boeing перебував у повітрі декілька хвилин, тож заяви про те, що оператор мав 10 секунд для ухвалення рішення, не відповідають дійсності.
Також не відповідала дійсності версія військових КВІР про те, що "Тор-М1" зафіксував американський безпілотник (БПЛА), але тут на шляху виник цивільний літак, і ракети переключилися на іншу, більшу за розміром ціль.
Зазначу, що ЗРК "Тор-М1" може працювати одночасно по двох цілях – по дві ракети на кожну. Тобто, навіть якщо припустити теоретично, що в цьому районі одночасно були безпілотник і літак "МАУ", ЗРК вразив би усі два об’єкти.
Інформація, яку вкидали російські ЗМІ і яку підхопили українські ЗМІ, зокрема, озвучена експертом "Інституту Майбутнього" Ігорем Тишкевичем про те, що літак було збито американським безпілотником MQ-1 Predator, так само не відповідала дійсності.
По-перше, за оцінками спеціалістів, розвідувальний Predator RQ-1 може діяти на відстані майже 750 кілометрів. Але ударний Predator MQ-1 значно важчий, і відстань від оператора у нього менша майже на третину.
Аеропорт Тегерана розташовано у самому центрі країни. Найближча точка до кордону з Іраком (звідки американці теоретично могли б запустити БПЛА) розташована на відстані понад 520 кілометрів. До Перської затоки ще далі – понад 730 кілометрів.
Для безпілотників класу Predator MQ-1 такі відстані понад граничні, і американці в таких випадках застосували б інше озброєння для виконання подібних завдань.
По-друге, ударна версія американського MQ-1 Predator може нести чотири ракети AGM-114 Hellfire класу "повітря-земля", які застосовують по броньованій техніці, або вісім ЗРК AIM-92. Для того, щоб збити Boeing 737, по ньому слід запустити кілька ракет Stinger. Тобто, існування безпілотника і можливість його появи на радарі виключені.
Крім того, зверну увагу на ще одну важливу деталь, що спростовує версію про неумисне збиття лайнера. Цивільний літак був оснащений ретранслятором, який працював на міжнародних частотах і передавав інформацію про швидкість, висоту і тип літака.
Військові мають коди цього ретранслятора, а ЗРК "Тор-М1" оснащений системою "свій – чужий". Якщо виявлена повітряна ціль не дає упізнання "свій – чужий" і за характеристиками польоту класифікується як ворожа, тільки тоді за рішенням командира розрахунку приймається рішення щодо її ураження.
У цій версії іранці припустилися однієї важливої помилки – якби вони заявили, що ЗРК випустила ракету в автоматичному режимі, то ще можна було б повірити у стороннє втручання.
Примітно, що напередодні трагедії в небі над Тегераном у ЗМІ активно розповсюджувалася інформація про хакерську атаку на ППО Ірану. Це наштовхує на висновок про реалізацію т.зв. операції "прикриття", за якою збиття українського літака іранська сторона пояснювала зовнішнім втручанням у системи наведення і комунікацій. Цю версію підтверджували і заяви КВІРу про те, що оператор "Тор-М1" не зміг з’єднатися зі своїм командиром.
Також примітно, що Росія відразу спробувала використати цей інцидент для того, аби виправдати збиття російськими військовими Boeing рейсу МН17 над Донбасом у липні 2014 року.
9 січня – за три дні до того, як Тегеран офіційно визнав факт збиття Boeing через людську помилку, – колишній конструктор російського КБ "Сухой", авіаексперт Вадим Лукашевич у інтерв’ю газеті Правда.ру заявив, що в трагедії з українським літаком винен т.зв. "мимовільний запуск". Тобто, Росія вже тоді відпрацьовувала сценарій "хотіли збити одну ціль, а влучили в іншу".
Таким чином, росіяни намагалися створити т.зв. "юридичний прецедент" напередодні розгляду справи про катастрофу МН17 над Донбасом. Визнання факту збиття через "людський фактор", на думку російських спецслужб, скасовувало б глобальну відповідальність. Держави вибачаються, і на цьому все закінчується.
Росіянам, у даному випадку, вкрай важливо було показати прецедент – що не лише вони збили пасажирський лайнер, а їх збивають й інші країни, зокрема, Іран.
Нагадаю, 17 березня 2021 року Іран представив остаточний звіт щодо розслідування катастрофи літака авіакомпанії МАУ. У документі йшлося про те, що літак знищили через помилку оператора протиповітряної оборони, який визначив його як "ворожу ціль". У МЗС України назвали тоді цю заяву іранської сторони "цинічною спробою приховати істинні причини збиття літака".
Іран заблокував і фактично повністю відмовився від виплати міжнародних компенсацій Україні та державам-партнерам за збиття пасажирського лайнера рейсу PS752.
Попри перші декларативні обіцянки Тегерана виплатити гроші, з січня 2022 року країна в односторонньому порядку вийшла з переговорного процесу. Крім того, Іран відхилив усі вимоги Міжнародної координаційної групи (Україна, Канада, Швеція, Велика Британія) та відмовився визнавати свою міжнародно-правову відповідальність.
Через відмову Тегерана платити родини загиблих звернулися до західних судів. Зокрема, Вищий суд Онтаріо (Канада) за позовами родичів визнав збиття літака "терористичним актом" і заочно присудив стягнути з Ірану $107 мільйонів канадських доларів. Проте ці кошти доводиться шукати через заморожені іранські активи за кордоном, оскільки сам Тегеран рішення ігнорує.
Ми не маємо допустити, щоб ця історія забулася раніше, ніж вона отримає своє справедливе вирішення. Має відбутися об'єктивне встановлення всіх причин цієї авіакатастрофи. А винних притягнуто до відповідальності.
